Приповісті 1
1 При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —
I PROVERBI di Salomone, figliuolo di Davide, Re d'Israele;
2 щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова́,
Per conoscere sapienza ed ammaestramento, Per intendere i detti di senno;
3 щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,
Per ricevere ammaestramento di buon senno, Di giustizia, di giudicio e di dirittura;
4 щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.
Per dare avvedimento a' semplici. [E] conoscenza, ed accorgimento a' fanciulli.
5 Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,
Il savio [li] udirà, e [ne] accrescerà la [sua] scienza; E l'[uomo] intendente [ne] acquisterà buoni consigli, e governo;
6 щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.
Per comprender le sentenze ed i bei motti, Le parole de' savi ed i lor detti oscuri.
7 Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.
IL timor del Signore [è] il capo della scienza; [Ma] gli stolti sprezzano la sapienza e l'ammaestramento.
8 Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —
Ascolta, figliuol mio l'ammaestramento di tuo padre; E non lasciar l'insegnamento di tua madre;
9 вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.
Perciocchè saranno un fregio grazioso al tuo capo, E collane al tuo collo.
10 Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти!
Figliuol mio, se i peccatori ti vogliono sedurre, Non acconsentir [loro].
11 Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,
Se dicono: Vieni con noi, poniamo agguati al sangue, Insidiamo di nascosto l'innocente impunitamente;
Tranghiottiamoli tutti vivi, come il sepolcro; E tutti intieri, a guisa di quelli che scendono nella fossa; (Sheol h7585)
13 Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.
Noi troveremo ogni [sorte di] preziosi beni, Noi empieremo le nostre case di spoglie;
14 Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —
Tu trarrai la tua sorte con noi; Fra noi [non] vi sarà [che] una sola borsa;
15 сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,
Figliuol mio, non inviarti con loro; Rattieni il tuo piè dal lor sentiero.
16 бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
Perciocchè i lor piedi corrono al male, E si affrettano a spandere il sangue.
17 Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:
Perciocchè invano si tende la rete Dinanzi agli occhi d'ogni uccello;
18 то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!
Ma essi pongono agguati al lor [proprio] sangue, Ed insidiano nascosamente l'anima loro.
19 Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!
Tali [sono] i sentieri d'ogni uomo dato all'avarizia; Ella coglie l'anima di coloro in cui ella si trova.
20 Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,
LA somma Sapienza grida di fuori; Ella fa sentir la sua voce per le piazze;
21 на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:
Ella grida in capo de' luoghi delle turbe; Ella pronunzia i suoi ragionamenti nell'entrate delle porte, nella città,
22 „Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?
[Dicendo: ] Infino a quando, o scempi, amerete la scempietà? Ed [infino a quando] gli schernitori prenderanno piacere in ischernire, Ed i pazzi avranno in odio la scienza?
23 Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!
Convertitevi alla mia riprensione; Ecco, io vi sgorgherò lo spirito mio; Io vi farò assapere le mie parole.
24 Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!
Perciocchè io ho gridato, e voi avete ricusato [di ascoltare]; Io ho distesa la mano, e niuno ha porto attenzione;
25 І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!
Ed avete lasciato ogni mio consiglio, E non avete gradita la mia correzione;
26 Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.
Io altresì riderò della vostra calamità; Io mi farò beffe, quando il vostro spavento sarà venuto;
27 Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,
Quando il vostro spavento sarà venuto, a guisa di ruina, E la vostra calamità sarà giunta, a guisa di turbo; Quando angoscia e distretta vi sarà sopraggiunta.
28 тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —
Allora essi grideranno a me, ma io non risponderò; Mi ricercheranno sollecitamente, ma non mi troveranno;
29 за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,
Perciocchè hanno odiata la scienza, E non hanno eletto il timor del Signore;
30 не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!
E non hanno gradito il mio consiglio, [Ed] hanno disdegnata ogni mia correzione.
31 І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —
Perciò mangeranno del frutto delle lor vie, E saranno saziati de' lor consigli.
32 бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!
Perciocchè lo sviamento degli scempi li uccide, E l'error degli stolti li fa perire.
33 А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“
Ma chi mi ascolta abiterà in sicurtà, E viverà in riposo, fuor di spavento di male.
