Приповісті 1
1 При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —
The proverbs of Solomon the son of David, king of Israel,
2 щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова́,
to know wisdom and instruction, to discern the words of understanding,
3 щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,
to receive instruction in wise dealing, in righteousness and justice and equity,
4 щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.
to give prudence to the simple, to the young man knowledge and discretion,
5 Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,
that the wise man may hear, and increase in learning, and that the man of understanding may attain to sound counsels,
6 щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.
to understand a proverb, and a figure, the words of the wise, and their dark sayings.
7 Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.
The fear of Jehovah is the beginning of knowledge. The foolish despise wisdom and instruction.
8 Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —
My son, hear the instruction of thy father, and forsake not the law of thy mother.
9 вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.
For they shall be a garland of grace to thy head, and chains about thy neck.
10 Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти!
My son, if sinners entice thee, consent thou not.
11 Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,
If they say, Come with us. Let us lay wait for blood. Let us lurk secretly for the innocent without cause.
Let us swallow them up alive as Sheol, and whole, as those who go down into the pit. (Sheol h7585)
13 Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.
We shall find all precious substance. We shall fill our houses with spoil.
14 Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —
Thou shall cast thy lot among us. We will all have one bag.
15 сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,
My son, walk not thou in the way with them. Restrain thy foot from their path.
16 бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
For their feet run to evil, and they make haste to shed blood.
17 Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:
For in vain is the net spread in the sight of any bird,
18 то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!
and these lay wait for their own blood. They lurk secretly for their own lives.
19 Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!
So are the ways of everyone who is greedy of gain. It takes away the life of the owners of it.
20 Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,
Wisdom cries aloud in the street. She utters her voice in the broad places.
21 на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:
She cries in the chief place of concourse, at the entrance of the gates, in the city. She utters her words:
22 „Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?
How long, ye simple ones, will ye love simplicity? And scoffers delight them in scoffing, and fools hate knowledge?
23 Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!
Turn back at my reproof. Behold, I will pour out my spirit upon you. I will make my words known to you.
24 Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!
Because I have called, and ye have refused, I have stretched out my hand, and no man has regarded,
25 І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!
but ye have made all my counsel void, and want none of my reproof,
26 Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.
I also will laugh at your calamity. I will mock when your fear comes,
27 Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,
when your fear comes as a storm, and your calamity comes on as a whirlwind, when distress and anguish come upon you.
28 тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —
Then they will call upon me, but I will not answer. They will seek me diligently, but they shall not find me,
29 за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,
because they hated knowledge, and did not choose the fear of Jehovah.
30 не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!
They wanted none of my counsel. They despised all my reproof.
31 І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —
Therefore they shall eat of the fruit of their own way, and be filled with their own devices.
32 бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!
For the backsliding of the simple shall kill them, and the careless ease of fools shall destroy them.
33 А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“
But he who hearkens to me shall dwell securely, and shall be quiet without fear of evil.
