Неемія 4
1 І сталося, як почув Санваллат, що ми будуємо того мура, то він запалився гнівом, і дуже розгнівався, і сміявся з юдеїв.
Keihon pal kasah phat nauva kana toh’u hi Sanballat in ahin hetdoh phat’in alunghang lheh jengin ahi; ahin ama alunghan behseh jeh in Judate chu i-sahloutah in ahousen ahi.
2 І говорив він перед своїми брата́ми та самарійським ві́йськом і сказав: „Що́ це роблять ці мізерні юдеї? Чи їм це позоставлять? Чи бу́дуть вони прино́сити жертву? Чи закі́нчать цього дня? Чи ожи́влять вони ці камі́ння з куп по́роху, а вони ж — попа́лені?“
Hitihin aloi agolho masangle Samaria sepai lamkai ho masanga hiti hin aseiye, “Hiche Israel mimote le tah lalte hin ipi bola kingaito hiuvaham? Gan kilhaina maicham gahbol mai maiya kona hi nikhat sunga hiche pal hi agah tundoh joujeng diuva angaitou ham? Chule hiche meiyin akahsa song hole bohse nong nai hohi mangcha a tohdoh ding agotnu hintem?” ati.
3 А аммоні́тянин Товійя був при ньому й сказав: „Та й що́ вони будують? Якщо вийде лисиця, то вона зробить дірку в їхній камінній стіні́!“
Chule akomuva um Ammon mi Tobiah chun hitin ana seiye, “Itobangin kasaphai tijongleu, achunga khun sial khat galhai jongleh chonchim tante,” ati.
4 „Почуй, Боже наш, що ми стали пого́рдою, і поверни їхню га́ньбу на голову їхню, і дай їх на здо́бич у край поло́ну!
Hichun keima hiti hin kataove, “Vo Kapa Pathen kataonao hi neihin ngaipeh’un, keiho hi noise tah in eikihouse tauve, hijeh chun eihouset nauhi amaho chunga chuh sah inlang; chule amaho joh migam a sohchangin umsah jotan:
5 І не закрий їхньої провини, а їхній гріх нехай не буде стертий з-перед лиця Твого, бо вони обра́зили будівничих!“
Asuhkhel nau hi nahsah mon koi hih beh in, chule achonset naohi geldao hih beh in, ajeh chu amahohin natongho masang laitah a hin nangma naphin lunghang tauvin ahi,” kati.
6 І збудува́ли ми того мура, і був пов'я́заний увесь той мур аж до половини його́. А серце народу було, щоб да́лі робити!
Hitihin keihon khopi pumpi kimvel chu kagen jom toupeh un hiti chun akim kalhut tauvin ahi, ajeh chu mipiten thanom tah in na atongun ahi.
7 І сталося, як почув Санвалла́т, і Товійя, і араби, і аммонітяни, і ашдодяни, що направляється єрусалимський мур, що ви́ломи в стіні стали затарасо́вуватися, то дуже запали́лися гнівом.
Ahinla hitobang tah a hi natoh achal a Jerusalem pal achimsa lai jouse akisemphat hi Sanballat le Tobiah chuleh Arab mite, Amon mite le Ashdod miten ajahdoh phat’un alunghang lheh jeng tauvin ahi.
8 І змо́вилися вони всі ра́зом, щоб іти воювати з Єрусалимом, та щоб учинити йому замі́шання.
Hijeh chun amaho hin Jerusalem hindel khuma kisatpia suhboi dingin agong tauvin ahi.
9 І ми молилися до нашого Бога, і поставили проти них сторо́жу вдень та вночі, перед ними.
Ahinlah keiho Pathen hengah kataovun khopi chu kangah’un asun ajan in keiho le keiho kaki veng tauvin ahi.
10 І сказав Юда: „Осла́бла сила носія́, а зва́лищ багато, — і ми не зможемо да́лі будувати мура!“
Hichejou hin Juda mipite natongho la athachol lheh tan, song lhoh dingla atamlheh nalaiyin ahi. Hijeh chun eiho changseh in pal hi saphajou pouhite tin aphun tauvin ahi.
11 А наші нена́висники говорили: „Вони не знатимуть і не побачать, як ми при́йдемо до сере́дини їх, і позабива́ємо їх, та її спи́нимо працю!“
Alangkhatna kamelma teuvin jong, “Ipi thil soha ham ti ahetdoh kah’uvin, eihon delkhum’u hitin ithagam’uva anatohu hi isuhtang diu ahi,” tin aseiyun ahi.
12 І сталося, як прихо́дили ті юде́яни, що сиділи при них, то говорили нам про це разі́в десять, зо всіх місць, де вони пробува́ли.
Hitia melmate toh cheng khom Judah ho ahungun avel vel in ahung seiyun, “Muntin a kona hunguva eihung delkhum diu ahi,” atiuve.
13 Тоді поставив я сторо́жу здо́лу того місця за муром у пече́рах. І поставив я народ за їхніми ро́дами, з їхніми меча́ми, їхніми ра́тищами та їхніми лу́ками.
Hijeh chun keiman paltom mun nemlang akilang dom mun hoa chun thalchoi angah ding kakoiyin ahi. Chule keiman ama ama insung dungjuiyin chem, tengcha leh moltum kichoiya angah ding jong kaban goltoh in ahi.
14 І розглянув я це, і встав і сказав я до шляхе́тних, і до заступників, і до решти наро́ду: „Не бійтеся перед ними! Згадайте Господа великого та грізно́го, і воюйте за ваших братів, ваших синів, дочо́к ваших, жіно́к ваших та за доми́ ваші!“
Hiche joujin keiman thil umdan chu kavetoh in, mithupi hole vaihom ho chule mipi dang hochu kakou khomin akomuvah hitin kaseiye, “Melmate jeh khun kicha hih behun! loupitah le thaneitah Pakai chu geldoh un chuleh nasopite, najiteu, nachateu leh na insungu huhnan galsat din pangun,” katin ahi.
15 І сталося, як почули наші вороги́, що нам те відо́ме, то Господь зламав їхній за́дум, і всі ми верну́лися до муру, кожен до праці своєї.
Kamelmateu chun athilse gon’u kahehdoh’u chu ajadoh tauvin chuleh Pathenin athilse gon’u chu asuhboipeh phat un, keiho palmuna kana toh nao mun cheh a kakile kit tauve.
16 І було́ від того дня, що половина моїх юнакі́в робили працю, а половина їх міцно тримала списи, щити́, і луки та па́нцері, а зверхники стояли позад Юдиного дому.
Ahinlah hichea konchun kamite akeh khatin bou na atongun, adangsen tengcha akidop’un, lum akichoi’un, chule thalpi akipat’un, thih sangkhol aki’ah sohkei tauve. Chuleh lamkai ho jouse chu Judah mipiho atilkhou in apang jingun ahi.
17 Будівни́чі працювали на мурі, а носії́ наладо́вували тяга́р, — вони однією рукою робили працю, а однією міцно тримали списа.
Chule natong hochun akhut langkhat in athilpoh’u chu atuh’un, chuleh akhut langkhat in manchah akichoi’un ahi.
18 А в кожного будівничого його меч був прив'я́заний на сте́гнах його, і так вони будували, а біля мене був сурма́ч.
Hitichun natong ho jouse chun apang peh’uva chem akiko soh keiyun ahi. Chule sumkon mutna pangpa chu mutdinga kigo sadem’in keikoma aum jinge.
19 І сказав я до шляхе́тних, до заступників та до решти наро́ду: „Праця велика й просто́ра, а ми повідді́лювані на мурі, дале́ко один від о́дного.
Hichun keiman mithupi hole vaihom ho kom leh mipiho koma chun, kahet themsah in, “Inatoh’u hi akithe jal’in hijeh a chu eiho jong pal gol dungjuiya ikithe thang jengu ahi.
20 Тому то в місце, де почуєте голос сурми́, туди негайно збирайтеся до нас. Бог наш буде воювати для нас!“
Hiche sumkon gin hi najah tengu leh agina langa chun hindel cheh jengun chutengleh I-Pathen un gal eisat peh dingu ahi,” kati.
21 І так ми робили працю, і половина їх міцно тримала списи від сходу ранньої зорі аж до поя́влення зір.
Keihon jingkah apat nilhah geiyin, chule nisoa pat nilhun geiyin na katongun ahi. Chule mi akeh khat chu manchah kichoi pumin eingah jingun ahi.
22 Також того ча́су сказав я до наро́ду: „Кожен з юнако́м своїм нехай ночують у сере́дині Єрусалиму, і бу́дуть вони для нас уночі — сторо́жею, а вдень — на працю“.
Keiman pal koma cheng ho koma chun Jerusalem khopi sunga hung um dau vin tin kasei pehin ahi. Hitia chu amaho le alhacha hon janleh eingah’uva pangdiu sunteng leh na atohdiu ahi, kati.
23 І ні я, ані брати мої, ані юнаки́ мої, ані сторожі́, що були за мною, ми не здіймали своєї оде́жі, — кожен мав свою зброю при своє́му стегні́.
Hiti hin hiche sunghin keiho lah a koima chan kikahin kasopiho ahin, kalhacha ho ahin, keitoh umkhom eingah ho ahin kavon’u chu sopding tilouvin kaladoh khapouve, ajeh chu phattin in manchah kakichoi jingun ahi.
