Приповісті 11
1 Обма́нливі ша́льки — оги́да для Господа, а повна вага́ — це Його уподо́ба.
Statera dolosa abominatio est apud Dominum, et pondus æquum voluntas ejus.
2 Прийде пишність, та при́йде і га́ньба, а з суми́рними — мудрість.
Ubi fuerit superbia, ibi erit et contumelia; ubi autem est humilitas, ibi et sapientia.
3 Невинність простосердих веде їх, а лука́вство зрадли́вих — їх вигубить.
Simplicitas justorum diriget eos, et supplantatio perversorum vastabit illos.
4 Не поможе багатство в день гніву, а справедливість від смерти визво́лює.
Non proderunt divitiæ in die ultionis; justitia autem liberabit a morte.
5 Справедливість невинного дорогу йому випросто́вує, безбожний же падає через безбожність свою́.
Justitia simplicis diriget viam ejus, et in impietate sua corruet impius.
6 Справедливість прямих їх рятує, а зрадливі захо́плені будуть своєю захла́нністю.
Justitia rectorum liberabit eos, et in insidiis suis capientur iniqui.
7 При смерті люди́ни безбожної гине надія, зникає чека́ння люди́ни нікче́мної.
Mortuo homine impio, nulla erit ultra spes, et exspectatio sollicitorum peribit.
8 Виривається праведний з у́тиску, і замість нього безбожний іде.
Justus de angustia liberatus est, et tradetur impius pro eo.
9 Свого ближнього нищить лукавий уста́ми, а знання́м визволя́ються праведні.
Simulator ore decipit amicum suum; justi autem liberabuntur scientia.
10 Добром праведних місто радіє, а як гинуть безбожні — співає.
In bonis justorum exsultabit civitas, et in perditione impiorum erit laudatio.
11 Благословенням че́сних підно́ситься місто, а уста́ми безбожних руйну́ється.
Benedictione justorum exaltabitur civitas, et ore impiorum subvertetur.
12 Хто пого́рджує ближнім своїм, той позба́влений розуму, а розумна люди́на мовчить.
Qui despicit amicum suum indigens corde est; vir autem prudens tacebit.
13 Виявляє обмо́вник таємне, вірнодухий же справу ховає.
Qui ambulat fraudulenter, revelat arcana; qui autem fidelis est animi, celat amici commissum.
14 Народ падає з бра́ку розумного про́воду, при числе́нності ж ра́дників спасі́ння буває.
Ubi non est gubernator, populus corruet; salus autem, ubi multa consilia.
15 Зле робить, як хто за чужого пору́чується, хто ж пору́ку ненавидить, той безпечний.
Affligetur malo qui fidem facit pro extraneo; qui autem cavet laqueos securus erit.
16 Жінка чесно́тна ося́гує слави, і пильні багатства здобу́дуть.
Mulier gratiosa inveniet gloriam, et robusti habebunt divitias.
17 Люди́на ласка́ва душі своїй чинить добро́, а жорстока замучує тіло своє.
Benefacit animæ suæ vir misericors; qui autem crudelis est, etiam propinquos abjicit.
18 Чинить діло безва́ртне безбожний, хто ж праведність сіє — заплату правдиву оде́ржує.
Impius facit opus instabile, seminanti autem justitiam merces fidelis.
19 Отак праведність є на життя, хто ж жене́ться за злом, той до смерти зближа́ється.
Clementia præparat vitam, et sectatio malorum mortem.
20 Серцем лукаві — оги́да для Господа, а хто в неповинності ходить — Його уподо́ба.
Abominabile Domino cor pravum, et voluntas ejus in iis qui simpliciter ambulant.
21 Ручаюсь: не бу́де невинним лихий, а наща́док правдивих захований буде.
Manus in manu non erit innocens malus; semen autem justorum salvabitur.
22 Золотая сере́жка в свині на ніздрі́ — це жінка гарна, позба́влена розуму.
Circulus aureus in naribus suis, mulier pulchra et fatua.
23 Жада́ння у праведних — тільки добро, надія безбожних — то гнів.
Desiderium justorum omne bonum est; præstolatio impiorum furor.
24 Дехто щедро дає, та ще додається йому, а дехто ховає над міру, та тільки бідні́є.
Alii dividunt propria, et ditiores fiunt; alii rapiunt non sua, et semper in egestate sunt.
25 Душа, яка благословля́є, наси́чена буде, а хто по́їть інших, — напо́єний буде і він.
Anima quæ benedicit impinguabitur, et qui inebriat, ipse quoque inebriabitur.
26 Хто задержує збіжжя, того проклинає наро́д, хто ж поживу випро́дує, тому благослове́ння на голову.
Qui abscondit frumenta maledicetur in populis; benedictio autem super caput vendentium.
27 Хто прагне добра, той шукає вподо́бання, хто ж лихого жадає, то й при́йде на нього воно.
Bene consurgit diluculo qui quærit bona; qui autem investigator malorum est, opprimetur ab eis.
28 Хто надію кладе на багатство своє, той впаде́, а праведники зелені́ють, як листя.
Qui confidit in divitiis suis corruet: justi autem quasi virens folium germinabunt.
29 Хто не́ряд уносить до дому свого, той вітер пося́де, а дурноголо́вий розумному стане рабом.
Qui conturbat domum suam possidebit ventos, et qui stultus est serviet sapienti.
30 Плід праведного — дерево життя, і мудрий життя набуває.
Fructus justi lignum vitæ, et qui suscipit animas sapiens est.
31 Коли праведний ось надолу́жується на землі, то тим більше безбожний та грішний!
Si justus in terra recipit, quanto magis impius et peccator!
