Приповісті 10
1 Син мудрий — потіха для батька, а син нерозумний — то смуток для неньки його.
Salomon sananlaskut. Viisas poika on isällensä iloksi, mutta tyhmä poika on äidillensä murheeksi.
2 Не поможуть неправедні скарби, а справедливість від смерти визво́лює.
Vääryyden aarteet eivät auta, mutta vanhurskaus vapahtaa kuolemasta.
3 Не допустить Господь голодува́ти душу праведного, а набу́ток безбожників згине.
Herra ei salli vanhurskaan nälkää nähdä, mutta jumalattomien himon hän luotansa työntää.
4 Ледача рука до убо́зтва веде, рука ж роботя́ща збагачує.
Köyhtyy, joka laiskasti kättä käyttää, mutta ahkerain käsi rikastuttaa.
5 Хто літом збирає — син мудрий, хто ж дрімає в жнива́ — син безпутній.
Taitava poika kokoaa kesällä, kunnoton poika elonaikana nukkuu.
6 Благослове́нства на голову праведного, а уста безбожним прикриє наси́льство.
Siunaus on vanhurskaan pään päällä, mutta väkivaltaa kätkee jumalattomien suu.
7 Пам'ять про праведного — на благослове́ння, а йме́ння безбожних загине.
Vanhurskaan muistoa siunataan, mutta jumalattomien nimi lahoaa.
8 Заповіді мудросердий приймає, але́ дурногу́бий впаде́.
Viisassydäminen ottaa käskyt varteen, mutta hulluhuulinen kukistuu.
9 Хто в невинності ходить, той ходить безпечно, а хто кривить дороги свої, буде ви́явлений.
Joka nuhteettomasti vaeltaa, vaeltaa turvassa, jonka tiet ovat väärät, se joutuu ilmi.
10 Хто оком моргає, той смуток дає, але дурногу́бий впаде́.
Joka silmää iskee, saa aikaan tuskaa, ja hulluhuulinen kukistuu.
11 Уста праведного — то джерело життя, а уста безбожним прикриє насильство.
Vanhurskaan suu on elämän lähde, mutta jumalattomien suu kätkee väkivaltaa.
12 Нена́висть побуджує сва́рки, а любов покриває всі ви́ни.
Viha virittää riitoja, mutta rakkaus peittää rikkomukset kaikki.
13 В устах розумного мудрість знахо́диться, а різка — на спину безтя́много.
Ymmärtäväisen huulilta löytyy viisaus, mutta joka on mieltä vailla, sille vitsa selkään!
14 Прихо́вують мудрі знання́, а уста нерозумного — близькі́ до загибелі.
Viisaat kätkevät, minkä tietävät, mutta hullun suu on läheinen turmio.
15 Маєток багатого — місто тверди́нне його, поги́біль убогих — їхні зли́дні.
Rikkaan tavara on hänen vahva kaupunkinsa, mutta vaivaisten köyhyys on heidän turmionsa.
16 Дорібок праведного — на життя, прибу́ток безбожного — в гріх.
Vanhurskaan hankkima on elämäksi, jumalattoman saalis koituu synniksi.
17 Хто напу́чування стереже́ — той на сте́жці життя, а хто нехту́є карта́ння, той блу́дить.
Kuritusta noudattava on elämän tiellä, mutta nuhteet hylkäävä eksyy.
18 Хто нена́висть ховає, в того губи брехли́ві, а хто на́клепи ширить, той дурнове́рхий.
Joka salavihaa pitää, sen huulilla on valhe, ja joka parjausta levittää, on tyhmä.
19 Не бракує гріха в многомо́вності, а хто стримує губи свої, той розумний.
Missä on paljon sanoja, siinä ei syntiä puutu; mutta joka huulensa hillitsee, se on taitava.
20 Язик праведного — то добі́рне срібло́, а розум безбожних — мізе́рний.
Vanhurskaan kieli on valituin hopea, jumalattomien äly on tyhjän veroinen.
21 Пасу́ть багатьох губи праведного, безглузді ж умирають з неро́зуму.
Vanhurskaan huulet kaitsevat monia, mutta hullut kuolevat mielettömyyteensä.
22 Благослове́ння Господнє — воно збагачає, і сму́тку воно не прино́сить з собою.
Herran siunaus rikkaaksi tekee, ei oma vaiva siihen mitään lisää.
23 Нешляхе́тне робити — заба́ва неві́гласа, а мудрість — люди́ні розумній.
Tyhmälle on iloksi ilkityön teko, mutta ymmärtäväiselle miehelle viisaus.
24 Чого нечести́вий боїться, те при́йде на нього, а пра́гнення праведних спо́вняться.
Mitä jumalaton pelkää, se häntä kohtaa; mutta mitä vanhurskaat halajavat, se annetaan.
25 Як буря, яка пронесе́ться, то й гине безбожний, а праведний має дові́чну осно́ву.
Tuulispään käytyä ei jumalatonta enää ole, mutta vanhurskaan perustus pysyy iäti.
26 Як о́цет зубам, і як дим для оче́й, так лінивий для тих, хто його посилає.
Mitä hapan hampaille ja savu silmille, sitä laiska lähettäjillensä.
27 Страх Господній примножує днів, а ро́ки безбожних вкоро́тяться.
Herran pelko elinpäiviä jatkaa, mutta jumalattomien vuodet lyhenevät.
28 Сподіва́ння для праведних — радість, а наді́я безбожних загине.
Vanhurskasten odotus koituu iloksi, mutta jumalattomien toivo hukkuu.
29 Дорога Господня — тверди́ня неви́нним, а заги́біль — злочинцям.
Herran johdatus on nuhteettoman turva, mutta väärintekijäin turmio.
30 Повік праведний не захита́ється, а безбожники не поживуть на землі.
Vanhurskas ei ikinä horju, mutta jumalattomat eivät saa asua maassa.
31 Уста праведного дають мудрість, а лукавий язик буде втятий.
Vanhurskaan suu kasvaa viisauden hedelmän, mutta kavala kieli hävitetään.
32 Уста праведного уподо́бання знають, а уста безбожних — лука́вство.
Vanhurskaan huulet tietävät, mikä otollista on, mutta jumalattomien suu on sulaa kavaluutta.
