Приповісті 12
1 Хто любить навча́ння, той любить пізна́ння, а хто до́кір нена́видить, той нерозумний.
Qui aime l’instruction aime la connaissance, et qui hait la répréhension est stupide.
2 Добрий від Господа має вподо́бання, а люди́ну злих замірів осудить Господь.
L’homme de bien obtient la faveur de par l’Éternel, mais l’homme qui fait des machinations, il le condamne.
3 Не зміцни́ться люди́на безбожністю, корінь же праведних не захита́ється.
L’homme n’est point affermi par la méchanceté, mais la racine des justes n’est pas ébranlée.
4 Жінка чесно́тна — корона для чолові́ка свого́, а засоро́млююча — мов та гниль в його ко́стях.
Une femme vertueuse est la couronne de son mari, mais celle qui fait honte est comme de la pourriture dans ses os.
5 Думки пра́ведних — право, підступні заміри безбожних — омана.
Les pensées des justes sont jugement, les desseins des méchants sont fraude.
6 Безбожних слова — чатува́ння на кров, а уста невинних урятовують їх.
Les paroles des méchants sont des embûches pour [verser] le sang, mais la bouche des hommes droits les délivrera.
7 Переверну́ти безбожних — і вже їх нема, а дім праведних буде стояти.
Renversez les méchants, et ils ne sont plus; mais la maison des justes demeure.
8 Хвалять люди́ну за розум її, а кривосердий стає на пого́рду.
Un homme est loué d’après sa prudence, mais le cœur perverti est en butte au mépris.
9 Ліпше про́стий, але роботя́щий на себе, від того, хто поважним себе видає, та хліба позба́влений.
Mieux vaut celui qui est d’humble condition, et qui a un serviteur, que celui qui fait l’important et qui manque de pain.
10 Піклується праведний життям худоби своєї, а серце безбожних жорстоке.
Le juste regarde à la vie de sa bête, mais les entrailles des méchants sont cruelles.
11 Хто оброблює землю свою, той хлібом наси́чується, хто ж за марни́цею го́ниться, той позба́влений розуму.
Celui qui laboure sa terre sera rassasié de pain, mais celui qui court après les fainéants est dépourvu de sens.
12 Безбожний жадає ловити у сі́тку лихи́х, а в праведних корень прино́сить плоди́.
Le méchant désire la proie des mauvaises gens, mais la racine des justes est productive.
13 Пастка злого — в гріху́ його уст, а праведний з у́тиску ви́йде.
Il y a un mauvais piège dans la transgression des lèvres, mais le juste sort de la détresse.
14 Люди́на насичується добром з плоду уст, і зро́блене рук чоловіка до нього впаде́.
Du fruit de sa bouche un homme est rassasié de biens, et on rendra à l’homme l’œuvre de ses mains.
15 Дорога безу́мця пряма́ в його о́чах, а мудрий послухає ради.
La voie du fou est droite à ses yeux, mais celui qui écoute le conseil est sage.
16 Нерозумного гнів пізнається відра́зу, розумний же мо́вчки ховає знева́гу.
L’irritation du fou se connaît le jour même, mais l’homme avisé couvre sa honte.
17 Хто правду говорить, той вия́влює праведність, а сві́док брехливий — оману.
Celui qui dit la vérité annonce la justice, mais le faux témoin, la fraude.
18 Дехто говорить, мов коле мече́м, язик же премудрих — то ліки.
Il y a tel homme qui dit légèrement ce qui perce comme une épée, mais la langue des sages est santé.
19 Уста правдиві стоя́тимуть вічно, а брехливий язик — лиш на хвилю.
La lèvre véridique est ferme pour toujours, mais la langue fausse n’est que pour un instant.
20 В серці тих, хто зло о́ре, — омана, а радість у тих, хто дора́джує мир.
La fraude est dans le cœur de ceux qui machinent le mal, mais il y a de la joie pour ceux qui conseillent la paix.
21 Жодна кривда не тра́питься праведному, а безбожні напо́вняться лихом.
Aucun malheur n’arrive au juste, mais les méchants seront comblés de maux.
22 Уста брехливі — оги́да у Господа, а чи́нячі правду — Його уподо́ба.
Les lèvres menteuses sont en abomination à l’Éternel, mais ceux qui pratiquent la fidélité lui sont agréables.
23 Прихо́вує мудра люди́на знання́, а серце безумних глупо́ту викликує.
L’homme avisé couvre la connaissance, mais le cœur des sots proclame la folie.
24 Роботя́ща рука панува́тиме, а лінива дани́ною стане.
La main des diligents dominera, mais la [main] paresseuse sera tributaire.
25 Ту́га на серці люди́ни чавить її, добре ж слово її весели́ть.
L’inquiétude dans le cœur d’un homme l’abat, mais une bonne parole le réjouit.
26 Праведний ви́відає свою путь, а дорога безбожних зведе́ їх сами́х.
Le juste montre le chemin à son compagnon, mais la voie des méchants les fourvoie.
27 Не буде леда́чий пекти свого по́лову, а люди́на трудя́ща набуде має́ток цінни́й.
Le paresseux ne rôtit pas sa chasse; mais les biens précieux de l’homme sont au diligent.
28 В путі пра́ведности є життя, і на стежці її нема смерти.
La vie est dans le sentier de la justice, et il n’y a pas de mort dans le chemin qu’elle trace.
