Приповісті 1
1 При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —
The Proverbs of Solomon son of David, who reigned in Israel;
2 щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова́,
to know wisdom and instruction, and to perceive words of understanding;
3 щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,
to receive also hard saying, and to understand true justice, and [how] to direct judgment;
4 щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.
that he might give subtlety to the simple, and to the young man discernment and understanding.
5 Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,
For by the hearing of these a wise man will be wiser, and man of understanding will gain direction;
6 щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.
and will understand a parable, and a dark speech; the saying of the wise also, and riddles.
7 Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.
The fear of the Lord is the beginning of wisdom; and [there is] good understanding to all that practise it: and piety toward God is the beginning of discernment; but the ungodly will set at nought wisdom and instruction.
8 Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —
Hear, [my] son, the instruction of thy father, and reject not the rules of thy mother.
9 вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.
For thou shalt receive for thine head a crown of graces, and a chain of gold round thy neck.
10 Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти!
[My] son, let not ungodly men lead thee astray, neither consent thou [to them].
11 Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,
If they should exhort thee, saying, Come with us, partake in blood, and let us unjustly hide the just man in the earth:
and let us swallow him alive, as Hades [would], and remove the memorial of him from the earth: (Sheol h7585)
13 Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.
let us seize on his valuable property, and let us fill our houses with spoils:
14 Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —
but do thou cast in thy lot with us, and let us all provide a common purse, and let us have one pouch:
15 сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,
go not in the way with them, but turn aside thy foot from their paths:
16 бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
[For their feet run to do evil, and are swift to shed blood. ]
17 Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:
for nets are not without cause spread for birds.
18 то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!
For they that are concerned in murder store up evils for themselves; and the overthrow of transgressors is evil.
19 Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!
These are the ways of all that perform lawless deeds; for by ungodliness they destroy their own life.
20 Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,
Wisdom sings aloud in passages, and in the broad places speaks boldly.
21 на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:
And she makes proclamation on the top of the walls, and sits by the gates of princes; and at the gates of the city boldly says,
22 „Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?
So long as the simple cleave to justice, they shall not be ashamed: but the foolish being lovers of haughtiness, having become ungodly have hated knowledge, and are become subject to reproofs.
23 Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!
Behold, I will bring forth to you the utterance of my breath, and I will instruct you in my speech.
24 Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!
Since I called, and ye did not hearken; and I spoke at length, and ye gave no heed;
25 І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!
but ye set at nought my counsels, and disregarded my reproofs;
26 Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.
therefore I also will laugh at your destruction; and I will rejoice against [you] when ruin comes upon you:
27 Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,
yea when dismay suddenly comes upon you, and [your] overthrow shall arrive like a tempest; and when tribulation and distress shall come upon you, or when ruin shall come upon you.
28 тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —
For it shall be that when ye call upon me, I will not hearken to you: wicked men shall seek me, but shall not find [me].
29 за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,
For they hated wisdom, and did not choose the word of the Lord:
30 не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!
neither would they attend to my counsels, but derided my reproofs.
31 І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —
Therefore shall they eat the fruits of their own way, and shall be filled with their own ungodliness.
32 бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!
For because they wronged the simple, they shall be slain; and an inquisition shall ruin the ungodly.
33 А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“
But he that hearkens to me shall dwell in confidence, and shall rest securely from all evil.
