Приповісті 12
1 Хто любить навча́ння, той любить пізна́ння, а хто до́кір нена́видить, той нерозумний.
Den som elskar age, elskar kunnskap, men den som hatar refsing, han er fåvis.
2 Добрий від Господа має вподо́бання, а люди́ну злих замірів осудить Господь.
Den gode vinn seg hugnad hjå Herren, men den meinsløge fordømer han.
3 Не зміцни́ться люди́на безбожністю, корінь же праведних не захита́ється.
Ingen mann vert stød av gudløysa, men roti åt rettferdige kann ingen rikka.
4 Жінка чесно́тна — корона для чолові́ка свого́, а засоро́млююча — мов та гниль в його ко́стях.
Ei fagna kona er ein krans for mannen sin, eit skjemda ting er fæl som ròt i beini hans.
5 Думки пра́ведних — право, підступні заміри безбожних — омана.
Tankar hjå rettferdige tenkjer er det som rett er, dei råder som ugudlege legg upp, er svik.
6 Безбожних слова — чатува́ння на кров, а уста невинних урятовують їх.
Ordi hjå ugudlege gjeng ut på luring etter blod, men ærlege vert berga ved sin munn.
7 Переверну́ти безбожних — і вже їх нема, а дім праведних буде стояти.
Ugudlege vert kasta i koll, og so er det ute med deim, men rettferdige folks hus stend fast.
8 Хвалять люди́ну за розум її, а кривосердий стає на пого́рду.
Ein mann fær ros alt etter som vitet hans er, men den ranglyndte kjem i vanvyrdnad.
9 Ліпше про́стий, але роботя́щий на себе, від того, хто поважним себе видає, та хліба позба́влений.
Betre småmann med ein tenar enn låst vera storkar og ikkje ha mat.
10 Піклується праведний життям худоби своєї, а серце безбожних жорстоке.
Den rettferdige veit korleis buskapen har det, men hardt er hjarta hjå ugudlege folk.
11 Хто оброблює землю свою, той хлібом наси́чується, хто ж за марни́цею го́ниться, той позба́влений розуму.
Den som dyrkar si jord, fær mette av brød, den som fer etter fåfengde ting, er fåvis.
12 Безбожний жадає ловити у сі́тку лихи́х, а в праведних корень прино́сить плоди́.
Ein gudlaus hev hug til vonde folks garn, men roti åt rettferdige gjev frukt.
13 Пастка злого — в гріху́ його уст, а праведний з у́тиску ви́йде.
Lippe-synd er snara vond, men den rettferdige slepp ut or trengsla.
14 Люди́на насичується добром з плоду уст, і зро́блене рук чоловіка до нього впаде́.
Av sin munns frukt fær ein mann sin gode mette, og eit menneskje fær att det han hev gjort med sine hender.
15 Дорога безу́мця пряма́ в його о́чах, а мудрий послухає ради.
Uvitingen held sin eigen veg for den rette, men den vise høyrer på råd.
16 Нерозумного гнів пізнається відра́зу, розумний же мо́вчки ховає знева́гу.
Når uvitingen er vreid, vert det kjent same dagen, men den kloke løyner skjemsla.
17 Хто правду говорить, той вия́влює праведність, а сві́док брехливий — оману.
Den som andar ærlegskap, segjer det som rett er, men det falske vitnet talar svik.
18 Дехто говорить, мов коле мече́м, язик же премудрих — то ліки.
Mang ein fer med svall som sverdstyng; men tunga åt dei vise, ho er lækjedom.
19 Уста правдиві стоя́тимуть вічно, а брехливий язик — лиш на хвилю.
Sanningslippa held seg æveleg, men falske tunga berre i ein augneblink.
20 В серці тих, хто зло о́ре, — омана, а радість у тих, хто дора́джує мир.
Svik er i deira hjarta som smider vondt i hop, men dei som rå’r til fred, hev gleda.
21 Жодна кривда не тра́питься праведному, а безбожні напо́вняться лихом.
Inkje vondt den rettferdige råkar, men gudlause fær ulukka i fullaste mål.
22 Уста брехливі — оги́да у Господа, а чи́нячі правду — Його уподо́ба.
Ei stygja for Herren er ljugarlippor, men han likar deim som fer fram med truskap.
23 Прихо́вує мудра люди́на знання́, а серце безумних глупо́ту викликує.
Ein klok mann løynar kunnskap, men dåre-hjarta ropar ut vitløysa.
24 Роботя́ща рука панува́тиме, а лінива дани́ною стане.
Strævsam hand kjem upp til herrevelde, men leta fører til trældom.
25 Ту́га на серці люди́ни чавить її, добре ж слово її весели́ть.
Sorg i mannens hjarta bøygjer det ned, men eit godt ord gjev det gleda.
26 Праведний ви́відає свою путь, а дорога безбожних зведе́ їх сами́х.
Den rettferdige rettleider næsten sin, men vegen åt gudlause fører deim vilt.
27 Не буде леда́чий пекти свого по́лову, а люди́на трудя́ща набуде має́ток цінни́й.
Letingen steikjer ikkje si veidn, men annsemd er rikdom so dyr for menneskja.
28 В путі пра́ведности є життя, і на стежці її нема смерти.
På rettferds stig er liv, og gonga på vegen gjeng ikkje til dauden.
