< Приповісті 11 >
1 Обма́нливі ша́льки — оги́да для Господа, а повна вага́ — це Його уподо́ба.
Statera dolosa, abominatio est apud Dominum: et pondus æquum, voluntas eius.
2 Прийде пишність, та при́йде і га́ньба, а з суми́рними — мудрість.
Ubi fuerit superbia, ibi erit et contumelia: ubi autem est humilitas, ibi et sapientia.
3 Невинність простосердих веде їх, а лука́вство зрадли́вих — їх вигубить.
Simplicitas iustorum diriget eos: et supplantatio perversorum vastabit illos.
4 Не поможе багатство в день гніву, а справедливість від смерти визво́лює.
Non proderunt divitiæ in die ultionis: iustitia autem liberabit a morte.
5 Справедливість невинного дорогу йому випросто́вує, безбожний же падає через безбожність свою́.
Iustitia simplicis diriget viam eius: et in impietate sua corruet impius.
6 Справедливість прямих їх рятує, а зрадливі захо́плені будуть своєю захла́нністю.
Iustitia rectorum liberabit eos: et in insidiis suis capientur iniqui.
7 При смерті люди́ни безбожної гине надія, зникає чека́ння люди́ни нікче́мної.
Mortuo homine impio, nulla erit ultra spes: et expectatio solicitorum peribit.
8 Виривається праведний з у́тиску, і замість нього безбожний іде.
Iustus de angustia liberatus est: et tradetur impius pro eo.
9 Свого ближнього нищить лукавий уста́ми, а знання́м визволя́ються праведні.
Simulator ore decipit amicum suum: iusti autem liberabuntur scientia.
10 Добром праведних місто радіє, а як гинуть безбожні — співає.
In bonis iustorum exultabit civitas: et in perditione impiorum erit laudatio.
11 Благословенням че́сних підно́ситься місто, а уста́ми безбожних руйну́ється.
Benedictione iustorum exaltabitur civitas: et ore impiorum subvertetur.
12 Хто пого́рджує ближнім своїм, той позба́влений розуму, а розумна люди́на мовчить.
Qui despicit amicum suum, indigens corde est: vir autem prudens tacebit.
13 Виявляє обмо́вник таємне, вірнодухий же справу ховає.
Qui ambulat fraudulenter, revelat arcana: qui autem fidelis est animi, celat amici commissum.
14 Народ падає з бра́ку розумного про́воду, при числе́нності ж ра́дників спасі́ння буває.
Ubi non est gubernator, populus corruet: salus autem, ubi multa consilia.
15 Зле робить, як хто за чужого пору́чується, хто ж пору́ку ненавидить, той безпечний.
Affligetur malo, qui fidem facit pro extraneo: qui autem cavet laqueos, securus erit.
16 Жінка чесно́тна ося́гує слави, і пильні багатства здобу́дуть.
Mulier gratiosa inveniet gloriam: et robusti habebunt divitias.
17 Люди́на ласка́ва душі своїй чинить добро́, а жорстока замучує тіло своє.
Benefacit animæ suæ vir misericors: qui autem crudelis est, etiam propinquos abiicit.
18 Чинить діло безва́ртне безбожний, хто ж праведність сіє — заплату правдиву оде́ржує.
Impius facit opus instabile: seminanti autem iustitiam merces fidelis.
19 Отак праведність є на життя, хто ж жене́ться за злом, той до смерти зближа́ється.
Clementia præparat vitam: et sectatio malorum mortem.
20 Серцем лукаві — оги́да для Господа, а хто в неповинності ходить — Його уподо́ба.
Abominabile Domino cor pravum: et voluntas eius in iis, qui simpliciter ambulant.
21 Ручаюсь: не бу́де невинним лихий, а наща́док правдивих захований буде.
Manus in manu non erit innocens malus: semen autem iustorum salvabitur.
22 Золотая сере́жка в свині на ніздрі́ — це жінка гарна, позба́влена розуму.
Circulus aureus in naribus suis, mulier pulchra et fatua.
23 Жада́ння у праведних — тільки добро, надія безбожних — то гнів.
Desiderium iustorum omne bonum est: præstolatio impiorum furor.
24 Дехто щедро дає, та ще додається йому, а дехто ховає над міру, та тільки бідні́є.
Alii dividunt propria, et ditiores fiunt: alii rapiunt non sua, et semper in egestate sunt.
25 Душа, яка благословля́є, наси́чена буде, а хто по́їть інших, — напо́єний буде і він.
Anima, quæ benedicit, impinguabitur: et qui inebriat, ipse quoque inebriabitur.
26 Хто задержує збіжжя, того проклинає наро́д, хто ж поживу випро́дує, тому благослове́ння на голову.
Qui abscondit frumenta, maledicetur in populis: benedictio autem super caput vendentium.
27 Хто прагне добра, той шукає вподо́бання, хто ж лихого жадає, то й при́йде на нього воно.
Bene consurgit diluculo qui quærit bona: qui autem investigator malorum est, opprimetur ab eis.
28 Хто надію кладе на багатство своє, той впаде́, а праведники зелені́ють, як листя.
Qui confidit in divitiis suis, corruet: iusti autem quasi virens folium germinabunt.
29 Хто не́ряд уносить до дому свого, той вітер пося́де, а дурноголо́вий розумному стане рабом.
Qui conturbat domum suam, possidebit ventos: et qui stultus est, serviet sapienti.
30 Плід праведного — дерево життя, і мудрий життя набуває.
Fructus iusti lignum vitæ: et qui suscipit animas, sapiens est.
31 Коли праведний ось надолу́жується на землі, то тим більше безбожний та грішний!
Si iustus in terra recipit, quanto magis impius et peccator?