Приповісті 12
1 Хто любить навча́ння, той любить пізна́ння, а хто до́кір нена́видить, той нерозумний.
Kas labprāt panes pārmācīšanu, tas mīļo atzīšanu, bet kas nepanes rājienu, tas paliek muļķis.
2 Добрий від Господа має вподо́бання, а люди́ну злих замірів осудить Господь.
Kas labs, tas Tam Kungam patīkams, bet vīru, kas viltu perē viņš pazudina.
3 Не зміцни́ться люди́на безбожністю, корінь же праведних не захита́ється.
Cilvēks nepastāvēs, kad ir bezdievīgs, bet taisno sakne netaps kustināta.
4 Жінка чесно́тна — корона для чолові́ка свого́, а засоро́млююча — мов та гниль в його ко́стях.
Tikla sieva ir sava vīra kronis, bet netikla ir kā puve viņa kaulos.
5 Думки пра́ведних — право, підступні заміри безбожних — омана.
Taisno domas ir tiesa, bet bezdievīgo padomi viltība.
6 Безбожних слова — чатува́ння на кров, а уста невинних урятовують їх.
Bezdievīgo vārdi glūn uz asinīm; bet taisno mute tos izpestī.
7 Переверну́ти безбожних — і вже їх нема, а дім праведних буде стояти.
Bezdievīgie top iznīcināti, ka to vairs nav; bet taisno nams pastāvēs.
8 Хвалять люди́ну за розум її, а кривосердий стає на пого́рду.
Kā kuram saprašana, tā viņam slava; bet par apsmieklu būs, kam netikla sirds.
9 Ліпше про́стий, але роботя́щий на себе, від того, хто поважним себе видає, та хліба позба́влений.
Labāks tas zemais, kas sev pašam par kalpu, nekā kas lepojās, un maizes nav.
10 Піклується праведний життям худоби своєї, а серце безбожних жорстоке.
Taisnais gādā par sava lopa dzīvību, bet bezdievīgo sirds ir nežēlīga.
11 Хто оброблює землю свою, той хлібом наси́чується, хто ж за марни́цею го́ниться, той позба́влений розуму.
Kas savu zemi kopj, būs maizes paēdis, bet kas niekus triec, tam nav jēgas.
12 Безбожний жадає ловити у сі́тку лихи́х, а в праведних корень прино́сить плоди́.
Bezdievīgais traucās pēc blēžu medījuma; bet taisno sakne nes augļus.
13 Пастка злого — в гріху́ його уст, а праведний з у́тиску ви́йде.
Ļaunais savaldzinājās savas mutes grēkos; bet taisnais izies no bēdām.
14 Люди́на насичується добром з плоду уст, і зро́блене рук чоловіка до нього впаде́.
Pēc savas mutes augļiem ikviens top pieēdināts ar labumu, un cilvēkam top maksāts pēc viņa roku darbiem.
15 Дорога безу́мця пряма́ в його о́чах, а мудрий послухає ради.
Ģeķa ceļš ir taisns paša acīs, bet kas padomam klausa, tas ir gudrs.
16 Нерозумного гнів пізнається відра́зу, розумний же мо́вчки ховає знева́гу.
Ģeķa apskaišanās tūdaļ top zināma; bet kas slēpj, ka ir apkaunots, tas ir gudrs.
17 Хто правду говорить, той вия́влює праведність, а сві́док брехливий — оману.
Kas patiesību runā, tas saka taisnību; bet nepatiess liecinieks teic melus.
18 Дехто говорить, мов коле мече́м, язик же премудрих — то ліки.
Dažs aplam runājot kā ar zobenu iedur; bet gudro mēle ir zāles, kas dziedina.
19 Уста правдиві стоя́тимуть вічно, а брехливий язик — лиш на хвилю.
Patiesa mute pastāvēs mūžīgi, bet viltīga mēle tik acumirkli.
20 В серці тих, хто зло о́ре, — омана, а радість у тих, хто дора́джує мир.
Viltība ir sirdī tiem, kas ļaunu perē; bet kas dod miera padomu, dara prieku.
21 Жодна кривда не тра́питься праведному, а безбожні напо́вняться лихом.
Taisnam nekāds ļaunums nenotiks, bet bezdievīgiem ļaunuma uzies papilnam.
22 Уста брехливі — оги́да у Господа, а чи́нячі правду — Його уподо́ба.
Viltīgas lūpas Tam Kungam ir negantība; bet kas uzticību dara, tas viņam labi patīk.
23 Прихо́вує мудра люди́на знання́, а серце безумних глупо́ту викликує.
Gudrs cilvēks neizteic savu padomu; bet nejēgu sirds izkliedz ģeķību.
24 Роботя́ща рука панува́тиме, а лінива дани́ною стане.
Čakla roka valdīs, bet slinka dos meslus.
25 Ту́га на серці люди́ни чавить її, добре ж слово її весели́ть.
Raizes sirdī nospiež cilvēku, bet labs vārds to iepriecina.
26 Праведний ви́відає свою путь, а дорога безбожних зведе́ їх сами́х.
Taisnais savam tuvākam rāda ceļu, bet bezdievīgo ceļš maldina.
27 Не буде леда́чий пекти свого по́лову, а люди́на трудя́ща набуде має́ток цінни́й.
Sliņķis neceps savu medījumu, bet uzcītīgam cilvēkam ir skaista manta.
28 В путі пра́ведности є життя, і на стежці її нема смерти.
Uz taisnības ceļa ir dzīvība, un uz viņas ceļa tekām nav nāve.
