Приповісті 12
1 Хто любить навча́ння, той любить пізна́ння, а хто до́кір нена́видить, той нерозумний.
Qui diligit disciplinam diligit scientiam; qui autem odit increpationes insipiens est.
2 Добрий від Господа має вподо́бання, а люди́ну злих замірів осудить Господь.
Qui bonus est hauriet gratiam a Domino; qui autem confidit in cogitationibus suis impie agit.
3 Не зміцни́ться люди́на безбожністю, корінь же праведних не захита́ється.
Non roborabitur homo ex impietate, et radix justorum non commovebitur.
4 Жінка чесно́тна — корона для чолові́ка свого́, а засоро́млююча — мов та гниль в його ко́стях.
Mulier diligens corona est viro suo; et putredo in ossibus ejus, quæ confusione res dignas gerit.
5 Думки пра́ведних — право, підступні заміри безбожних — омана.
Cogitationes justorum judicia, et consilia impiorum fraudulenta.
6 Безбожних слова — чатува́ння на кров, а уста невинних урятовують їх.
Verba impiorum insidiantur sanguini; os justorum liberabit eos.
7 Переверну́ти безбожних — і вже їх нема, а дім праведних буде стояти.
Verte impios, et non erunt; domus autem justorum permanebit.
8 Хвалять люди́ну за розум її, а кривосердий стає на пого́рду.
Doctrina sua noscetur vir; qui autem vanus et excors est patebit contemptui.
9 Ліпше про́стий, але роботя́щий на себе, від того, хто поважним себе видає, та хліба позба́влений.
Melior est pauper et sufficiens sibi quam gloriosus et indigens pane.
10 Піклується праведний життям худоби своєї, а серце безбожних жорстоке.
Novit justus jumentorum suorum animas; viscera autem impiorum crudelia.
11 Хто оброблює землю свою, той хлібом наси́чується, хто ж за марни́цею го́ниться, той позба́влений розуму.
Qui operatur terram suam satiabitur panibus; qui autem sectatur otium stultissimus est. Qui suavis est in vini demorationibus, in suis munitionibus relinquit contumeliam.
12 Безбожний жадає ловити у сі́тку лихи́х, а в праведних корень прино́сить плоди́.
Desiderium impii munimentum est pessimorum; radix autem justorum proficiet.
13 Пастка злого — в гріху́ його уст, а праведний з у́тиску ви́йде.
Propter peccata labiorum ruina proximat malo; effugiet autem justus de angustia.
14 Люди́на насичується добром з плоду уст, і зро́блене рук чоловіка до нього впаде́.
De fructu oris sui unusquisque replebitur bonis, et juxta opera manuum suarum retribuetur ei.
15 Дорога безу́мця пряма́ в його о́чах, а мудрий послухає ради.
Via stulti recta in oculis ejus; qui autem sapiens est audit consilia.
16 Нерозумного гнів пізнається відра́зу, розумний же мо́вчки ховає знева́гу.
Fatuus statim indicat iram suam; qui autem dissimulat injuriam callidus est.
17 Хто правду говорить, той вия́влює праведність, а сві́док брехливий — оману.
Qui quod novit loquitur, index justitiæ est; qui autem mentitur, testis est fraudulentus.
18 Дехто говорить, мов коле мече́м, язик же премудрих — то ліки.
Est qui promittit, et quasi gladio pungitur conscientiæ: lingua autem sapientium sanitas est.
19 Уста правдиві стоя́тимуть вічно, а брехливий язик — лиш на хвилю.
Labium veritatis firmum erit in perpetuum; qui autem testis est repentinus, concinnat linguam mendacii.
20 В серці тих, хто зло о́ре, — омана, а радість у тих, хто дора́джує мир.
Dolus in corde cogitantium mala; qui autem pacis ineunt consilia, sequitur eos gaudium.
21 Жодна кривда не тра́питься праведному, а безбожні напо́вняться лихом.
Non contristabit justum quidquid ei acciderit: impii autem replebuntur malo.
22 Уста брехливі — оги́да у Господа, а чи́нячі правду — Його уподо́ба.
Abominatio est Domino labia mendacia; qui autem fideliter agunt placent ei.
23 Прихо́вує мудра люди́на знання́, а серце безумних глупо́ту викликує.
Homo versatus celat scientiam, et cor insipientium provocat stultitiam.
24 Роботя́ща рука панува́тиме, а лінива дани́ною стане.
Manus fortium dominabitur; quæ autem remissa est, tributis serviet.
25 Ту́га на серці люди́ни чавить її, добре ж слово її весели́ть.
Mœror in corde viri humiliabit illum, et sermone bono lætificabitur.
26 Праведний ви́відає свою путь, а дорога безбожних зведе́ їх сами́х.
Qui negligit damnum propter amicum, justus est; iter autem impiorum decipiet eos.
27 Не буде леда́чий пекти свого по́лову, а люди́на трудя́ща набуде має́ток цінни́й.
Non inveniet fraudulentus lucrum, et substantia hominis erit auri pretium.
28 В путі пра́ведности є життя, і на стежці її нема смерти.
In semita justitiæ vita; iter autem devium ducit ad mortem.
