< Приповісті 12 >

1 Хто любить навча́ння, той любить пізна́ння, а хто до́кір нена́видить, той нерозумний.
Celui qui aime la correction aime la science; Celui qui hait la réprimande est stupide.
2 Добрий від Господа має вподо́бання, а люди́ну злих замірів осудить Господь.
L’homme de bien obtient la faveur de l’Éternel, Mais l’Éternel condamne celui qui est plein de malice.
3 Не зміцни́ться люди́на безбожністю, корінь же праведних не захита́ється.
L’homme ne s’affermit pas par la méchanceté, Mais la racine des justes ne sera point ébranlée.
4 Жінка чесно́тна — корона для чолові́ка свого́, а засоро́млююча — мов та гниль в його ко́стях.
Une femme vertueuse est la couronne de son mari, Mais celle qui fait honte est comme la carie dans ses os.
5 Думки пра́ведних — право, підступні заміри безбожних — омана.
Les pensées des justes ne sont qu’équité; Les desseins des méchants ne sont que fraude.
6 Безбожних слова — чатува́ння на кров, а уста невинних урятовують їх.
Les paroles des méchants sont des embûches pour verser le sang, Mais la bouche des hommes droits est une délivrance.
7 Переверну́ти безбожних — і вже їх нема, а дім праведних буде стояти.
Renversés, les méchants ne sont plus; Et la maison des justes reste debout.
8 Хвалять люди́ну за розум її, а кривосердий стає на пого́рду.
Un homme est estimé en raison de son intelligence, Et celui qui a le cœur pervers est l’objet du mépris.
9 Ліпше про́стий, але роботя́щий на себе, від того, хто поважним себе видає, та хліба позба́влений.
Mieux vaut être d’une condition humble et avoir un serviteur Que de faire le glorieux et de manquer de pain.
10 Піклується праведний життям худоби своєї, а серце безбожних жорстоке.
Le juste prend soin de son bétail, Mais les entrailles des méchants sont cruelles.
11 Хто оброблює землю свою, той хлібом наси́чується, хто ж за марни́цею го́ниться, той позба́влений розуму.
Celui qui cultive son champ est rassasié de pain, Mais celui qui poursuit des choses vaines est dépourvu de sens.
12 Безбожний жадає ловити у сі́тку лихи́х, а в праведних корень прино́сить плоди́.
Le méchant convoite ce que prennent les méchants, Mais la racine des justes donne du fruit.
13 Пастка злого — в гріху́ його уст, а праведний з у́тиску ви́йде.
Il y a dans le péché des lèvres un piège pernicieux, Mais le juste se tire de la détresse.
14 Люди́на насичується добром з плоду уст, і зро́блене рук чоловіка до нього впаде́.
Par le fruit de la bouche on est rassasié de biens, Et chacun reçoit selon l’œuvre de ses mains.
15 Дорога безу́мця пряма́ в його о́чах, а мудрий послухає ради.
La voie de l’insensé est droite à ses yeux, Mais celui qui écoute les conseils est sage.
16 Нерозумного гнів пізнається відра́зу, розумний же мо́вчки ховає знева́гу.
L’insensé laisse voir à l’instant sa colère, Mais celui qui cache un outrage est un homme prudent.
17 Хто правду говорить, той вия́влює праведність, а сві́док брехливий — оману.
Celui qui dit la vérité proclame la justice, Et le faux témoin la tromperie.
18 Дехто говорить, мов коле мече́м, язик же премудрих — то ліки.
Tel, qui parle légèrement, blesse comme un glaive; Mais la langue des sages apporte la guérison.
19 Уста правдиві стоя́тимуть вічно, а брехливий язик — лиш на хвилю.
La lèvre véridique est affermie pour toujours, Mais la langue fausse ne subsiste qu’un instant.
20 В серці тих, хто зло о́ре, — омана, а радість у тих, хто дора́джує мир.
La tromperie est dans le cœur de ceux qui méditent le mal, Mais la joie est pour ceux qui conseillent la paix.
21 Жодна кривда не тра́питься праведному, а безбожні напо́вняться лихом.
Aucun malheur n’arrive au juste, Mais les méchants sont accablés de maux.
22 Уста брехливі — оги́да у Господа, а чи́нячі правду — Його уподо́ба.
Les lèvres fausses sont en horreur à l’Éternel, Mais ceux qui agissent avec vérité lui sont agréables.
23 Прихо́вує мудра люди́на знання́, а серце безумних глупо́ту викликує.
L’homme prudent cache sa science, Mais le cœur des insensés proclame la folie.
24 Роботя́ща рука панува́тиме, а лінива дани́ною стане.
La main des diligents dominera, Mais la main lâche sera tributaire.
25 Ту́га на серці люди́ни чавить її, добре ж слово її весели́ть.
L’inquiétude dans le cœur de l’homme l’abat, Mais une bonne parole le réjouit.
26 Праведний ви́відає свою путь, а дорога безбожних зведе́ їх сами́х.
Le juste montre à son ami la bonne voie, Mais la voie des méchants les égare.
27 Не буде леда́чий пекти свого по́лову, а люди́на трудя́ща набуде має́ток цінни́й.
Le paresseux ne rôtit pas son gibier; Mais le précieux trésor d’un homme, c’est l’activité.
28 В путі пра́ведности є життя, і на стежці її нема смерти.
La vie est dans le sentier de la justice, La mort n’est pas dans le chemin qu’elle trace.

< Приповісті 12 >