Приповісті 1
1 При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —
Proverbes de Salomon, fils de David, roi d’Israël:
2 щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова́,
Grâce à eux, on apprend à connaître la sagesse et la morale, à goûter le langage de la raison;
3 щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,
à accueillir les leçons du bon sens, la vertu, la justice et la droiture.
4 щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.
Ils donnent de la sagacité aux simples, au jeune homme de l’expérience et de la réflexion.
5 Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,
En les entendant, le sage enrichira son savoir, et l’homme avisé acquerra de l’habileté.
6 щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.
On saisira mieux paraboles et sentences, les paroles des sages et leurs piquants aphorismes.
7 Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.
La crainte de l’Eternel est le principe de la connaissance; sagesse et morale excitent le dédain des sots.
8 Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —
Ecoute, mon fils, les remontrances de ton père, ne délaisse pas les instructions de ta mère;
9 вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.
car elles forment un gracieux diadème pour ta tête et un collier pour ton cou.
10 Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти!
Mon fils, si des criminels cherchent à t’entraîner, ne leur cède point;
11 Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,
s’ils disent: "Viens donc avec nous, nous allons combiner des meurtres, attenter sans motif à la vie de l’innocent;
comme le Cheol nous les engloutirons vivants, tout entiers comme ceux qui descendent dans la tombe. (Sheol h7585)
13 Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.
Nous ferons main basse sur tout objet de prix; nous remplirons nos maisons de butin.
14 Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —
Tu associeras ton sort au nôtre: nous ferons tous bourse commune,"
15 сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,
mon fils, ne fraye pas avec eux, écarte tes pas de leur sentier;
16 бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
car leurs pieds se précipitent vers le mal, ils ont hâte de répandre le sang.
17 Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:
Certes les filets paraissent dressés sans aucun but aux yeux de la gent ailée:
18 то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!
eux aussi en veulent à leur propre sang, et c’est à eux-mêmes qu’ils dressent un piège.
19 Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!
Tel est le sort auquel court quiconque poursuit le lucre: il coûte la vie à ceux qui l’ambitionnent.
20 Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,
La sagesse prêche dans la rue; sur les voies publiques elle élève la voix.
21 на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:
Elle appelle à elle au milieu des bruyants carrefours, à l’entrée des portes. En pleine ville, elle fait entendre ses discours:
22 „Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?
"Jusqu’à quand, niais, aimerez-vous la sottise, et vous, persifleurs, aurez-vous du goût pour la moquerie? Jusqu’à quand, insensés, haïrez-vous le savoir?
23 Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!
Cédez à mes remontrances; voici, je veux vous ouvrir les sources de mon esprit, vous enseigner mes paroles.
24 Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!
Puisque j’ai appelé et que vous avez refusé de m’entendre; puisque j’ai tendu la main et que personne n’y a fait attention;
25 І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!
puisque vous avez repoussé tous mes conseils et que vous n’avez pas voulu de mes remontrances,
26 Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.
en retour je rirai, moi, de votre malheur, je vous raillerai quand éclatera votre épouvante;
27 Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,
oui, quand éclatera votre épouvante, pareille à une tempête, et votre malheur, tel qu’un ouragan, quand fondront sur vous détresse et angoisse.
28 тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —
Alors on m’appellera et je ne répondrai point, on me cherchera, mais on ne me trouvera pas.
29 за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,
Aussi bien, ils ont détesté le savoir, ils n’ont eu aucun goût pour fa crainte de l’Eternel.
30 не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!
Ils n’ont pas voulu de mes conseils, n’ont eu que du dédain pour toutes mes réprimandes.
31 І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —
Qu’ils se nourrissent donc du fruit de leur conduite, qu’ils se rassasient de leurs résolutions!
32 бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!
Assurément, la rébellion des niais les perdra, et la fausse quiétude des sots causera leur ruine.
33 А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“
Mais quiconque m’écoute demeurera en sécurité, exempt de la crainte du malheur."
