Приповісті 11
1 Обма́нливі ша́льки — оги́да для Господа, а повна вага́ — це Його уподо́ба.
La balance fausse est en horreur à l’Éternel, Mais le poids juste lui est agréable.
2 Прийде пишність, та при́йде і га́ньба, а з суми́рними — мудрість.
Quand vient l’orgueil, vient aussi l’ignominie; Mais la sagesse est avec les humbles.
3 Невинність простосердих веде їх, а лука́вство зрадли́вих — їх вигубить.
L’intégrité des hommes droits les dirige, Mais les détours des perfides causent leur ruine.
4 Не поможе багатство в день гніву, а справедливість від смерти визво́лює.
Au jour de la colère, la richesse ne sert à rien; Mais la justice délivre de la mort.
5 Справедливість невинного дорогу йому випросто́вує, безбожний же падає через безбожність свою́.
La justice de l’homme intègre aplanit sa voie, Mais le méchant tombe par sa méchanceté.
6 Справедливість прямих їх рятує, а зрадливі захо́плені будуть своєю захла́нністю.
La justice des hommes droits les délivre, Mais les méchants sont pris par leur malice.
7 При смерті люди́ни безбожної гине надія, зникає чека́ння люди́ни нікче́мної.
A la mort du méchant, son espoir périt, Et l’attente des hommes iniques est anéantie.
8 Виривається праведний з у́тиску, і замість нього безбожний іде.
Le juste est délivré de la détresse, Et le méchant prend sa place.
9 Свого ближнього нищить лукавий уста́ми, а знання́м визволя́ються праведні.
Par sa bouche l’impie perd son prochain, Mais les justes sont délivrés par la science.
10 Добром праведних місто радіє, а як гинуть безбожні — співає.
Quand les justes sont heureux, la ville est dans la joie; Et quand les méchants périssent, on pousse des cris d’allégresse.
11 Благословенням че́сних підно́ситься місто, а уста́ми безбожних руйну́ється.
La ville s’élève par la bénédiction des hommes droits, Mais elle est renversée par la bouche des méchants.
12 Хто пого́рджує ближнім своїм, той позба́влений розуму, а розумна люди́на мовчить.
Celui qui méprise son prochain est dépourvu de sens, Mais l’homme qui a de l’intelligence se tait.
13 Виявляє обмо́вник таємне, вірнодухий же справу ховає.
Celui qui répand la calomnie dévoile les secrets, Mais celui qui a l’esprit fidèle les garde.
14 Народ падає з бра́ку розумного про́воду, при числе́нності ж ра́дників спасі́ння буває.
Quand la prudence fait défaut, le peuple tombe; Et le salut est dans le grand nombre des conseillers.
15 Зле робить, як хто за чужого пору́чується, хто ж пору́ку ненавидить, той безпечний.
Celui qui cautionne autrui s’en trouve mal, Mais celui qui craint de s’engager est en sécurité.
16 Жінка чесно́тна ося́гує слави, і пильні багатства здобу́дуть.
Une femme qui a de la grâce obtient la gloire, Et ceux qui ont de la force obtiennent la richesse.
17 Люди́на ласка́ва душі своїй чинить добро́, а жорстока замучує тіло своє.
L’homme bon fait du bien à son âme, Mais l’homme cruel trouble sa propre chair.
18 Чинить діло безва́ртне безбожний, хто ж праведність сіє — заплату правдиву оде́ржує.
Le méchant fait un gain trompeur, Mais celui qui sème la justice a un salaire véritable.
19 Отак праведність є на життя, хто ж жене́ться за злом, той до смерти зближа́ється.
Ainsi la justice conduit à la vie, Mais celui qui poursuit le mal trouve la mort.
20 Серцем лукаві — оги́да для Господа, а хто в неповинності ходить — Його уподо́ба.
Ceux qui ont le cœur pervers sont en abomination à l’Éternel, Mais ceux dont la voie est intègre lui sont agréables.
21 Ручаюсь: не бу́де невинним лихий, а наща́док правдивих захований буде.
Certes, le méchant ne restera pas impuni, Mais la postérité des justes sera sauvée.
22 Золотая сере́жка в свині на ніздрі́ — це жінка гарна, позба́влена розуму.
Un anneau d’or au nez d’un pourceau, C’est une femme belle et dépourvue de sens.
23 Жада́ння у праведних — тільки добро, надія безбожних — то гнів.
Le désir des justes, c’est seulement le bien; L’attente des méchants, c’est la fureur.
24 Дехто щедро дає, та ще додається йому, а дехто ховає над міру, та тільки бідні́є.
Tel, qui donne libéralement, devient plus riche; Et tel, qui épargne à l’excès, ne fait que s’appauvrir.
25 Душа, яка благословля́є, наси́чена буде, а хто по́їть інших, — напо́єний буде і він.
L’âme bienfaisante sera rassasiée, Et celui qui arrose sera lui-même arrosé.
26 Хто задержує збіжжя, того проклинає наро́д, хто ж поживу випро́дує, тому благослове́ння на голову.
Celui qui retient le blé est maudit du peuple, Mais la bénédiction est sur la tête de celui qui le vend.
27 Хто прагне добра, той шукає вподо́бання, хто ж лихого жадає, то й при́йде на нього воно.
Celui qui recherche le bien s’attire de la faveur, Mais celui qui poursuit le mal en est atteint.
28 Хто надію кладе на багатство своє, той впаде́, а праведники зелені́ють, як листя.
Celui qui se confie dans ses richesses tombera, Mais les justes verdiront comme le feuillage.
29 Хто не́ряд уносить до дому свого, той вітер пося́де, а дурноголо́вий розумному стане рабом.
Celui qui trouble sa maison héritera du vent, Et l’insensé sera l’esclave de l’homme sage.
30 Плід праведного — дерево життя, і мудрий життя набуває.
Le fruit du juste est un arbre de vie, Et le sage s’empare des âmes.
31 Коли праведний ось надолу́жується на землі, то тим більше безбожний та грішний!
Voici, le juste reçoit sur la terre une rétribution; Combien plus le méchant et le pécheur!
