Приповісті 1
1 При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —
Salamonnak, Dávid fiának, Izráel királyának példabeszédei,
2 щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова́,
Bölcseség és erkölcsnek tanulására, értelmes beszédek megértésére;
3 щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,
Okos fenyítéknek, igazságnak és ítéletnek és becsületességnek megnyerésére;
4 щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.
Együgyűeknek eszesség, gyermeknek tudomány és meggondolás adására.
5 Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,
Hallja a bölcs és öregbítse az ő tanulságát, és az értelmes szerezzen érett tanácsokat.
6 щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.
Példabeszédnek és példázatnak, bölcsek beszédeinek és találós meséinek megértésére.
7 Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.
Az Úrnak félelme feje a bölcseségnek; a bölcseséget és erkölcsi tanítást a bolondok megútálják.
8 Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —
Hallgasd, fiam, a te atyádnak erkölcsi tanítását, és a te anyádnak oktatását el ne hagyd.
9 вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.
Mert kedves ékesség lesz a te fejednek, és aranyláncz a te nyakadra.
10 Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти!
Fiam, ha a bűnösök el akarnak csábítani téged: ne fogadd beszédöket.
11 Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,
Ha azt mondják: jere mi velünk, leselkedjünk vér után, rejtezzünk el az ártatlan ellen ok nélkül;
Nyeljük el azokat, mint a sír elevenen, és egészen, mint a kik mélységbe szállottak; (Sheol h7585)
13 Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.
Minden drága marhát nyerünk, megtöltjük a mi házainkat zsákmánnyal;
14 Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —
Sorsodat vesd közénk; egy erszényünk legyen mindnyájunknak:
15 сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,
Fiam, ne járj egy úton ezekkel, tartóztasd meg lábaidat ösvényüktől;
16 бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
Mert lábaik a gonoszra futnak, és sietnek a vérnek ontására.
17 Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:
Mert hiába vetik ki a hálót minden szárnyas állat szemei előtt:
18 то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!
Ezek mégis vérök árán is ólálkodnak, lelkök árán is leselkednek;
19 Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!
Ilyen az útja minden kapzsi embernek: gazdájának életét veszi el.
20 Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,
A bölcseség künn szerül-szerte kiált; az utczákon zengedezteti az ő szavát.
21 на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:
Lármás utczafőkön kiált a kapuk bemenetelin, a városban szólja az ő beszédit.
22 „Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?
Míglen szeretitek, oh ti együgyűek az együgyűséget, és gyönyörködnek a csúfolók csúfolásban, és gyűlölik a balgatagok a tudományt?!
23 Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!
Térjetek az én dorgálásomhoz; ímé közlöm veletek az én lelkemet, tudtotokra adom az én beszédimet néktek.
24 Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!
Mivelhogy hívtalak titeket, és vonakodtatok, kiterjesztém az én kezemet, és senki eszébe nem vette;
25 І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!
És elhagytátok minden én tanácsomat, és az én feddésemmel nem gondoltatok:
26 Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.
Én is a ti nyomorúságtokon nevetek, megcsúfollak, mikor eljő az, a mitől féltek.
27 Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,
Mikor eljő, mint a vihar, az, a mitől féltek, és a ti nyomorúságtok, mint a forgószél elközelget: mikor eljő ti reátok a nyomorgatás és a szorongatás.
28 тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —
Akkor segítségül hívnak engem, de nem hallgatom meg: keresnek engem, de meg nem találnak.
29 за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,
Azért hogy gyűlölték a bölcseséget, és az Úrnak félelmét nem választották.
30 не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!
Nem engedtek az én tanácsomnak; megvetették minden én feddésemet.
31 І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —
Esznek azért az ő útjoknak gyümölcséből, és az ő tanácsokból megelégednek.
32 бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!
Mert az együgyűeknek pártossága megöli őket, és a balgatagoknak szerencséje elveszti őket.
33 А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“
A ki pedig hallgat engem, lakozik bátorságosan, és csendes lesz a gonosznak félelmétől.
