Приповісті 1
1 При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —
Proverbes de Salomon, fils de David, roi d'Israël;
2 щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова́,
Pour faire connaître la sagesse et l'instruction, pour faire comprendre les discours d'intelligence;
3 щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,
Pour faire recevoir une instruction de raison, de justice, de jugement, et d'équité;
4 щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.
Pour donner du discernement aux simples, de la connaissance et de la réflexion au jeune homme.
5 Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,
Le sage écoutera et deviendra plus instruit, et l'homme intelligent acquerra de la prudence,
6 щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.
Afin d'entendre les sentences et les énigmes, les paroles des sages, et leurs discours profonds.
7 Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.
La crainte de l'Éternel est le principal point de la science; mais les fous méprisent la sagesse et l'instruction.
8 Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —
Mon fils, écoute l'instruction de ton père, et n'abandonne point l'enseignement de ta mère.
9 вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.
Car ce sont des grâces assemblées autour de ta tête, et des colliers à ton cou.
10 Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти!
Mon fils, si les pécheurs veulent te séduire, n'y consens pas.
11 Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,
S'ils disent: Viens avec nous, dressons des embûches pour tuer; tendons des pièges à l'innocent, sans qu'il en ait donné de sujet;
Engloutissons-les tout vifs comme le Sépulcre, et tout entiers comme ceux qui descendent dans la fosse; (Sheol h7585)
13 Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.
Nous trouverons toutes sortes de biens précieux, nous remplirons nos maisons de butin;
14 Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —
Tu y auras ta part avec nous, il n'y aura qu'une bourse pour nous tous.
15 сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,
Mon fils, ne te mets point en chemin avec eux; détourne ton pied de leur sentier.
16 бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
Car leurs pieds courent au mal, et ils se hâtent pour répandre le sang.
17 Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:
Or c'est en vain qu'on tend le filet devant les yeux de tout ce qui a des ailes;
18 то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!
Mais eux, ils dressent des embûches contre leur propre sang, et ils tendent des pièges à leur âme.
19 Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!
Telles sont les voies de celui qui convoite le gain déshonnête, lequel perdra l'âme de ceux qui le poursuivent.
20 Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,
La souveraine sagesse crie hautement par les rues, elle fait retentir sa voix sur les places;
21 на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:
Elle crie dans les carrefours, où on fait le plus de bruit, aux entrées des portes; elle prononce ses paroles par la ville:
22 „Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?
Stupides, dit-elle, jusques à quand aimerez-vous la sottise? Jusques à quand les moqueurs prendront-ils plaisir à la moquerie, et les insensés auront-ils en haine la science?
23 Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!
Étant repris par moi, convertissez-vous. Voici, je vous communiquerai de mon esprit en abondance, je vous ferai comprendre mes paroles.
24 Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!
Puisque j'ai crié, et que vous avez refusé d'entendre; que j'ai étendu ma main, et que personne n'y a pris garde;
25 І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!
Puisque vous rejetez tous mes conseils, et que vous n'aimez pas mes réprimandes,
26 Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.
Je me rirai, moi, de votre calamité, je me moquerai quand votre effroi surviendra;
27 Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,
Quand votre effroi surviendra comme une ruine, et votre calamité comme une tempête; quand la détresse et l'angoisse viendront sur vous.
28 тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —
Alors ils crieront vers moi, mais je ne répondrai point; ils me chercheront de grand matin, mais ils ne me trouveront point;
29 за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,
Parce qu'ils ont haï la science, et qu'ils n'ont point choisi la crainte de l'Éternel.
30 не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!
Ils n'ont point pris plaisir à mon conseil; ils ont dédaigné toutes mes réprimandes.
31 І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —
Qu'ils mangent donc le fruit de leur voie, et qu'ils se rassasient de leurs conseils.
32 бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!
Car l'égarement des sots les tue, et la sécurité des insensés les perd.
33 А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“
Mais celui qui m'écoute, habitera en sûreté, et sera tranquille, sans être effrayé d'aucun mal.
