Приповісті 1
1 При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —
Salomon, Daavidin pojan, Israelin kuninkaan, sananlaskut,
2 щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова́,
viisauden ja kurin oppimiseksi, ymmärryksen sanojen ymmärtämiseksi,
3 щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,
taitoa tuovan kurin, vanhurskauden, oikeuden ja vilpittömyyden saamiseksi,
4 щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.
mielevyyden antamiseksi yksinkertaisille, tiedon ja taidollisuuden nuorille.
5 Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,
Viisas kuulkoon ja saakoon oppia lisää, ja ymmärtäväinen hankkikoon elämänohjetta
6 щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.
ymmärtääkseen sananlaskuja ja vertauksia, viisasten sanoja ja heidän ongelmiansa.
7 Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.
Herran pelko on tiedon alku; hullut pitävät halpana viisauden ja kurin.
8 Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —
Kuule, poikani, isäsi kuritusta äläkä hylkää äitisi opetusta,
9 вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.
sillä ne ovat ihana seppele sinun päähäsi ja käädyt sinun kaulaasi.
10 Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти!
Poikani, jos synnintekijät sinua viekoittelevat, älä suostu.
11 Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,
Jos he sanovat: "Lähde mukaamme! Väijykäämme verta, vaanikaamme viatonta syyttömästi;
nielaiskaamme niinkuin tuonela heidät elävältä, ehyeltään, niinkuin hautaan vaipuvaiset; (Sheol h7585)
13 Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.
me saamme kaikenlaista kallista tavaraa, täytämme talomme saaliilla;
14 Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —
heitä arpasi meidän kanssamme, yhteinen kukkaro olkoon meillä kaikilla" -
15 сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,
Älä lähde, poikani, samalle tielle kuin he, pidätä jalkasi heidän poluiltansa.
16 бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
Sillä heidän jalkansa juoksevat pahuuteen, kiiruhtavat vuodattamaan verta.
17 Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:
Sillä verkko on viritetty kaikille siivekkäille, niin että ne sen näkevät. -Mutta turhaan:
18 то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!
omaa vertansa he väijyvät, vaanivat omaa henkeänsä.
19 Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!
Näin käy jokaiselle väärän voiton pyytäjälle: se ottaa haltijaltaan hengen.
20 Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,
Viisaus huutaa kadulla, antaa äänensä kuulua toreilla;
21 на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:
meluisten katujen kulmissa se kutsuu, porttien ovilta kaupungissa sanansa sanoo:
22 „Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?
Kuinka kauan te, yksinkertaiset, rakastatte yksinkertaisuutta, kuinka kauan pilkkaajilla on halu pilkkaan ja tyhmät vihaavat tietoa?
23 Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!
Kääntykää minun nuhdeltavikseni. Katso, minä vuodatan teille henkeäni, saatan sanani tiedoksenne.
24 Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!
Kun minä kutsuin ja te estelitte, kun ojensin kättäni eikä kenkään kuunnellut,
25 І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!
vaan te vieroksuitte kaikkia minun neuvojani, ette suostuneet minun nuhteisiini,
26 Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.
niin minäkin nauran teidän hädällenne, pilkkaan, kun tulee se, mitä te kauhistutte;
27 Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,
kun myrskynä tulee se, mitä te kauhistutte, kun hätänne saapuu tuulispäänä, kun päällenne tulee vaiva ja ahdistus.
28 тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —
Silloin he minua kutsuvat, mutta minä en vastaa, etsivät minua, mutta eivät löydä.
29 за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,
Koska he vihasivat tietoa, eivät valinneet osaksensa Herran pelkoa
30 не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!
eivätkä suostuneet minun neuvooni, vaan katsoivat kaiken minun nuhteluni halvaksi,
31 І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —
saavat he syödä oman vaelluksensa hedelmiä ja saavat kyllänsä omista hankkeistaan.
32 бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!
Sillä yksinkertaiset tappaa heidän oma luopumuksensa, ja tyhmät tuhoaa heidän oma suruttomuutensa.
33 А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“
Mutta joka minua kuulee, saa asua turvassa ja olla rauhassa onnettomuuden kauhuilta.
