До Филимона 1
1 Павло, в'я́зень Христа Ісуса, та брат Тимофій, улю́бленому Филимо́нові й співробі́тникові нашому,
Paulus vinctus Christi Iesu, et Timotheus frater: Philemoni dilecto, et adiutori nostro,
2 і сестрі любій Апфі́ї, і співвойо́вникові нашому Архи́пові, і Церкві домашній твоїй:
et Apiae sorori charissimae, et Archippo commilitoni nostro, et Ecclesiae, quae in domo tua est.
3 благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!
Gratia vobis, et pax a Deo Patre nostro, et Domino Iesu Christo.
4 Я за́всіди дякую Богові моє́му, коли тебе згадую в молитвах своїх.
Gratias ago Deo meo, semper memoriam tui faciens in orationibus meis,
5 Бо я чув про любов твою й віру, яку маєш до Господа Ісуса, і до всіх святих,
audiens charitatem tuam, et fidem, quam habes in Domino Iesu, et in omnes sanctos:
6 щоб спільність віри твоєї дія́льна була в пізна́нні всякого добра, що в нас для Христа.
ut communicatio fidei tuae evidens fiat in agnitione omnis operis boni, quod est in vobis in Christo Iesu.
7 Бо ми маємо радість велику й потіху в любові твоїй, серця́ бо святих заспоко́їв ти, брате.
Gaudium enim magnum habui, et consolationem in charitate tua: quia viscera sanctorum requieverunt per te, frater.
8 Через це, хоч я маю велику відвагу в Христі подавати нака́зи тобі про потрібне,
Propter quod multam fiduciam habens in Christo Iesu imperandi tibi quod ad rem pertinet:
9 але більше з любови благаю я, як Павло, стари́й, тепер же ще й в'язень Христа Ісуса.
propter charitatem magis obsecro, cum sis talis, ut Paulus senex, nunc autem et vinctus Iesu Christi:
10 Благаю тебе про сина свого, про Они́сима, що його породив я в кайда́нах своїх.
Obsecro te pro meo filio, quem genui in vinculis, Onesimo,
11 Колись то для тебе він був непотрібний, тепер же для тебе й для мене він дуже потрібний.
qui tibi aliquando inutilis fuit, nunc autem et mihi, et tibi utilis,
12 Тобі я вертаю його, того, хто є неначе серце моє.
quem remisi tibi. Tu autem illum, ut mea viscera, suscipe:
13 Я хотів був тримати його при собі, щоб він замість тебе мені послужив у кайда́нах за Єва́нгелію,
quem ego volueram mecum detinere, ut pro te mihi ministraret in vinculis Evangelii:
14 та без волі твоєї нічо́го робити не хотів я, щоб твій добрий учинок не був ніби ви́мушений, але добровільний.
sine consilio autem tuo nihil volui facere, uti ne velut ex necessitate bonum tuum esset, sed voluntarium.
Forsitan enim ideo discessit ad horam a te, ut in aeternum illum reciperes: (aiōnios g166)
16 і вже не як раба, але вище від раба, — як брата улю́бленого, особливо для мене, а тим більше для тебе, — і за ті́лом, і в Го́споді.
iam non ut servum, sed pro servo charissimum fratrem, maxime mihi: quanto autem magis tibi et in carne, et in Domino?
17 Отож, коли маєш за друга мене, то прийми його, як мене.
Si ergo habes me socium, suscipe illum sicut me:
18 Коли ж він чим скри́вдив тебе або винен тобі, — полічи це мені.
Si autem aliquid nocuit tibi, aut debet: hoc mihi imputa.
19 Я, Павло, написав це рукою своєю: „Я віддам“, щоб тобі не казати, що ти навіть само́го себе мені винен.
Ego Paulus scripsi mea manu: ego reddam, ut non dicam tibi, quod et teipsum mihi debes:
20 Так, брате, — нехай я оде́ржу те, що від тебе прохаю в Го́споді. Заспокой моє серце в Христі!
ita facies. Ego te fruar in Domino: Refice viscera mea in Christo.
21 Пересвідчений я про слухня́ність твою, і тобі написав оце, відаючи, що ти зробиш і більше, ніж я говорю́.
Confidens in obedientia tua scripsi tibi: sciens quoniam et super id, quod dico, facies.
22 А ра́зом мені приготуй і поме́шкання, бо наді́юся я, що за ваші моли́тви я буду дарований вам.
Simul autem et para mihi hospitium: nam spero per orationes vestras donari me vobis.
23 Вітає тебе Епафра́с, мій співв'я́зень у Христі Ісусі,
Salutat te Epaphras concaptivus meus in Christo Iesu,
24 Ма́рко, Ариста́рх, Дима́с, Лука́, — мої співробі́тники.
Marcus, Aristarchus, Demas, et Lucas, adiutores mei.
25 Благода́ть Господа Ісуса Христа з вашим духом! Амі́нь.
Gratia Domini nostri Iesu Christi cum spiritu vestro. Amen.
