Приповісті 10
1 Син мудрий — потіха для батька, а син нерозумний — то смуток для неньки його.
Ordtøke av Salomo. Ein vis son er til gleda for far sin, men ein dårleg son er mor si til sorg.
2 Не поможуть неправедні скарби, а справедливість від смерти визво́лює.
Ragn-fegne skattar gagnar inkje, men rettferd frelser frå dauden.
3 Не допустить Господь голодува́ти душу праведного, а набу́ток безбожників згине.
Herren let ikkje rettferdig mann hungra, men giren hjå gudlause viser han burt.
4 Ледача рука до убо́зтва веде, рука ж роботя́ща збагачує.
Lat-hand skaper armod, men strevsam hand gjer rik.
5 Хто літом збирає — син мудрий, хто ж дрімає в жнива́ — син безпутній.
Ein klok son sankar um sumaren, ein skjemdar-son søv um hausten.
6 Благослове́нства на голову праведного, а уста безбожним прикриє наси́льство.
Velsigningar kjem yver hovudet på den rettferdige, men munnen åt dei gudlause gøymer vald.
7 Пам'ять про праведного — на благослове́ння, а йме́ння безбожних загине.
Minnet um den rettferdige ert til velsigning, men namnet åt dei gudlause morknar.
8 Заповіді мудросердий приймає, але́ дурногу́бий впаде́.
Den vise tek imot påbod, men gapen gjeng til grunns,
9 Хто в невинності ходить, той ходить безпечно, а хто кривить дороги свої, буде ви́явлений.
den som ferdast i uskyld, ferdast trygt, men den som gjeng krokvegar, skal verta kjend.
10 Хто оком моргає, той смуток дає, але дурногу́бий впаде́.
Den som blinkar med auga, valdar vondt, men gapkjeften gjeng til grunns.
11 Уста праведного — то джерело життя, а уста безбожним прикриє насильство.
Rettferdig manns munn er ei livsens kjelda, men munnen åt gudlause gøymar vald.
12 Нена́висть побуджує сва́рки, а любов покриває всі ви́ни.
Hat yppar trætta, men kjærleik breider yver alle brot.
13 В устах розумного мудрість знахо́диться, а різка — на спину безтя́много.
På vitug manns lippor er visdom å finna, men riset høver åt ryggen på dåren.
14 Прихо́вують мудрі знання́, а уста нерозумного — близькі́ до загибелі.
Dei vise gøymer kunnskapen sin, men or narremunn kann ein venta fåre.
15 Маєток багатого — місто тверди́нне його, поги́біль убогих — їхні зли́дні.
Rikmanns eiga er hans faste by; fatigfolks ulukka er deira armod.
16 Дорібок праведного — на життя, прибу́ток безбожного — в гріх.
Det den rettferdige tener, gjeng til liv, det den gudlause vinn, gjeng til synd.
17 Хто напу́чування стереже́ — той на сте́жці життя, а хто нехту́є карта́ння, той блу́дить.
Den som på tukt tek vare, gjeng til livet, men den fer vilt som ikkje agtar age.
18 Хто нена́висть ховає, в того губи брехли́ві, а хто на́клепи ширить, той дурнове́рхий.
Den som løyner hat, hev ljugarlippor, og den som breider ut baktale, er ein dåre.
19 Не бракує гріха в многомо́вності, а хто стримує губи свої, той розумний.
Der d’er mange ord, vil synd ikkje vanta, men den som set lås for lipporn’, er klok.
20 Язик праведного — то добі́рне срібло́, а розум безбожних — мізе́рний.
Rettferdig manns tunga er utvalt sylv, men gudløysings vit er lite verdt.
21 Пасу́ть багатьох губи праведного, безглузді ж умирають з неро́зуму.
Rettferdig manns lippor læskar mange, men dårarne døyr for dei vantar vit.
22 Благослове́ння Господнє — воно збагачає, і сму́тку воно не прино́сить з собою.
D’er Herrens velsigning som gjer rik, og eige stræv legg inkje til.
23 Нешляхе́тне робити — заба́ва неві́гласа, а мудрість — люди́ні розумній.
Dåren finn moro i skjemdarverk, men den vituge mannen i visdom.
24 Чого нечести́вий боїться, те при́йде на нього, а пра́гнення праведних спо́вняться.
Det den ugudlege gruar for, kjem yver han, og det rettferdige ynskjer, vert deim gjeve.
25 Як буря, яка пронесе́ться, то й гине безбожний, а праведний має дові́чну осно́ву.
Der stormen hev fare, er den gudlause burte, men den rettvise stend på æveleg grunn.
26 Як о́цет зубам, і як дим для оче́й, так лінивий для тих, хто його посилає.
Som edik er for tennerne og røyk for augo, so er letingen for den som sender han.
27 Страх Господній примножує днів, а ро́ки безбожних вкоро́тяться.
Otte for Herren lengjer livet, men gudløysings år vert stytte.
28 Сподіва́ння для праведних — радість, а наді́я безбожних загине.
Rettferdige kann venta gleda, men voni åt gudlause vert til inkjes.
29 Дорога Господня — тверди́ня неви́нним, а заги́біль — злочинцям.
Herrens veg er vern for den skuldfri, men øydeleggjing for illgjerningsmenner.
30 Повік праведний не захита́ється, а безбожники не поживуть на землі.
Rettferdig mann skal aldri rikkast, men gudlause skal ei få bu i landet.
31 Уста праведного дають мудрість, а лукавий язик буде втятий.
Rettferdig manns munn ber visdoms frukt, men avskori vert den falske tunga.
32 Уста праведного уподо́бання знають, а уста безбожних — лука́вство.
Rettferdig manns lippor søkjer hugnad, men munnen på gudlause berre fals.
