Приповісті 12
1 Хто любить навча́ння, той любить пізна́ння, а хто до́кір нена́видить, той нерозумний.
At elske Tugt er at elske Kundskab, at hade Revselse er dumt.
2 Добрий від Господа має вподо́бання, а люди́ну злих замірів осудить Господь.
Den gode vinder Yndest hos HERREN, den rænkefulde dømmer han skyldig.
3 Не зміцни́ться люди́на безбожністю, корінь же праведних не захита́ється.
Ingen staar fast ved Gudløshed, men retfærdiges Rod skal aldrig rokkes.
4 Жінка чесно́тна — корона для чолові́ка свого́, а засоро́млююча — мов та гниль в його ко́стях.
En duelig Kvinde er sin Ægtemands Krone, en daarlig er som Edder i hans Ben.
5 Думки пра́ведних — право, підступні заміри безбожних — омана.
Retfærdiges Tanker er Ret, gudløses Opspind er Svig.
6 Безбожних слова — чатува́ння на кров, а уста невинних урятовують їх.
Gudløses Ord er paa Lur efter Blod, retsindiges Mund skal bringe dem Frelse.
7 Переверну́ти безбожних — і вже їх нема, а дім праведних буде стояти.
Gudløse styrtes og er ikke mer, retfærdiges Hus staar fast.
8 Хвалять люди́ну за розум її, а кривосердий стає на пого́рду.
For sin Klogskab prises en Mand, til Spot bliver den, hvis Vid er vrangt.
9 Ліпше про́стий, але роботя́щий на себе, від того, хто поважним себе видає, та хліба позба́влений.
Hellere overses, naar man holder Træl, end optræde stort, naar man mangler Brød.
10 Піклується праведний життям худоби своєї, а серце безбожних жорстоке.
Den retfærdige føler med sit Kvæg, gudløses Hjerte er grumt.
11 Хто оброблює землю свою, той хлібом наси́чується, хто ж за марни́цею го́ниться, той позба́влений розуму.
Den mættes med Brød, som dyrker sin Jord, uden Vid er den, der jager efter Tomhed.
12 Безбожний жадає ловити у сі́тку лихи́х, а в праведних корень прино́сить плоди́.
De ondes Fæstning jævnes med Jorden, de retfærdiges Rod holder Stand.
13 Пастка злого — в гріху́ його уст, а праведний з у́тиску ви́йде.
I Læbernes Brøde hildes den onde, den retfærdige undslipper Nøden.
14 Люди́на насичується добром з плоду уст, і зро́блене рук чоловіка до нього впаде́.
Af sin Munds Frugt mættes en Mand med godt, et Menneske faar, som hans Hænder har øvet.
15 Дорога безу́мця пряма́ в його о́чах, а мудрий послухає ради.
Daarens Færd behager ham selv, den vise hører paa Raad.
16 Нерозумного гнів пізнається відра́зу, розумний же мо́вчки ховає знева́гу.
En Daare giver straks sin Krænkelse Luft, den kloge spottes og lader som intet.
17 Хто правду говорить, той вия́влює праведність, а сві́док брехливий — оману.
Den sanddru fremfører, hvad der er ret, det falske Vidne kommer med Svig.
18 Дехто говорить, мов коле мече́м, язик же премудрих — то ліки.
Mangens Snak er som Sværdhug, de vises Tunge læger.
19 Уста правдиві стоя́тимуть вічно, а брехливий язик — лиш на хвилю.
Sanddru Læbe bestaar for evigt, Løgnetunge et Øjeblik.
20 В серці тих, хто зло о́ре, — омана, а радість у тих, хто дора́джує мир.
De, som smeder ondt, har Svig i Hjertet; de, der stifter Fred, har Glæde.
21 Жодна кривда не тра́питься праведному, а безбожні напо́вняться лихом.
Den retfærdige times der intet ondt, gudløse oplever Vanheld paa Vanheld.
22 Уста брехливі — оги́да у Господа, а чи́нячі правду — Його уподо́ба.
Løgnelæber er HERREN en Gru, de ærlige har hans Velbehag.
23 Прихо́вує мудра люди́на знання́, а серце безумних глупо́ту викликує.
Den kloge dølger sin Kundskab, Taabers Hjerte udraaber Daarskab.
24 Роботя́ща рука панува́тиме, а лінива дани́ною стане.
De flittiges Haand skal raade, den lade tvinges til Hoveriarbejde.
25 Ту́га на серці люди́ни чавить її, добре ж слово її весели́ть.
Hjertesorg bøjer til Jorden, et venligt Ord gør glad.
26 Праведний ви́відає свою путь, а дорога безбожних зведе́ їх сами́х.
Den retfærdige vælger sin Græsgang, gudløses Vej vildleder dem selv.
27 Не буде леда́чий пекти свого по́лову, а люди́на трудя́ща набуде має́ток цінни́й.
Ladhed opskræmmer intet Vildt, men kosteligt Gods faar den flittige tildelt.
28 В путі пра́ведности є життя, і на стежці її нема смерти.
Paa Retfærds Sti er der Liv, til Døden fører den onde Vej.
