Приповісті 1
1 При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —
Példabeszédei Salamonnak, Dávid fiának, Izraél királyának.
2 щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова́,
Hogy tudjunk bölcsességet és oktatást, hogy értsük az értelmesség mondásait;
3 щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,
hogy elfogadjunk belátásra való oktatást, igazságot, jogot és egyenességet;
4 щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.
hogy adjanak az együgyűeknek okosságot, az ifjúnak tudást és meggondolást;
5 Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,
hallja a bölcs s gyarapodjék tanulságban, s az értelmes útmutatást szerezzen;
6 щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.
hogy értsünk példázatot s ékes beszédet, bölcsek szavait és rejtvényeiket.
7 Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.
Istenfélelem a tudás kezdete; bölcsességet és oktatást az oktalanok megvetnek.
8 Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —
Halljad, fiam, atyád oktatását és el ne hagyjad anyád tanítását;
9 вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.
mert kecses füzér azok fejednek és díszláncz a te nyakadnak.
10 Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти!
Fiam, ha téged vétkesek csábítanak, ne engedj!
11 Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,
Ha azt mondják: jer velünk, leselkedjünk vérre, ólálkodjunk ártatlanra ok nélkül;
nyeljük el őket elevenen, mint az alvilág és egészen, mint a verembe szállókat; (Sheol h7585)
13 Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.
mindenféle drága vagyont találunk, megtöltjük házainkat zsákmánnyal;
14 Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —
sorsodat veted közöttünk, egy zacskónk lesz mindnyájunknak:
15 сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,
fiam, ne járj az úton velük, tartsd vissza lábadat ösvényüktől;
16 бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
mert lábaik rosszra futnak, és sietnek vért ontani.
17 Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:
Hisz hiába van kivetve a háló minden szárnyas szemei előtt.
18 то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!
Ők pedig a maguk vérére leselkednek, a maguk lelkére ólálkodnak.
19 Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!
Ilyenek útjai mindenkinek, ki nyerészkedést űz: gazdájának lelkét veszi az el.
20 Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,
Bölcsesség az utczán megszólal, a piaczokon hallatja hangját;
21 на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:
zajongó utczák sarkán hirdet, kapuk bejáratain, a városban mondja el mondásait:
22 „Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?
Meddig, együgyűek, szeretitek az együgyűséget, s kívánják meg a csúfolók a csúfolást, és gyűlölik a balgák a tudást?
23 Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!
Fordulnátok feddésemre! Íme, ömleszteném nektek szellememet, tudatnám veletek szavaimat.
24 Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!
Mivel hívtalak, de ti vonakodtatok, kinyújtottam kezemet, de senki sem figyelt,
25 І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!
elvetettétek minden tanácsomat és feddésemnek nem engedtetek:
26 Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.
én is nevetek majd szerencsétlenségteken, gúnyolódom, mikor eljő rettegéstek,
27 Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,
mikor eljő mint zivatar a ti rettegéstek és szerencsétlenségtek mint szélvész érkezik, mikor jő reátok szorultság és szükség.
28 тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —
Akkor hívnak majd engem, de nem felelek, keresnek engem, de nem találnak meg;
29 за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,
mivelhogy gyűlölték a tudást a az istenfélelmet nem választották,
30 не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!
nem engedtek tanácsomnak, megvetették minden feddésemet.
31 І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —
Egyenek hát az útjok gyümölcséből, s lakjanak jól a maguk tanácsaiból.
32 бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!
Mert az együgyűek megátalkodottsága megöli őket, s a balgák gondatlansága elveszti őket;
33 А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“
de a ki rám hallgat, bizton fog lakni s nyugodt lesz a veszedelem rettegésétől.
