Приповісті 1
1 При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —
These are the proverbs of Solomon son of David, king of Israel,
2 щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова́,
for gaining wisdom and discipline, for comprehending words of insight,
3 щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,
and for receiving instruction in wise living and in righteousness, justice, and equity.
4 щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.
To impart prudence to the simple and knowledge and discretion to the young,
5 Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,
let the wise listen and gain instruction, and the discerning acquire wise counsel
6 щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.
by understanding the proverbs and parables, the sayings and riddles of the wise.
7 Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.
The fear of the LORD is the beginning of knowledge, but fools despise wisdom and discipline.
8 Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —
Listen, my son, to your father’s instruction, and do not forsake the teaching of your mother.
9 вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.
For they are a garland of grace on your head and a pendant around your neck.
10 Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти!
My son, if sinners entice you, do not yield to them.
11 Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,
If they say, “Come along, let us lie in wait for blood, let us ambush the innocent without cause,
let us swallow them alive like Sheol, and whole like those descending into the Pit. (Sheol h7585)
13 Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.
We will find all manner of precious goods; we will fill our houses with plunder.
14 Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —
Throw in your lot with us; let us all share one purse”—
15 сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,
my son, do not walk the road with them or set foot upon their path.
16 бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
For their feet run to evil, and they are swift to shed blood.
17 Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:
How futile it is to spread the net where any bird can see it!
18 то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!
But they lie in wait for their own blood; they ambush their own lives.
19 Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!
Such is the fate of all who are greedy, whose unjust gain takes the lives of its possessors.
20 Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,
Wisdom calls out in the street, she lifts her voice in the square;
21 на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:
in the main concourse she cries aloud, at the city gates she makes her speech:
22 „Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?
“How long, O simple ones, will you love your simple ways? How long will scoffers delight in their scorn and fools hate knowledge?
23 Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!
If you had repented at my rebuke, then surely I would have poured out my spirit on you; I would have made my words known to you.
24 Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!
Because you refused my call, and no one took my outstretched hand,
25 І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!
because you neglected all my counsel, and wanted none of my correction,
26 Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.
in turn I will mock your calamity; I will sneer when terror strikes you,
27 Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,
when your dread comes like a storm, and your destruction like a whirlwind, when distress and anguish overwhelm you.
28 тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —
Then they will call on me, but I will not answer; they will earnestly seek me, but will not find me.
29 за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,
For they hated knowledge and chose not to fear the LORD.
30 не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!
They accepted none of my counsel; they despised all my reproof.
31 І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —
So they will eat the fruit of their own way, and be filled with their own devices.
32 бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!
For the waywardness of the simple will slay them, and the complacency of fools will destroy them.
33 А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“
But whoever listens to me will dwell in safety, secure from the fear of evil.”
