До филип'ян 2
1 Отож, коли є в Христі яка заохо́та, коли є яка потіха любови, коли є яка спільно́та духа, коли є яке серце та милосердя,
Si qua ergo consolatio in Christo, si quod solatium charitatis, si qua societas spiritus, si qua viscera miserationis:
2 то допо́вніть радість мою: щоб ду́мали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум!
implete gaudium meum ut idem sapiatis, eandem charitatem habentes, unanimes, idipsum sentientes,
3 Не робіть нічого пі́дступом або з чванли́вости, але в покорі майте один о́дного за більшого від себе.
nihil per contentionem, neque per inanem gloriam: sed in humilitate superiores sibi invicem arbitrantes,
4 Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших.
non quae sua sunt singuli considerantes, sed ea, quae aliorum.
5 Нехай у вас будуть ті самі думки́, що й у Христі Ісусі!
Hoc enim sentite in vobis, quod et in Christo Iesu:
6 Він, бувши в Божій подо́бі, не вважав за захва́т бути Богові рівним,
qui cum in forma Dei esset, non rapinam arbitratus est esse se aequalem Deo:
7 але Він ума́лив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до люди́ни; і подобою ставши, як люди́на,
sed semetipsum exinanivit formam servi accipiens, in similitudinem hominum factus, et habitu inventus ut homo.
8 Він упоко́рив Себе, бувши слухня́ний аж до смерти, і то смерти хресної.
Humiliavit semetipsum factus obediens usque ad mortem, mortem autem crucis.
9 Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я́, що вище над кожне ім'я́,
Propter quod et Deus exaltavit illum, et donavit illi nomen, quod est super omne nomen:
10 щоб перед Ісусовим Ім'я́м вклонялося кожне коліно небесних, і зе́мних, і підзе́мних,
ut in nomine Iesu omne genu flectatur caelestium, terrestrium, et infernorum,
11 і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос — то Госпо́дь, на славу Бога Отця!
et omnis lingua confiteatur quia Dominus Iesus Christus in gloria est Dei Patris.
12 Отож, мої лю́бі, як ви за́вжди слухня́ні були не тільки в моїй присутності, але значно більше тепер, у моїй відсутності, зо стра́хом і тремті́нням виконуйте своє спасі́ння.
Itaque charissimi mei (sicut semper obedistis): non ut in praesentia mei tantum, sed multo magis nunc in absentia mea, cum metu et tremore vestram salutem operamini.
13 Бо то Бог викликає в вас і хоті́ння, і чин за доброю волею Своєю.
Deus est enim, qui operatur in vobis et velle, et perficere pro bona voluntate.
14 Робіть усе без наріка́ння та сумніву,
Omnia autem facite sine murmurationibus, et haesitationibus:
15 щоб були ви бездоганні та щирі, „невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду“, що в ньому ви сяєте, як світла в світі,
ut sitis sine querela, et simplices filii Dei, sine reprehensione in medio nationis pravae, et perversae: inter quos lucetis sicut luminaria in mundo,
16 додержуючи слово життя на похвалу́ мені в день Христа, що я біг не нада́рмо, що я працював не нада́рмо.
verbum vitae continentes ad gloriam meam in die Christi, quia non in vacuum cucurri, neque in vacuum laboravi.
17 Та хоч і стаю я жертвою при жертві і при службі вашої віри, я радію та тішуся ра́зом із вами всіма́.
Sed et si immolor supra sacrificium, et obsequium fidei vestrae, gaudeo, et congratulor omnibus vobis.
18 Тіштесь тим самим і ви, і тіштеся ра́зом зо мною!
Idipsum autem et vos gaudete, et congratulamini mihi.
19 Надіюся в Господі Ісусі незаба́ром послати до вас Тимофія, щоб і я зміцнів духом, розізнавши про вас.
Spero autem in Domino Iesu, Timotheum me cito mittere ad vos: ut et ego bono animo sim, cognitis quae circa vos sunt.
20 Бо я одноду́мця не маю ні о́дного, щоб щиріше подбав він про вас.
Neminem enim habeo tam unanimem, qui sincera affectione pro vobis solicitus sit.
21 Усі бо шукають свого́, а не Христового Ісусового.
Omnes enim quae sua sunt quaerunt, non quae sunt Iesu Christi.
22 Та ви знаєте до́свід його, бо він, немов ба́тькові син, зо мною служив для Єва́нгелії.
Experimentum autem eius cognoscite, quia sicut patri filius, mecum servivit in Evangelio.
23 Отже, маю надію негайно послати цього́, як тільки довідаюся, що бу́де зо мною.
Hunc igitur spero me mittere ad vos, mox ut videro quae circa me sunt.
24 Але в Господі маю надію, що й сам незаба́ром прибу́ду до вас.
Confido autem in Domino quoniam et ipse veniam ad vos cito.
25 Але я вважав за потрібне послати до вас брата Епафроди́та, свого співробітника та співбойовника́, вашого апо́стола й служи́теля в потребі моїй,
Necessarium autem existimavi Epaphroditum fratrem, et cooperatorem, et commilitonem meum, vestrum autem apostolum, et ministrum necessitatis meae, mittere ad vos:
26 бо він побивався за вами всіма́, і сумував через те, що ви чули, що він хворува́в.
quoniam quidem omnes vos desiderabat: et moestus erat, propterea quod audieratis illum infirmatum.
27 Бо смертельно він був хворував. Але змилувався Бог над ним, і не тільки над ним, але й надо мною, щоб я смутку на смуток не мав.
Nam et infirmatus est usque ad mortem: sed Deus misertus est eius: non solum autem eius, verum etiam et mei, ne tristitiam super tristitiam haberem.
28 Отож, тим швидше послав я його, щоб тішились ви, його зно́ву побачивши, і щоб без смутку я був.
Festinantius ergo misi illum, ut viso eo iterum gaudeatis, et ego sine tristitia sim.
29 Тож прийміть його в Господі з повною радістю, і майте в пошані таких,
Excipite itaque illum cum omni gaudio in Domino, et eiusmodi cum honore habetote.
30 бо за діло Христове набли́зився був аж до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб допо́внити ваш неста́ток служі́ння для мене.
quoniam propter opus Christi usque ad mortem accessit, tradens animam suam ut impleret id, quod ex vobis deerat erga meum obsequium.
