< Приповісті 11 >

1 Обма́нливі ша́льки — оги́да для Господа, а повна вага́ — це Його уподо́ба.
Falsk vekt er en vederstyggelighet for Herren, men fullvektige lodder er ham til velbehag.
2 Прийде пишність, та при́йде і га́ньба, а з суми́рними — мудрість.
Med overmot følger skam, men de ydmyke har visdom.
3 Невинність простосердих веде їх, а лука́вство зрадли́вих — їх вигубить.
De opriktiges rettsinn leder dem, men de troløses forvendte sinn ødelegger dem.
4 Не поможе багатство в день гніву, а справедливість від смерти визво́лює.
Gods hjelper ikke på vredens dag, men rettferdighet frir fra døden.
5 Справедливість невинного дорогу йому випросто́вує, безбожний же падає через безбожність свою́.
Den ustraffeliges rettferdighet gjør hans vei jevn, men den ugudelige faller ved sin ugudelighet.
6 Справедливість прямих їх рятує, а зрадливі захо́плені будуть своєю захла́нністю.
De opriktiges rettferdighet frelser, men de troløse fanges i sin egen ondskap.
7 При смерті люди́ни безбожної гине надія, зникає чека́ння люди́ни нікче́мної.
Når et ugudelig menneske dør, blir hans håp til intet, og med det som de onde stunder efter, er det forbi.
8 Виривається праведний з у́тиску, і замість нього безбожний іде.
Den rettferdige utfries av trengsel, og den ugudelige kommer i hans sted.
9 Свого ближнього нищить лукавий уста́ми, а знання́м визволя́ються праведні.
Med munnen ødelegger den gudløse sin næste, men ved sin kunnskap utfries de rettferdige.
10 Добром праведних місто радіє, а як гинуть безбожні — співає.
Når det går de rettferdige godt, jubler byen, og når de ugudelige omkommer, lyder fryderop.
11 Благословенням че́сних підно́ситься місто, а уста́ми безбожних руйну́ється.
Ved de opriktiges velsignelse blir en by ophøiet, men de ugudeliges munn bryter den ned.
12 Хто пого́рджує ближнім своїм, той позба́влений розуму, а розумна люди́на мовчить.
Den som taler foraktelig om sin næste, er uten forstand; men en forstandig mann tier.
13 Виявляє обмо́вник таємне, вірнодухий же справу ховає.
Den som går omkring som baktaler, åpenbarer hemmeligheter; men den som er trofast i ånden, skjuler saken.
14 Народ падає з бра́ку розумного про́воду, при числе́нності ж ра́дників спасі́ння буває.
Hvor det intet styre er, faller folket; men hvor det er mange rådgivere, der er frelse.
15 Зле робить, як хто за чужого пору́чується, хто ж пору́ку ненавидить, той безпечний.
Ille går det den som går i borgen for en fremmed; men den som skyr å gi håndslag, er sikker.
16 Жінка чесно́тна ося́гує слави, і пильні багатства здобу́дуть.
En yndig kvinne vinner ære, og voldsmenn vinner rikdom.
17 Люди́на ласка́ва душі своїй чинить добро́, а жорстока замучує тіло своє.
En godgjørende mann gjør vel mot sig selv, men en hårdhjertet mann ødelegger sig.
18 Чинить діло безва́ртне безбожний, хто ж праведність сіє — заплату правдиву оде́ржує.
Den ugudelige vinner en lønn som svikter, men den som sår rettferdighet, får en lønn som varer.
19 Отак праведність є на життя, хто ж жене́ться за злом, той до смерти зближа́ється.
Den som står fast i rettferdighet, ham blir det til liv; men den som jager efter ondt, volder sin egen død.
20 Серцем лукаві — оги́да для Господа, а хто в неповинності ходить — Його уподо́ба.
En vederstyggelighet for Herren er de hvis hjerte er forvendt; men til velbehag for ham er de hvis vei er ustraffelig.
21 Ручаюсь: не бу́де невинним лихий, а наща́док правдивих захований буде.
Visselig, den onde blir ikke ustraffet, men de rettferdiges ætt slipper unda.
22 Золотая сере́жка в свині на ніздрі́ — це жінка гарна, позба́влена розуму.
Som en gullring i et svinetryne er en fager kvinne som er uten forstand.
23 Жада́ння у праведних — тільки добро, надія безбожних — то гнів.
De rettferdiges attrå er bare det som godt er; de ugudelige har vrede i vente.
24 Дехто щедро дає, та ще додається йому, а дехто ховає над міру, та тільки бідні́є.
Den ene strør ut og får ennu mere; den andre holder tilbake mere enn rett er, og det blir dog bare fattigdom.
25 Душа, яка благословля́є, наси́чена буде, а хто по́їть інших, — напо́єний буде і він.
Den som velsigner, skal trives, og den som lesker andre, han blir selv lesket.
26 Хто задержує збіжжя, того проклинає наро́д, хто ж поживу випро́дує, тому благослове́ння на голову.
Den som holder korn tilbake, ham banner folket; men velsignelse kommer over dens hode som selger korn.
27 Хто прагне добра, той шукає вподо́бання, хто ж лихого жадає, то й при́йде на нього воно.
Den som søker hvad godt er, søker det som er til behag; men den som higer efter ondt, over ham kommer det onde.
28 Хто надію кладе на багатство своє, той впаде́, а праведники зелені́ють, як листя.
Den som setter sin lit til sin rikdom, han skal falle; men de rettferdige skal grønnes som løvet.
29 Хто не́ряд уносить до дому свого, той вітер пося́де, а дурноголо́вий розумному стане рабом.
Den som setter sitt hus i ulag, skal arve vind, og dåren blir en tjener for den vise.
30 Плід праведного — дерево життя, і мудрий життя набуває.
Den rettferdiges frukt er et livsens tre, og den vise fanger sjeler.
31 Коли праведний ось надолу́жується на землі, то тим більше безбожний та грішний!
Se, den rettferdige får sin lønn på jorden, hvor meget mere da den ugudelige og synderen!

< Приповісті 11 >