Приповісті 1
1 При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —
Les Proverbes de Salomon, fils de David, et Roi d'Israël.
2 щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова́,
Pour connaître la sagesse et l'instruction, pour entendre les discours d'intelligence;
3 щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,
Pour recevoir une leçon de bon sens, de justice, de jugement et d'équité.
4 щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.
Pour donner du discernement aux simples, et de la connaissance et de l'adresse aux jeunes gens.
5 Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,
Le sage écoutera, et deviendra mieux appris, et l'homme intelligent acquerra de la prudence;
6 щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.
Afin d'entendre les discours sentencieux, et ce qui est élégamment dit; les paroles des sages, et leurs énigmes.
7 Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.
La crainte de l'Eternel est la principale science; [mais] les fous méprisent la sagesse et l'instruction.
8 Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —
Mon fils, écoute l'instruction de ton père, et n'abandonne point l'enseignement de ta mère.
9 вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.
Car ce seront des grâces enfilées ensemble autour de ta tête, et des colliers autour de ton cou.
10 Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти!
Mon fils, si les pécheurs te veulent attirer, ne t'y accorde point.
11 Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,
S'ils disent: Viens avec nous, dressons des embûches pour tuer; épions secrètement l'innocent, quoiqu'il ne nous en ait point donné de sujet;
Engloutissons-les tout vifs, comme le sépulcre; et tout entiers, comme ceux qui descendent en la fosse; (Sheol h7585)
13 Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.
Nous trouverons toute sorte de biens précieux, nous remplirons nos maisons de butin;
14 Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —
Tu y auras ton lot parmi nous, il n'y aura qu'une bourse pour nous tous.
15 сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,
Mon fils, ne te mets point en chemin avec eux; retire ton pied de leur sentier.
16 бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
Parce que leurs pieds courent au mal, et se hâtent pour répandre le sang.
17 Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:
Car [comme] c'est sans sujet que le rets est étendu devant les yeux de tout ce qui a des ailes;
18 то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!
Ainsi ceux-ci dressent des embûches contre le sang de ceux-là, et épient secrètement leurs vies.
19 Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!
Tel est le train de tout homme convoiteux de gain [déshonnête], lequel enlèvera la vie de ceux qui y sont adonnés.
20 Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,
La souveraine Sapience crie hautement au dehors, elle fait retentir sa voix dans les rues.
21 на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:
Elle crie dans les carrefours, là où on fait le plus de bruit, aux entrées des portes, elle prononce ses paroles par la ville:
22 „Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?
Sots, [dit-elle], jusques à quand aimerez-vous la sottise? Et jusqu'à quand les moqueurs prendront-ils plaisir à la moquerie, et les fous auront-ils en haine la science?
23 Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!
Etant repris par moi, convertissez-vous; voici, je vous donnerai de mon Esprit en abondance, et je vous ferai connaître mes paroles.
24 Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!
Parce que j'ai crié, et que vous avez refusé [d'ouïr]; parce que j'ai étendu ma main, et qu'il n'y a eu personne qui y prit garde;
25 І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!
Et parce que vous avez rejeté tout mon conseil, et que vous n'avez point agréé que je vous reprisse;
26 Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.
Aussi je me rirai de votre calamité, je me moquerai quand votre effroi surviendra.
27 Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,
Quand votre effroi surviendra comme une ruine, et que votre calamité viendra comme un tourbillon; quand la détresse et l'angoisse viendront sur vous;
28 тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —
Alors on criera vers moi, mais je ne répondrai point; on me cherchera de grand matin, mais on ne me trouvera point.
29 за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,
Parce qu'ils auront haï la science, et qu'ils n'auront point choisi la crainte de l'Eternel.
30 не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!
Ils n'ont point aimé mon conseil; ils ont dédaigné toutes mes répréhensions.
31 І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —
Qu'ils mangent donc le fruit de leur voie, et qu'ils se rassasient de leurs conseils.
32 бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!
Car l'aise des sots les tue, et la prospérité des fous les perd.
33 А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“
Mais celui qui m'écoutera, habitera en sûreté, et sera à son aise sans être effrayé d'aucun mal.
