Приповісті 13
1 Син мудрий приймає карта́ння від батька, а насмішник доко́ру не слухає.
Filius sapiens, doctrina patris: qui autem illusor est, non audit cum arguitur.
2 З плоду уст чоловік споживає добро́, а жадо́ба зрадливих — наси́льство.
De fructu oris sui homo satiabitur bonis: anima autem prævaricatorum iniqua.
3 Хто уста свої стереже́, той душу свою береже́, а хто гу́би свої розпуска́є, — на того поги́біль.
Qui custodit os suum, custodit animam suam: qui autem inconsideratus est ad loquendum, sentiet mala.
4 Пожадає душа лінюха́, та даре́мно, душа ж роботя́щих наси́титься.
Vult et non vult piger: anima autem operantium impinguabitur.
5 Нена́видить праведний слово брехливе, безбожний же чинить лихе, і себе засоро́млює.
Verbum mendax iustus detestabitur: impius autem confundit, et confundetur.
6 Праведність оберігає невинного на дорозі його, а безбожність погу́блює грішника.
Iustitia custodit innocentis viam: impietas autem peccatorem supplantat.
7 Дехто вдає багача́, хоч нічо́го не має, а дехто вдає бідака́, хоч маєток великий у нього.
Est quasi dives cum nihil habeat: et est quasi pauper, cum in multis divitiis sit.
8 Викуп за душу люди́ни — багатство її, а вбогий й доко́ру не чує.
Redemptio animæ viri, divitiæ suæ: qui autem pauper est, increpationem non sustinet.
9 Світло праведних ве́село світить, а світильник безбожних пога́сне.
Lux iustorum lætificat: lucerna autem impiorum extinguetur.
10 Тільки сварка пихо́ю зчиня́ється, а мудрість із тими, хто ра́диться.
Inter superbos semper iurgia sunt: qui autem agunt omnia cum consilio, reguntur sapientia.
11 Багатство, заско́ро здобуте, — поме́ншується, хто ж збирає пома́лу — примно́жує.
Substantia festinata minuetur: quæ autem paulatim colligitur manu, multiplicabitur.
12 Задовга надія — неду́га для серця, а бажа́ння, що спо́внюється, — це дерево життя.
Spes, quæ differtur, affligit animam: lignum vitæ desiderium veniens.
13 Хто пого́рджує словом Господнім, той шкодить собі, хто ж страх має до заповіді, тому надолу́житься.
Qui detrahit alicui rei, ipse se in futurum obligat: qui autem timet præceptum, in pace versabitur. Animæ dolosæ errant in peccatis: iusti autem misericordes sunt, et miserantur.
14 Наука премудрого — крини́ця життя, щоб віддали́тися від пасток сме́рти.
Lex sapientis fons vitæ, ut declinet a ruina mortis.
15 Добрий розум прино́сить приємність, а дорога зрадли́вих — погу́ба для них.
Doctrina bona dabit gratiam: in itinere contemptorum vorago.
16 Кожен розумний за мудрістю робить, а безу́мний глупо́ту показує.
Astutus omnia agit cum consilio: qui autem fatuus est, aperit stultitiam.
17 Безбожний посо́л у нещастя впаде́, а вірний посол — немов лік.
Nuncius impii cadet in malum: legatus autem fidelis, sanitas.
18 Хто ламає поу́ку — убозтво та га́ньба тому́, а хто береже осторо́гу — шанований він.
Egestas, et ignominia ei, qui deserit disciplinam: qui autem acquiescit arguenti, glorificabitur.
19 Ви́конане побажа́ння приємне душі, а вступи́тись від зла — то оги́да безумним.
Desiderium si compleatur, delectat animam: detestantur stulti eos, qui fugiunt mala.
20 Хто з мудрими ходить, той мудрим стає, а хто товаришу́є з безу́мним, той лиха набу́де.
Qui cum sapientibus graditur, sapiens erit: amicus stultorum similis efficietur.
21 Грішників зло доганя́є, а праведним Бог надолу́жить добром.
Peccatores persequitur malum: et iustis retribuentur bona.
22 Добрий лишає спа́док і ону́кам, маєток же грішника схо́ваний буде для праведного.
Bonus reliquit heredes filios, et nepotes: et custoditur iusto substantia peccatoris.
23 Убогому буде багато поживи і з поля невпра́вного, та деякі гинуть з безпра́в'я.
Multi cibi in novalibus patrum: et aliis congregantur absque iudicio.
24 Хто стримує різку свою, той нена́видить сина свого, хто ж кохає його, той шукає для ньо́го карта́ння.
Qui parcit virgæ, odit filium suum: qui autem diligit illum, instanter erudit.
25 Праведний їсть, скільки схоче душа, живіт же безбожників за́всіди брак відчуває.
Iustus comedit, et replet animam suam: venter autem impiorum insaturabilis.
