Числа 19
1 І Господь промовляв до Мойсея та до Аарона, говорячи:
Домнул а ворбит луй Мойсе ши луй Аарон ши а зис:
2 „Промовляй до Ізраїлевих синів, і нехай вони ві́зьмуть для тебе безвадну руду ялівку, — що в ній нема вади, що на неї не накладали ярма́.
„Ятэ че порунчеште леӂя пе каре а дат-о Домнул, зикынд: ‘Ворбеште копиилор луй Исраел сэ-ць адукэ о вакэ рошие, фэрэ патэ, фэрэ вреун кусур трупеск ши каре сэ ну фи фост пусэ ла жуг.
3 І дасте її до священика Елеаза́ра, а він виведе її поза та́бір. І заріжуть її перед ним.
С-о даць преотулуй Елеазар; ел с-о скоатэ дин табэрэ ши сэ фие жунгиятэ ынаинтя луй.
4 І візьме Елеаза́р пальцем своїм її кро́ви, та й покро́пить кров'ю її пе́ред скинії заповіту сім раз.
Преотул Елеазар сэ я ку деӂетул дин сынӂеле вачий ши сэ стропяскэ де шапте орь ынаинтя кортулуй ынтылнирий.
5 І спа́литься та я́лівка на його оча́х, — шкура її, і м'ясо її, і кров її з її нечистостями спа́литься.
Вака сэ фие арсэ суб окий луй; сэ-й ардэ пеля, карня ши сынӂеле, ымпреунэ ку балега.
6 І ві́зьме священик ке́дрове дерево, і ісо́п та че́рвень, та й кине до сере́дини погорі́лища тієї ялівки.
Преотул сэ я лемн де чедру, исоп ши кырмыз ши сэ ле арунче ын мижлокул флэкэрилор каре вор мистуи вака.
7 І випере той священик шати свої та обмиє тіло своє в воді, а потім уві́йде до табо́ру. І буде той священик нечистий аж до ве́чора.
Преотул сэ-шь спеле хайнеле ши сэ-шь скалде трупул ын апэ, апой сэ интре ярэшь ын табэрэ ши сэ фие некурат пынэ сяра.
8 А той, хто палить її, випере одежу свою в воді й обмиє тіло своє в воді, та й буде нечистий аж до вечора.
Чел че ва арде вака сэ-шь спеле хайнеле ын апэ ши сэ-шь скалде трупул ын апэ ши сэ фие некурат пынэ сяра.
9 І збере чистий чоловік по́піл тієї я́лівки, і покладе поза табо́ром в чистому місці, — і буде це для громади Ізраїлевих синів на сховок для очища́льної води, — це жертва за гріх.
Ун ом курат сэ стрынгэ ченуша вачий ши с-о пунэ ынтр-ун лок курат афарэ дин табэрэ; с-о пэстрезе пентру адунаря копиилор луй Исраел, ка сэ факэ апа де курэцире. Ачаста есте о апэ де испэшире.
10 А той, хто збирає попіл тієї ялівки, випере одежу свою, і буде нечистий аж до вечора. І це буде на вічну постанову для Ізраїлевих синів та для прихо́дька, що мешкає серед них тимчасо́во.
Чел че ва стрынӂе ченуша вачий сэ-шь спеле хайнеле ши сэ фие некурат пынэ сяра. Ачаста сэ фие о леӂе вешникэ атыт пентру копиий луй Исраел, кыт ши пентру стрэинул каре локуеште ын мижлокул лор.
11 А той, хто доторкається до всякого мертвого тіла люди́ни, то буде нечистий сім день.
Чине се ва атинӂе де вреун морт, де вреун труп оменеск морт, сэ фие некурат тимп де шапте зиле.
12 Він очи́ститься тим попелом дня третього та дня сьомого, — і буде чистий. А якщо він не очиститься дня третього та дня сьомого, — не буде чистий.
Сэ се курэцяскэ ку апа ачаста а трея зи ши а шаптя зи ши ва фи курат, дар, дакэ ну се курэцеште а трея зи ши а шаптя зи, ну ва фи курат.
13 Кожен, хто дото́ркується до померлого, до тіла люди́ни, що померла, і не очиститься, — він занечи́стив Господню скинію, і буде винищена душа та з Ізраїля, бо очища́льна вода не була покро́плена на нього, — нечистий він буде, нечистість його в ньому.
Чине се ва атинӂе де ун морт, де трупул унуй ом морт, ши ну се ва курэци пынгэреште кортул Домнулуй; ачела сэ фие нимичит дин Исраел. Фииндкэ ну с-а стропит песте ел апа де курэцире, есте некурат ши некурэция луй есте ынкэ песте ел.
14 Оце той зако́н: коли в наметі помре люди́на, то кожен, хто входить до того намету, та все, що в наметі, — буде нечисте сім день.
Ятэ леӂя кынд ва мури ун ом ынтр-ун корт: орьчине ва интра ын корт ши орьчине се ва афла ын корт ва фи некурат шапте зиле.
15 І кожна відкрита посу́дина, що на ній нема міцно прив'язаного накриття́, нечиста вона.
Де асеменя, орьче вас дескоперит, каре ну ва авя ун капак бине стрынс пе ел, ва фи некурат.
16 А кожен, хто доторкне́ться на поверхні поля до трупа від меча́, або до померлого, або до костей люди́ни, або до гро́бу, — буде нечистий сім день.
Орьчине се ва атинӂе пе кымп де ун ом учис де сабие сау де ун морт сау де оасе оменешть сау де вреун мормынт ва фи некурат тимп де шапте зиле.
17 І ві́зьмуть для того нечистого — по́роху з погорі́лища жертви за гріх, і наллю́ть на нього живої води до по́суду.
Пентру чел некурат, сэ се я ченушэ де ла жертфа де испэшире каре а фост арсэ ши сэ тоарне песте еа апэ де извор ынтр-ун вас.
18 А чистий чоловік ві́зьме ісо́пу, і вмочить у ту воду, та й покро́пить на того намета, і на всі посудини, і на душі ті, що були там, та на того, хто дото́ркується до тієї кістки, або до трупа, або до померлого, або до гро́бу.
Ун ом курат сэ я исоп ши сэ-л ынмоае ын апэ; сэ стропяскэ апой ку ел кортул, тоате унелтеле, оамений каре сунт аколо, пе чел че с-а атинс де оасе оменешть сау де вреун ом учис сау де вреун морт сау де вреун мормынт.
19 І покро́пить той чистий на нечистого дня третього та дня сьомого, та й очистить його сьомого дня. І випере він одежу свою й обмиє в воді, — і стане чистий увечері.
Чел курат сэ стропяскэ пе чел некурат а трея зи ши а шаптя зи ши сэ-л курэцяскэ ын зиуа а шаптя. Сэ-шь спеле хайнеле ши сэ се скалде ын апэ ши сяра ва фи курат.
20 А чоловік, що стане нечистим і не очиститься, то буде знищена душа та з-посеред збору, бо він занечи́стив Господню святиню, — очища́льна вода не була кро́плена на нього, нечистий він.
Ун ом каре ва фи некурат ши ну се ва курэци ва фи нимичит дин мижлокул адунэрий, кэч а спуркат Сфынтул Локаш ал Домнулуй; фииндкэ н-а фост стропитэ песте ел апа де курэцире, есте некурат.
21 І буде це для них на вічну постанову, а той, хто кропить очища́льну воду, випере одежу свою, а хто доторка́ється до очища́льної води, буде нечистий аж до вечора.
Ачаста сэ фие о леӂе вешникэ пентру ей. Чел че ва стропи пе алтул ку апа де курэцире сэ-шь спеле хайнеле ши чел че се ва атинӂе де апа де курэцире сэ фие некурат пынэ сяра.
22 А кожен, до кого доторкне́ться нечистий, буде нечистий, а особа, що дото́ркується, буде нечиста аж до вечора“.
Орьче лукру де каре се ва атинӂе чел некурат ва фи некурат ши чине се ва атинӂе де ел сэ фие некурат пынэ сяра.’”
