До филип'ян 2
1 Отож, коли є в Христі яка заохо́та, коли є яка потіха любови, коли є яка спільно́та духа, коли є яке серце та милосердя,
If, therefore, there is any consolation in Christ, if any comfort arising from love, if any participation of the Spirit, if any affections and mercies,
2 то допо́вніть радість мою: щоб ду́мали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум!
fulfill my joy, that you be of the same mind, having the same love, of one soul, of one mind;
3 Не робіть нічого пі́дступом або з чванли́вости, але в покорі майте один о́дного за більшого від себе.
doing nothing in strife and vain glory, but in lowliness of mind let each esteem others better than himself.
4 Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших.
Consider not each one his own gifts, but each one also the gifts of others.
5 Нехай у вас будуть ті самі думки́, що й у Христі Ісусі!
Let this mind be in you, which was also in Christ Jesus,
6 Він, бувши в Божій подо́бі, не вважав за захва́т бути Богові рівним,
who, being in the form of God, did not think it an act of robbery to be equal with God;
7 але Він ума́лив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до люди́ни; і подобою ставши, як люди́на,
but he divested himself by taking the form of a servant, and being made in the likeness of men:
8 Він упоко́рив Себе, бувши слухня́ний аж до смерти, і то смерти хресної.
and being found in appearance as a man, he humbled himself by becoming obedient even to death, the death, indeed, of the cross.
9 Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я́, що вище над кожне ім'я́,
For which reason God has highly exalted him, and, also, bestowed on him a name that is above every name;
10 щоб перед Ісусовим Ім'я́м вклонялося кожне коліно небесних, і зе́мних, і підзе́мних,
that in the name of Jesus every knee should bow of those who are in heaven, and those who are on earth, and those who are under the earth;
11 і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос — то Госпо́дь, на славу Бога Отця!
and that every tongue should confess that Jesus Christ is Lord, to the glory of God the Father.
12 Отож, мої лю́бі, як ви за́вжди слухня́ні були не тільки в моїй присутності, але значно більше тепер, у моїй відсутності, зо стра́хом і тремті́нням виконуйте своє спасі́ння.
So, then, my beloved, as you have always obeyed, not as in my presence only, but now much more in my absence, work out your own salvation with fear and trembling;
13 Бо то Бог викликає в вас і хоті́ння, і чин за доброю волею Своєю.
for it is God, who, of his good pleasure, works in you both the will and the power to perform.
14 Робіть усе без наріка́ння та сумніву,
Do all things without murmurings and disputings,
15 щоб були ви бездоганні та щирі, „невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду“, що в ньому ви сяєте, як світла в світі,
that you may be without reproach and Harmless, the children of God, without blame, in the midst of a wicked and perverse generation, among whom you shine as luminaries in the world,
16 додержуючи слово життя на похвалу́ мені в день Христа, що я біг не нада́рмо, що я працював не нада́рмо.
holding forth the word of life, that I may rejoice in the day of Christ, that I did not run in vain, nor labor in vain.
17 Та хоч і стаю я жертвою при жертві і при службі вашої віри, я радію та тішуся ра́зом із вами всіма́.
But if I am poured out on the sacrifice and service of your faith, I rejoice, and rejoice with you all.
18 Тіштесь тим самим і ви, і тіштеся ра́зом зо мною!
In like manner do you also rejoice, and rejoice with me.
19 Надіюся в Господі Ісусі незаба́ром послати до вас Тимофія, щоб і я зміцнів духом, розізнавши про вас.
But I trust in the Lord Jesus, to send Timothy shortly to you, that I also may be refreshed by knowing your condition;
20 Бо я одноду́мця не маю ні о́дного, щоб щиріше подбав він про вас.
for I have no one of a kindred spirit who will sincerely care for your condition:
21 Усі бо шукають свого́, а не Христового Ісусового.
for all seek their own, not the things of Jesus Christ.
22 Та ви знаєте до́свід його, бо він, немов ба́тькові син, зо мною служив для Єва́нгелії.
But you know his approved character, that as a son with a father he has served with me in the gospel.
23 Отже, маю надію негайно послати цього́, як тільки довідаюся, що бу́де зо мною.
Him, therefore, I hope to send immediately, as soon as I know how it may go with me.
24 Але в Господі маю надію, що й сам незаба́ром прибу́ду до вас.
But I trust in the Lord that I myself also will come shortly.
25 Але я вважав за потрібне послати до вас брата Епафроди́та, свого співробітника та співбойовника́, вашого апо́стола й служи́теля в потребі моїй,
Yet I thought it necessary to send to you Epaphroditus my brother and companion in labor and fellow-soldier, but your apostle, who also ministered to my want,
26 бо він побивався за вами всіма́, і сумував через те, що ви чули, що він хворува́в.
because he longed after you all, and was much distressed, because you had heard that he was sick.
27 Бо смертельно він був хворував. Але змилувався Бог над ним, і не тільки над ним, але й надо мною, щоб я смутку на смуток не мав.
And, indeed, he was sick near to death; but God had mercy on him, and not on him only, but on me also, that I might not have sorrow upon sorrow.
28 Отож, тим швидше послав я його, щоб тішились ви, його зно́ву побачивши, і щоб без смутку я був.
I sent him, therefore, the sooner, that, by seeing him again, you might rejoice, and that I might be the less sorrowful.
29 Тож прийміть його в Господі з повною радістю, і майте в пошані таких,
Receive him, therefore, in the Lord with all joy, and regard such as worthy of honor;
30 бо за діло Христове набли́зився був аж до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб допо́внити ваш неста́ток служі́ння для мене.
because for the work of the Christ he was near to death, not regarding his life, that he might supply that which was lacking in your service to me.
