Приповісті 12
1 Хто любить навча́ння, той любить пізна́ння, а хто до́кір нена́видить, той нерозумний.
Wer Mahnung liebt, liebt auch Erkenntnis; wer aber Rüge haßt, ist töricht.
2 Добрий від Господа має вподо́бання, а люди́ну злих замірів осудить Господь.
Der gute Mann erhält vom Herrn, was er für's Leben braucht, der Bauernfänger nur erschwindelt es.
3 Не зміцни́ться люди́на безбожністю, корінь же праведних не захита́ється.
Kein Mensch kommt zum Bestand durch Frevel; der Frommen Wurzel aber wanket nicht.
4 Жінка чесно́тна — корона для чолові́ка свого́, а засоро́млююча — мов та гниль в його ко́стях.
Ein wackeres Weib ist seinem Gatten eine Krone; ein schändliches ist ihm wie Wurmfraß in den Knochen.
5 Думки пра́ведних — право, підступні заміри безбожних — омана.
Gedanken frommer Leute zielen auf das Recht, der Frevler Pläne auf Betrug.
6 Безбожних слова — чатува́ння на кров, а уста невинних урятовують їх.
Der Frevler Worte stellen selbst dem Blute nach; der Frommen Mund errettet es.
7 Переверну́ти безбожних — і вже їх нема, а дім праведних буде стояти.
Wenn Frevler stürzen, daß sie nicht mehr sind, dann hat der Frommen Haus Bestand.
8 Хвалять люди́ну за розум її, а кривосердий стає на пого́рду.
Gelobt wird nach der Klugheit Maß ein Mann; doch der verschrobenen Verstandes, wird verachtet.
9 Ліпше про́стий, але роботя́щий на себе, від того, хто поважним себе видає, та хліба позба́влений.
Weit besser, wer geringen Stands, doch einen Sklaven halten kann, als wer sich vornehm dünkt und brotlos ist.
10 Піклується праведний життям худоби своєї, а серце безбожних жорстоке.
Der Fromme sorgt sich für sein Vieh, für alles, was ihm not tut; das Herz des Bösen aber ist erbarmungslos.
11 Хто оброблює землю свою, той хлібом наси́чується, хто ж за марни́цею го́ниться, той позба́влений розуму.
Wer seinen Acker baut, hat Brot in Fülle; wer nichtigen Dingen nachgeht, ist ein Tor.
12 Безбожний жадає ловити у сі́тку лихи́х, а в праведних корень прино́сить плоди́.
Der Bösen Höhen ist des Frevlers Wunsch; die Frommen aber gründen tief.
13 Пастка злого — в гріху́ його уст, а праведний з у́тиску ви́йде.
Durch Widerspruch fängt sich der Frevler; der Not entkommt der Fromme.
14 Люди́на насичується добром з плоду уст, і зро́блене рук чоловіка до нього впаде́.
Der Edelmann labt sich an schönen Reden; entlohnt wird der Gewöhnliche für seiner Hände Werk.
15 Дорога безу́мця пряма́ в його о́чах, а мудрий послухає ради.
Dem Toren scheint sein Weg der richtige; der Weise aber hört auf Rat.
16 Нерозумного гнів пізнається відра́зу, розумний же мо́вчки ховає знева́гу.
Ein Tor läßt seinen Zorn den ganzen Tag durch merken: doch den Verdruß verbirgt der Kluge.
17 Хто правду говорить, той вия́влює праведність, а сві́док брехливий — оману.
Wer Wahrheit meldet, spricht, was sich bewährt: ein falscher Zeuge macht Enttäuschung.
18 Дехто говорить, мов коле мече́м, язик же премудрих — то ліки.
Gar manche führen Reden gleich den Stichen eines Schwerts; doch Heilung bringt des Weisen Zunge.
19 Уста правдиві стоя́тимуть вічно, а брехливий язик — лиш на хвилю.
Wahrheitsgemäße Rede hat für immer Geltung; nur einen Augenblick behauptet sich die falsche.
20 В серці тих, хто зло о́ре, — омана, а радість у тих, хто дора́джує мир.
Enttäuschung kommt ins Herz der Unheilplanenden, doch Freude denen, die das Wohlergehen fördern.
21 Жодна кривда не тра́питься праведному, а безбожні напо́вняться лихом.
Dem Frommen fällt nie Böses ein; die Frevler aber sind voll Bosheit.
22 Уста брехливі — оги́да у Господа, а чи́нячі правду — Його уподо́ба.
Ein Greuel für den Herrn sind falsche Lippen; doch die wahrhaftig handeln, sind ihm angenehm.
23 Прихо́вує мудра люди́на знання́, а серце безумних глупо́ту викликує.
Ein kluger Mann verbirgt sein Wissen; das Herz der Toren sprudelt Törichtes hervor.
24 Роботя́ща рука панува́тиме, а лінива дани́ною стане.
Die Hand der Fleißigen wird herrschen; die lässige wird fronen müssen.
25 Ту́га на серці люди́ни чавить її, добре ж слово її весели́ть.
Ein Kummer in des Menschen Herzen drückt es nieder; ein freundlich Wort verwandelt es in Fröhlichkeit.
26 Праведний ви́відає свою путь, а дорога безбожних зведе́ їх сами́х.
Der Fromme sucht und findet seine Nahrung; der Weg der Frevler führt sie irre.
27 Не буде леда́чий пекти свого по́лову, а люди́на трудя́ща набуде має́ток цінни́й.
Die Faulheit bringt nicht ihre Nahrung auf, der Fleißige jedoch ein groß Vermögen.
28 В путі пра́ведности є життя, і на стежці її нема смерти.
Zum Leben kommt man auf der Tugend Pfad; der Weg des Truges führt zum Tode.
