Приповісті 1
1 При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —
The proverbs of Solomon the son of David, the king of Israel:
2 щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова́,
To know wisdom and instruction; to comprehend the sayings of understanding;
3 щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,
To accept the instruction of intelligence, righteousness, and justice, and equity;
4 щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.
To give to the simple prudence, to the youth knowledge and discretion.
5 Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,
The wise will hear, and will increase [his] information; and the man of understanding will obtain wise counsels:
6 щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.
To understand a proverb, and a sage sentence; the words of the wise, and their riddles.
7 Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.
The fear of the Lord is the beginning of knowledge: wisdom and instruction fools [alone] despise.
8 Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —
Hear, my son, the instruction of thy father, and cast not off the teaching of thy mother;
9 вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.
For a wreath of grace are they unto thy head, and chains for thy throat.
10 Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти!
My son, if sinners wish to entice thee, consent thou not.
11 Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,
If they should say, Come with us, let us lie in wait for blood, let us watch in concealment for the uselessly innocent;
We will swallow them up like the grave alive; and the men of integrity, as those that go down into the pit; (Sheol h7585)
13 Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.
We shall find all [kinds of] precious wealth, we will fill our houses with booty;
14 Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —
Thy lot must thou cast in our midst; one purse shall be for us all:
15 сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,
My son, walk not thou on the way with them; withhold thy foot from their path;
16 бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
For their feet run after evil, and they make haste to shed blood.
17 Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:
For uselessly is the net spread out before the eyes of every winged bird:
18 то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!
While they lie in wait for their [own] blood; they watch in concealment for their [own] lives.
19 Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!
So are the paths of every one that is greedy after [unlawful] gain; it taketh away the life of those that own it.
20 Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,
Wisdom crieth loudly without; in the public places she uttereth her voice;
21 на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:
At the corner of noisy streets she calleth, at the entrances of gates; in the city she sayeth her speeches:
22 „Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?
How long, ye simple ones, will ye love simplicity? and the scorners take their delight in scorning, and fools hate knowledge?
23 Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!
Turn back to my admonition: behold, I will pour out my spirit unto you, I will make known my words unto you.
24 Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!
Whereas I called, and ye refused; I stretched out my hand, and no man was attentive;
25 І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!
And ye have set at nought all my counsel, and would not accept my admonition:
26 Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.
[Therefore] I also will truly laugh at your calamity; I will deride [you] when your terror cometh;
27 Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,
When your terror cometh like the tempest-cloud, and your calamity hasteneth like a whirlwind; when there come upon you distress and affliction.
28 тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —
Then will they call me, but I will not answer; they will seek me earnestly, but they shall not find me;
29 за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,
For the reason that they hated knowledge, and the fear of the Lord they did not choose;
30 не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!
[That] they would not attend to my counsel: [that] they rejected all my admonition.
31 І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —
Therefore shall they eat of the fruit of their own way, and from their own counsels shall they be satisfied.
32 бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!
For the defection of the simple will slay them, and the prosperity of fools will cause them to be lost.
33 А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“
But he that hearkeneth unto me shall dwell safely, and shall be at rest from the dread of evil.
