Приповісті 12
1 Хто любить навча́ння, той любить пізна́ння, а хто до́кір нена́видить, той нерозумний.
El que ama el castigo, ama la sabiduría: mas el que aborrece la reprensión, es ignorante.
2 Добрий від Господа має вподо́бання, а люди́ну злих замірів осудить Господь.
El bueno alcanzará favor de Jehová: mas él condenará al hombre de malos pensamientos.
3 Не зміцни́ться люди́на безбожністю, корінь же праведних не захита́ється.
El hombre malo no permanecerá: mas la raíz de los justos no será movida,
4 Жінка чесно́тна — корона для чолові́ка свого́, а засоро́млююча — мов та гниль в його ко́стях.
La mujer virtuosa corona es de su marido: mas la mala, como carcoma en sus huesos.
5 Думки пра́ведних — право, підступні заміри безбожних — омана.
Los pensamientos de los justos son juicio: mas las astucias de los impíos engaño.
6 Безбожних слова — чатува́ння на кров, а уста невинних урятовують їх.
Las palabras de los impíos son asechar a la sangre: mas la boca de los rectos les librará.
7 Переверну́ти безбожних — і вже їх нема, а дім праведних буде стояти.
Dios trastornará a los impíos, y no serán más: mas la casa de los justos permanecerá.
8 Хвалять люди́ну за розум її, а кривосердий стає на пого́рду.
Según su sabiduría es alabado el hombre: mas el perverso de corazón será en menosprecio.
9 Ліпше про́стий, але роботя́щий на себе, від того, хто поважним себе видає, та хліба позба́влений.
Mejor es el que se menosprecia, y tiene siervos, que el que se precia, y carece de pan.
10 Піклується праведний життям худоби своєї, а серце безбожних жорстоке.
El justo conoce el alma de su bestia: mas la piedad de los impíos es cruel.
11 Хто оброблює землю свою, той хлібом наси́чується, хто ж за марни́цею го́ниться, той позба́влений розуму.
El que labra su tierra, se hartará de pan: mas el que sigue a los vagabundos es falto de entendimiento.
12 Безбожний жадає ловити у сі́тку лихи́х, а в праведних корень прино́сить плоди́.
Desea el impío la red de los malos: mas la raíz de los justos dará fruto.
13 Пастка злого — в гріху́ його уст, а праведний з у́тиску ви́йде.
El impío es enredado en la prevaricación de sus labios: mas el justo saldrá de la tribulación.
14 Люди́на насичується добром з плоду уст, і зро́блене рук чоловіка до нього впаде́.
Del fruto de la boca el hombre será harto de bien; y la paga de las manos del hombre le será dada.
15 Дорога безу́мця пряма́ в його о́чах, а мудрий послухає ради.
El camino del insensato es derecho en su opinión: mas el que obedece al consejo es sabio.
16 Нерозумного гнів пізнається відра́зу, розумний же мо́вчки ховає знева́гу.
El insensato a la hora se conocerá su ira: mas el que disimula la injuria es cuerdo.
17 Хто правду говорить, той вия́влює праведність, а сві́док брехливий — оману.
El que habla verdad, declara justicia: mas el testigo mentiroso, engaño.
18 Дехто говорить, мов коле мече́м, язик же премудрих — то ліки.
Hay algunos que hablan como estocadas de espada: mas la lengua de los sabios es medicina.
19 Уста правдиві стоя́тимуть вічно, а брехливий язик — лиш на хвилю.
El labio de verdad permanecerá para siempre: mas la lengua de mentira, por un momento.
20 В серці тих, хто зло о́ре, — омана, а радість у тих, хто дора́джує мир.
Engaño hay en el corazón de los que piensan mal: mas alegría en el de los que piensan bien.
21 Жодна кривда не тра́питься праведному, а безбожні напо́вняться лихом.
Ninguna adversidad acontecerá al justo; mas los impíos serán llenos de mal.
22 Уста брехливі — оги́да у Господа, а чи́нячі правду — Його уподо́ба.
Los labios mentirosos son abominación a Jehová: mas los obradores de verdad, su contentamiento.
23 Прихо́вує мудра люди́на знання́, а серце безумних глупо́ту викликує.
El hombre cuerdo encubre la sabiduría: mas el corazón de los insensatos predica la fatuidad.
24 Роботя́ща рука панува́тиме, а лінива дани́ною стане.
La mano de los diligentes se enseñoreará: mas la negligente será tributaria.
25 Ту́га на серці люди́ни чавить її, добре ж слово її весели́ть.
El cuidado congojoso en el corazón del hombre le abate: mas la buena palabra le alegra.
26 Праведний ви́відає свою путь, а дорога безбожних зведе́ їх сами́х.
El justo hace ventaja a su prójimo: mas el camino de los impíos les hace errar.
27 Не буде леда́чий пекти свого по́лову, а люди́на трудя́ща набуде має́ток цінни́й.
El engaño no chamuscará su caza: mas el haber precioso del hombre es la diligencia.
28 В путі пра́ведности є життя, і на стежці її нема смерти.
En la vereda de justicia está la vida; y el camino de su vereda no es muerte.
