Приповісті 11
1 Обма́нливі ша́льки — оги́да для Господа, а повна вага́ — це Його уподо́ба.
Falske Vægtskåle er HERREN en gru, fuldvvægtigt Lod er efter hans Sind.
2 Прийде пишність, та при́йде і га́ньба, а з суми́рними — мудрість.
Kommer Hovmod, kommer og Skændsel, men med ydmyge følger der Visdom.
3 Невинність простосердих веде їх, а лука́вство зрадли́вих — їх вигубить.
Retsindiges Uskyld leder dem trygt, troløses falskhed lægger dem øde.
4 Не поможе багатство в день гніву, а справедливість від смерти визво́лює.
Ej hjælper Rigdom på Vredens Dag, men Retfærd redder fra Døden.
5 Справедливість невинного дорогу йому випросто́вує, безбожний же падає через безбожність свою́.
Den lydefris Retfærd jævner hans Vej, for sin Gudløshed falder den gudløse.
6 Справедливість прямих їх рятує, а зрадливі захо́плені будуть своєю захла́нністю.
Retsindiges Retfærd bringer dem Frelse, troløse fanges i egen Attrå.
7 При смерті люди́ни безбожної гине надія, зникає чека́ння люди́ни нікче́мної.
Ved Døden brister den gudløses Håb, Dårers Forventning brister.
8 Виривається праведний з у́тиску, і замість нього безбожний іде.
Den retfærdige fries af Trængsel, den gudløse kommer i hans Sted.
9 Свого ближнього нищить лукавий уста́ми, а знання́м визволя́ються праведні.
Med sin Mund lægger vanhellig Næsten øde, retfærdige fries ved Kundskab.
10 Добром праведних місто радіє, а як гинуть безбожні — співає.
Ved retfærdiges Lykke jubler en By, der er Fryd ved gudløses Undergang.
11 Благословенням че́сних підно́ситься місто, а уста́ми безбожних руйну́ється.
Ved retsindiges Velsignelse rejser en By sig, den styrtes i Grus ved gudløses Mund.
12 Хто пого́рджує ближнім своїм, той позба́влений розуму, а розумна люди́на мовчить.
Mand uden Vid ser ned på sin Næste, hvo, som har Indsigt, tier.
13 Виявляє обмо́вник таємне, вірнодухий же справу ховає.
Bagtaleren røber, hvad ham er betroet, den pålidelige skjuler Sagen.
14 Народ падає з бра́ку розумного про́воду, при числе́нності ж ра́дників спасі́ння буває.
Uden Styre står et Folk for Fald, vel står det til, hvor mange giver Råd.
15 Зле робить, як хто за чужого пору́чується, хто ж пору́ку ненавидить, той безпечний.
Den går det ilde, som borger for andre, tryg er den, der hader Håndslag.
16 Жінка чесно́тна ося́гує слави, і пильні багатства здобу́дуть.
Yndefuld Kvinde vinder Manden Ære; hader hun Retsind, volder hun Skændsel. De lade må savne Gods, flittige vinder sig Rigdom.
17 Люди́на ласка́ва душі своїй чинить добро́, а жорстока замучує тіло своє.
Kærlig Mand gør vel mod sin Sjæl, den grumme er hård ved sit eget Kød.
18 Чинить діло безва́ртне безбожний, хто ж праведність сіє — заплату правдиву оде́ржує.
Den gudløse skaber kun skuffende Vinding, hvo Retfærd sår, får virkelig Løn.
19 Отак праведність є на життя, хто ж жене́ться за злом, той до смерти зближа́ється.
At hige efter Retfærd er Liv, at jage efter ondt er Død.
20 Серцем лукаві — оги́да для Господа, а хто в неповинності ходить — Його уподо́ба.
De svigefulde er HERREN en Gru, hans Velbehag ejer, hvo lydefrit vandrer.
21 Ручаюсь: не бу́де невинним лихий, а наща́док правдивих захований буде.
Visselig undgår den onde ej Straf, de retfærdiges Æt går fri.
22 Золотая сере́жка в свині на ніздрі́ — це жінка гарна, позба́влена розуму.
Som Guldring i Svinetryne er fager Kvinde, der ikke kan skønne.
23 Жада́ння у праведних — тільки добро, надія безбожних — то гнів.
Retfærdiges Ønske bliver kun til Lykke, gudløse har kun Vrede i Vente.
24 Дехто щедро дає, та ще додається йому, а дехто ховає над міру, та тільки бідні́є.
En strør om sig og gør dog Fremgang, en anden nægter sig alt og mangler.
25 Душа, яка благословля́є, наси́чена буде, а хто по́їть інших, — напо́єний буде і він.
Gavmild Sjæl bliver mæt; hvo andre kvæger, kvæges og selv.
26 Хто задержує збіжжя, того проклинає наро́д, хто ж поживу випро́дує, тому благослове́ння на голову.
Hvo Kornet gemmer, ham bander Folket, Velsignelse kommer over den, som sælger.
27 Хто прагне добра, той шукає вподо́бання, хто ж лихого жадає, то й при́йде на нього воно.
Hvo der jager efter godt, han søger efter Yndest, hvo der higer efter ondt, ham kommer det over.
28 Хто надію кладе на багатство своє, той впаде́, а праведники зелені́ють, як листя.
Hvo der stoler på sin Rigdom, falder, retfærdige grønnes som Løv.
29 Хто не́ряд уносить до дому свого, той вітер пося́де, а дурноголо́вий розумному стане рабом.
Den, der øder sit Hus, høster Vind, Dåre bliver Vismands Træl.
30 Плід праведного — дерево життя, і мудрий життя набуває.
Retfærds Frugt er et Livets Træ, Vismand indfanger Sjæle.
31 Коли праведний ось надолу́жується на землі, то тим більше безбожний та грішний!
En retfærdig reddes med Nød og næppe, endsige en gudløs, en, der synder.
