Неемія 2
1 І сталося в місяці ніса́ні, двадцятого року царя Артаксе́ркса, було раз вино перед ним. І взяв я те вино й дав цареві. І я, здавалося, не був сумни́й перед ним.
Ын луна Нисан, анул ал доуэзечеля ал ымпэратулуй Артаксерксе, пе кынд винул ера ынаинтя луй, ам луат винул ши л-ам дат ымпэратулуй. Ничодатэ ну фусесем трист ынаинтя луй.
2 Та сказав мені цар: „Чому́ обличчя твоє сумне́, — чи ти не хворий? Це не інше що, як тільки сум серця“. І я ве́льми сильно злякався!
Ымпэратул мь-а зис: „Пентру че ай фаца тристэ? Тотушь ну ешть болнав; ну поате фи декыт о ынтристаре а инимий.” Атунч м-а апукат о маре фрикэ
3 І сказав я до царя: „Нехай цар живе навіки! Чому́ не буде сумне́ обличчя моє, коли місто дому гробі́в батьків моїх поруйноване, а брами його попа́лені огнем!“
ши ам рэспунс ымпэратулуй: „Трэяскэ ымпэратул ын вяк! Кум сэ н-ам фаца тристэ кынд четатя ын каре сунт морминтеле пэринцилор мей есте нимичитэ ши порциле ей сунт арсе де фок?”
4 І сказав мені цар: „Чого ж ти просиш?“І я помолився до Небесного Бога,
Ши ымпэратул мь-а зис: „Че черь?” Еу м-ам ругат Думнезеулуй черурилор
5 і сказав цареві: Якщо це цареві вгодне, і якщо раб твій уподо́баний перед обличчям твоїм, то пошли мене до Юдеї, до міста гробі́в батьків моїх, — і я відбуду́ю його“!
ши ам рэспунс ымпэратулуй: „Дакэ гэсеште ку кале ымпэратул ши дакэ робул тэу ый есте плэкут, тримите-мэ ын Иуда, ла четатя морминтелор пэринцилор мей, ка с-о зидеск дин ноу.”
6 І сказав мені цар (а цариця сиділа при ньо́му): „Скільки ча́су буде дорога твоя, і коли ти пове́рнешся?“І сподо́балось це цареві, і він послав мене, а я призна́чив йому час.
Ымпэратул, лынгэ каре шедя ши ымпэрэтяса, мь-а зис атунч: „Кыт ва цине кэлэтория та ши кынд те вей ынтоарче?” Ымпэратул а гэсит ку кале сэ мэ ласе сэ плек ши й-ам хотэрыт о време.
7 І сказав я цареві: „Якщо це цареві вгодне, нехай дадуть мені листи́ до намісників Зарі́ччя, щоб прова́дили мене, аж поки не прийду́ до Юдеї,
Апой ам зис ымпэратулуй: „Дакэ гэсеште ымпэратул ку кале, сэ ми се дя скрисорь пентру дрегэторий де динколо де рыу, ка сэ мэ ласе сэ трек ши сэ интру ын Иуда,
8 і листа до Асафа, дозо́рця царевого лісу, щоб дав мені де́рева на бру́сся для замко́вих брам, що належать до Божого дому, і для місько́го муру, і для дому, що до нього ввійду́“. І дав мені цар в міру того, як добра була Божа рука надо мною.
ши о скрисоаре пентру Асаф, пэзиторул пэдурий ымпэратулуй, ка сэ-мь дя лемне сэ фак гринзь пентру порциле четэцуей де лынгэ касэ, пентру зидул четэций ши пентру каса ын каре вой локуи.” Ымпэратул мь-а дат ачесте скрисорь, кэч мына чя бунэ а Думнезеулуй меу ера песте мине.
9 І прибув я до намісників Заріччя, і дав їм цареві листи́. А цар послав зо мною зверхників ві́йська та верхівці́в.
М-ам дус ла дрегэторий де динколо де рыу ши ле-ам дат скрисориле ымпэратулуй, каре пусесе сэ мэ ынсоцяскэ ниште май-марь ай оастей ши ниште кэлэрець.
10 І почув про це хоронянин Санваллат та раб аммоні́тянин Товія, і було їм прикро, дуже прикро, що прийшов чоловік клопота́тися про добро для Ізраїлевих синів.
Санбалат, Хоронитул, ши Тобия, служиторул амонит, кынд ау аузит лукрул ачеста, ну ле-а плэкут делок кэ веня ун ом сэ кауте бинеле копиилор луй Исраел.
11 І прийшов я до Єрусалиму, і був там три дні.
Ам ажунс ла Иерусалим ши ам рэмас аколо трей зиле.
12 І встав я вночі, я та трохи людей зо мною, і не розповів я ніко́му, що Бог мій дав до мого серця зробити для Єрусалиму. А худоби не було зо мною, окрім тієї худоби, що я нею їздив.
Дупэ ачея, м-ам скулат ноаптя ку кыцьва оамень, фэрэ сэ фи спус куйва че-мь пусесе Думнезеул меу ын инимэ сэ фак пентру Иерусалим. Ну ера ку мине ничо алтэ витэ, афарэ де вита пе каре кэлэрям.
13 І вийшов я Долинною брамою вночі, і пішов до джерела́ Таннін, і до брами Смітникової. І я докладно огля́нув мури Єрусалиму, що були́ поруйно́вані, а брами його були попа́лені огнем.
Ам ешит ноаптя пе Поарта Вэий ши м-ам ындрептат спре Изворул Балаурулуй ши спре Поарта Гуноюлуй, уйтынду-мэ ку бэгаре де сямэ ла зидуриле дэрымате але Иерусалимулуй ши ла порциле луй арсе де фок.
14 І перейшов я до Джерельної брами та до царсько́го ставу, та там не було місця для перехо́ду худоби, що була́ підо мною.
Ам трекут пе ла Поарта Изворулуй ши пе ла Язул Ымпэратулуй, ши ну ера лок пе унде сэ трякэ вита каре ера суб мине.
15 І йшов я долиною вночі, і докладно оглядав мура. Потім я вернувся, і ввійшов Долинною брамою, і вернувся.
М-ам суит ноаптя пе ла пырыу ши м-ам уйтат ярэшь ку бэгаре де сямэ ла зид. Апой ам интрат пе Поарта Вэий, ши астфел м-ам ынторс.
16 А заступники не знали, куди я пішов та що́ я роблю́, а юдеям, і священикам, і шляхті, і заступникам, і решті тих, що робили працю, я доти нічо́го не розповіда́в.
Дрегэторий ну штияу унде фусесем ши че фэчям. Пынэ ын клипа ачея ну спусесем нимик иудеилор, нич преоцилор, нич май-марилор, нич дрегэторилор, нич вреунуя дин чей че ведяу де требурь.
17 I сказав я до них: „Ви бачите біду́, що ми в ній, що Єрусалим зруйно́ваний, а бра́ми його попа́лені огнем. Ідіть, і збудуйте мура Єрусалиму, і вже не бу́демо ми га́ньбою!“
Ле-ам зис атунч: „Ведець старя ненорочитэ ын каре сунтем! Иерусалимул есте дэрымат ши порциле сунт арсе де фок. Вениць сэ зидим ярэшь зидул Иерусалимулуй ши сэ ну май фим де окарэ!”
18 І розповів я їм про руку Бога мого, що вона добра до мене, а також слова царя, які сказав він мені. І сказали вони: „Станемо й збудуємо!“І зміцнили вони руки свої на добре ді́ло.
Ши ле-ам историсит кум мына чя бунэ а Думнезеулуй меу фусесе песте мине ши че кувинте ымь спусесе ымпэратул. Ей ау зис: „Сэ не скулэм ши сэ зидим!” Ши с-ау ынтэрит ын ачастэ хотэрыре бунэ.
19 І почув це хоронянин Санваллат та аммоні́тянин раб Товія, і араб Ґешем, і сміялися з нас, і пого́рджували нами й говорили: „Що це за річ, яку ви робите? Чи проти царя ви бунтуєтесь?“
Санбалат, Хоронитул, Тобия, служиторул амонит, ши Гешем, Арабул, фиинд ынштиинцаць, шь-ау бэтут жок де ной ши не-ау диспрецуит. Ей ау зис: „Че фачець вой аколо? Вэ рэскулаць ымпотрива ымпэратулуй?”
20 А я їм відповів і сказав до них: „Небесний Бог — Він дасть нам у́спіх, а ми, Його раби, станемо й збудуємо! А вам нема ані частки, ані права, ані пам'ятки в Єрусалимі!“
Ши еу ле-ам рэспунс: „Думнезеул черурилор не ва да избында. Ной, робий Сэй, не вом скула ши вом зиди, дар вой н-авець нич парте, нич дрепт, нич адучере аминте ын Иерусалим.”
