Числа 14
1 І зняла́ зойк уся та громада, та й заголосила. І плакав народ той тієї ночі.
全會眾都大聲喧嚷，人民哭了一夜。
2 І нарікали на Мойсея та на Аарона всі Ізраїлеві сини. І сказала до них вся громада: „О, якби ми померли були́ в єгипетськім кра́ї, або щоб ми померли були в цій пустині!
以色列子民都抱怨梅瑟和亞郎；全會眾對他們說：「巴不得我們都死在埃及地，都死在曠野裏!
3 І нащо Господь провадить нас до того кра́ю, щоб нам попа́дати від меча? Жінки́ наші та діти наші стануть здо́биччю... Чи не краще нам верну́тися до Єгипту?“
為什麼上主引我們到那地方死在刀下，叫我們的妻子兒女當作戰利品﹖再回埃及去，為我們豈不更好﹖」
4 І сказали вони один до о́дного: „Оберімо собі го́лову, та й вертаймось до Єгипту!“
於是彼此說：「我們另立頭目，回埃及去。」
5 I впали Мойсей та Аарон на обличчя свої перед усім збором громади Ізраїлевих синів.
梅瑟和亞郎遂俯伏在以色列子民全會眾前。
6 А Ісу́с, син Нави́нів, та Калев, син Єфуннеїв, із тих, що розвідували той Край, пороздирали одежу свою,
偵探那地方的人中，有農的兒子若蘇厄和耶孚乃的兒子加肋布，他們撕裂了自己的衣服，
7 та й сказали до всієї громади Ізраїлевих синів, говорячи: „Той край, що перейшли́ ми по ньому, щоб розвідати його, край той дуже-дуже хороший!
告訴以色列子民全會眾說：「我們偵探所經過的地方，確是一片極好的地方。
8 Якщо Господь уподо́бає Собі нас, то впровадить нас до того Кра́ю, і дасть його нам, край, який тече молоком та медом.
若上主恩待我們，必引我們到那裏去，將那地方賜給我們。那實在是一塊流奶流蜜的地方。
9 Тільки не бунтуйтесь проти Господа, — і не бійтеся наро́ду того кра́ю, бо вони — хліб для нас! Їхня тінь відійшла від них, а з нами Господь, — не бійтеся їх!
只要你們不反抗上主，就不必怕那地方的人民，因為他們要作我們的掠物；護佑他們的，離開了他們，上主卻與我們同在；所以不要怕他們。」
10 І сказала була вся громада, щоб камі́нням закидати їх, та слава Господня появилася в скинії заповіту всім Ізра́їлевим синам...
全會眾正說要用石頭砸死他們時，上主的榮耀在會幕上顯示給全以色列子民。
11 І промовив Господь до Мойсея: „Аж доки буде цей наро́д зневажа́ти Мене, і аж доки не будуть вони ві́рувати в Мене, у всі ті озна́ки, що Я учинив був серед нього?
上主對梅瑟說：「這人民輕慢我要到幾時呢﹖我雖在他們中行了那些神蹟，他們仍不相信我，要到幾時呢﹖
12 Ударю його поразою, і позба́влю його насліддя, а тебе зроблю́ народом більшим і сильнішим від нього“.
我要用瘟疫打擊他們，剷除他們，使你成為一個比他們更強大，更昌盛的民族。」
13 І сказав Мойсей до Господа: „І почує Єгипет, що Ти з-посеред нього вивів Своєю силою наро́д цей,
但是梅瑟對上主說：「埃及人如果聽說這事，因為你曾用威力由他們中領出這民族來，
14 та й скаже до ме́шканців цього кра́ю, які чули, що Ти Господь серед цього наро́ду, що око-в-око являєшся Ти, Господи, а хмара Твоя стоїть над ними, і що Ти ходиш перед ними в стовпі хмари вдень, а в стовпі огню вночі, —
他們將說什麼﹖這地方的居民也曾聽說：你上主是在這民族中；你上主曾面對面地發顯出來，你的雲彩常停在他們上面；白日你乘雲柱，黑夜你乘火柱，走在他們前面。
15 якщо заб'єш Ти цей наро́д, як одну люди́ну, то скажуть ті люди, що чули слух про Тебе, говорячи:
現在，如果你消滅這民族如消滅一個人一樣，這些曾聽到你聲名的外邦民族必要議論說：『
16 Через неспромо́жність Господа впрова́дити той народ до кра́ю, якого Він заприся́г був їм, вигубив їх у пустині.
由於上主不能引這民族進入他對他們所誓許的地方，就在曠野將他們殺了。』
17 А тепер нехай же звели́читься сила Господня, як Ти наказав був, говорячи:
吾主，如今求你，大發寬容，如你曾聲明說：
18 „Господь довготерпели́вий, і багатомилости́вий, Він прощає провину та пере́ступ, і не очистить винного, а карає провину батьків на третіх і на четвертих поколі́ннях“.
上主緩於發怒，富於仁慈，寬赦過犯和罪過，但決不豁免懲罰，父親的過犯，要向子孫追討，直到三代四代。
19 Прости ж провину цього народу через велику милість Свою, як проща́в Ти цьому наро́дові від Єгипту й аж сюди!“
求你大發仁慈，寬恕這人民的罪過，就如從埃及一直到現在，你寬赦了他們一樣。」
20 А Господь сказав: „Я простив за словом твоїм.
上主回答說：「我就照你祈求的寬赦他們；
21 Але, як Я живий, — слава Господня напо́внить увесь оцей край.
但是我以我的生命，以充滿全地的上主的榮耀起誓：
22 Тому́ всі ті люди, що бачили славу Мою та озна́ки Мої, що чинив Я в Єгипті та в пустині, але випробо́вували Мене оце десять раз та не слухалися голосу Мого,
這些見了我的榮耀，見了我在埃及和曠野裏所行的神蹟的人，已十次試探了我，不聽我的話，
23 поправді кажу, — не побачать вони того кра́ю, що Я заприсяг був їхнім батькам. І всі, хто зневажає Мене, не побачать його́!
他們決不能見我對他們祖先誓許的地方；凡輕慢我的人，決不會見到那地方。
24 Але раб Мій Калев за те, що з ним був дух інший, і він вико́нував накази Мої, то Я введу́ його до того краю, куди він увійшов був, і пото́мство його оволодіє ним.
惟有我的僕人加肋布，因懷有另一種精神，全心服從我，我必引他進入他去過的地方，他的後裔必佔有那地方為產業。
25 А амалики́тянин та ханаане́янин сидить у долині. Узавтра оберніться, та й руша́йте на пустиню дорогою Червоного моря!“
現今阿瑪肋克人和客納罕人盤據在山谷中，明天你們應轉身向紅海出發，往曠野去。」
26 І Господь промовляв до Мойсея й до Ааро́на, говорячи:
上主吩咐梅瑟和亞郎說：「
27 „Аж доки цій злій громаді нарікати на Мене? Наріка́ння Ізраїлевих синів, що вони нарікають на Мене, Я чув.
這個邪惡的會眾抱怨我要到幾時﹖以色列子民抱怨我的話我都聽見了。
28 Скажи їм: Живий Я! Мова Господня: Поправді кажу, — як ви говорили до ушей Моїх, так Я зроблю́ вам.
你對他們說：我以我的生命起誓：──上主的斷語──我必照你們在我耳中所說的話，對待你們：
29 У цій пустині попа́дають ваші трупи, та всі перелічені ваші всім вашим числом від віку двадцяти́ літ і вище, що нарікали на Мене.
你們中凡二十歲以上登過記的，凡抱怨過我的，都要倒斃在這曠野中。
30 Поправді кажу, — ви не ввійдете до того кра́ю, що Я підносив був на присягу руку Свою, що будете перебувати в нім, — окрім Калева, сина Єфуннеєвого, та Ісуса, сина Нави́нового.
你們決不得進入我誓許給你們居住的地方，只有耶孚乃的加肋布和農的兒子若蘇厄除外。
31 А діти ваші, що про них казали ви: станете здо́биччю ворогові, то впрова́джу Я їх, і пізнають вони цей край, яким ви обри́дили.
至於你們的幼童，你們曾說他們要當戰利品的，我要領他們進去，使他們享受你們所輕視的地方。
32 І ваші власні трупи попа́дають у цій пустині!
至於你們，你們必倒斃在這曠野中；
33 А ваші сини будуть блукати на пустині со́рок літ, і відповідатимуть за зраду вашу, аж поки ви́гинуть ваші трупи на пустині.
你們的子女要在曠野漂流四十年，受你們背信之罰，直到你們的屍首在曠野中爛盡。
34 Числом тих днів, що розві́дували ви той край, сорок день, будете ви нести ваші гріхи по року за день — сорок літ, і пізнаєте, що значить бути покинутими Мною!
你們偵探那地方的日子，共計四十天，一天算一年，你們應受四十年的罪罰，叫你們知道我放棄你們是什麼一回事。
35 Я, Господь, говорив: Поправді кажу, — оце зроблю́ всій цій злій громаді, що змовляється проти Мене: у цій пустині вигинуть, і тут повмирають“.
我上主既說了，也必對這聚集反抗我的邪惡會眾這樣做：在這曠野他們都要滅絕，在這裏都要死盡。」
36 А ті люди, яких Мойсей послав був розві́дати той край, коли вернулися, то зробили, що вся громада нарікала на нього, і пустили злу вістку на той край,
梅瑟派遣去偵探那地方的人，回來以後，對那地方散佈謠言，致使全會眾抱怨梅瑟。
37 то ті люди, що пустили були злу вістку на той край, повмирали від пора́зи перед Господнім лицем.
這些對那地方講說壞話的人，都遭了災罰，死在上主面前；
38 А Ісус, син Нави́нів, та Калев, син Єфуннеїв, жили́ з тих людей, що ходили розвідати той край.
前去偵探那地方的人，只有農的兒子若蘇厄和耶孚乃的兒子加肋布，保全了性命。
39 І говорив Мойсей ці слова́ до всіх Ізраїлевих синів, — і наро́д був у тяжкій жало́бі!
梅瑟將這些話告訴了全以色列子民；人民都非常憂悶。
40 І повставали вони рано вранці, та й повихо́дили на верхі́в'я гори, говорячи: „Ось ми, — і ми пі́демо до місця, що Господь був сказав, бо ми прогрішили“.
次日清晨他們起來，要上山頂去，說：「我們犯了罪，現在我們已準備好，要往上主所說的地方去。」
41 А Мойсей сказав: „Чому́ ж ви переступаєте нака́з Господній? Таж це не вдасться!
但是梅瑟說：「你們為什麼要違背上主的命令﹖這事必不會成功。
42 Не виходьте, бо Господь не серед вас, а то бу́дете побиті своїми ворогами.
不要上去，因為上主不在你們中間，難免不被敵人擊敗。
43 Бо там перед вами амалики́тянин і ханаане́янин, і ви попа́даєте від меча, бо ви відвернулися від Господа, і не буде Господь із вами“.
因為阿瑪肋克人和客納罕人在那裏要抵擋你們，你們必喪身刀下；你們既背離了上主，上主自然不再與你們同在。」
44 Але вони осмі́лилися вийти на верхів'я гори, а ковче́г свідоцтва Господнього та Мойсей не ру́шилися з-посеред табо́ру.
他們仍擅自上了山頂；但上主的約櫃和梅瑟沒有由營幕中移動。
45 І зійшов амаликитянин та ханаанеянин, що сидить на тій горі, та й побили їх, і били їх аж до Хорми.
住在山中的阿瑪肋克人和客納罕人就下來，擊殺了他們，將他們追擊到曷爾瑪。
