Приповісті 1
1 При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —
The proverbs of Solomon the son of David, king of Israel;
2 щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова́,
To know wisdom and instruction; to perceive the words of understanding;
3 щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,
To receive the instruction of wisdom, justice, and judgment, and equity;
4 щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.
To give subtilty to the simple, to the young man knowledge and discretion.
5 Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,
A wise [man] will hear, and will increase learning; and a man of understanding shall attain to wise counsels:
6 щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.
To understand a proverb, and the interpretation; the words of the wise, and their dark sayings.
7 Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.
The fear of the LORD [is] the beginning of knowledge: [but] fools despise wisdom and instruction.
8 Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —
My son, hear the instruction of thy father, and forsake not the law of thy mother:
9 вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.
For they [shalt be] an ornament of grace to thy head, and chains about thy neck.
10 Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти!
My son, if sinners entice thee, consent thou not.
11 Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,
If they say, Come with us, let us lay wait for blood, let us lurk privily for the innocent without cause:
Let us swallow them up alive as the grave; and whole, as those that go down into the pit: (Sheol h7585)
13 Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.
We shall find all precious substance, we shall fill our houses with spoil:
14 Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —
Cast in thy lot among us; let us all have one purse:
15 сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,
My son, walk not thou in the way with them; refrain thy foot from their path:
16 бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
For their feet run to evil, and make haste to shed blood.
17 Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:
Surely in vain the net is spread in the sight of any bird.
18 то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!
And they lay wait for their [own] blood; they lurk privily for their [own] lives.
19 Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!
So [are] the ways of every one that is greedy of gain; [who] taketh away the life of its owners.
20 Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,
Wisdom crieth without; she uttereth her voice in the streets:
21 на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:
She crieth in the chief place of concourse, in the openings of the gates: in the city she uttereth her words, [saying],
22 „Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?
How long, ye simple ones, will ye love simplicity? and the scorners delight in their scorning, and fools hate knowledge?
23 Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!
Turn you at my reproof: behold, I will pour out my spirit to you, I will make known to you my words.
24 Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!
Because I have called, and ye refused; I have stretched out my hand, and no man regarded;
25 І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!
But ye have set at naught all my counsel, and rejected my reproof:
26 Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.
I also will laugh at your calamity; I will mock when your fear cometh;
27 Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,
When your fear cometh as desolation, and your destruction cometh as a whirlwind; when distress and anguish cometh upon you.
28 тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —
Then shall they call upon me, but I will not answer; they shall seek me early, but they shall not find me:
29 за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,
For that they hated knowledge, and did not choose the fear of the LORD:
30 не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!
They rejected my counsel: they despised all my reproof.
31 І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —
Therefore shall they eat of the fruit of their own way, and be filled with their own devices.
32 бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!
For the turning away of the simple shall slay them, and the prosperity of fools shall destroy them.
33 А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“
But whoever hearkeneth to me shall dwell in safety, and shall be quiet from fear of evil.
