Від Матвія 27
1 А коли настав ра́нок, усі первосвященики й старші наро́ду зібрали нараду супроти Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть.
Когда же настало утро, все первосвященники и старейшины народа имели совещание об Иисусе, чтобы предать Его смерти;
2 І, зв'язавши Його, повели́, та й По́нтію Пилату намісникові віддали́.
и, связав Его, отвели и предали Его Понтию Пилату, правителю.
3 Тоді Юда, що ви́дав Його, як побачив, що Його засудили, розкаявся, і вернув тридцять срібнякі́в первосвященикам і старшим,
Тогда Иуда, предавший Его, увидев, что Он осужден, и раскаявшись, возвратил тридцать сребреников первосвященникам и старейшинам,
4 та й сказав: „Я згрішив, невинну кров ви́давши“. Вони ж відказали: „А нам що до того? Дивись собі сам“.
говоря: согрешил я, предав кровь невинную. Они же сказали ему: что нам до того? смотри сам.
5 І, кинувши в храм срібняки́, відійшов, а потому пішов, — та й повісився.
И, бросив сребреники в храме, он вышел, пошел и удавился.
6 А первосвященики, як взяли срібняки́, то сказали: „Цього не годи́ться покласти до сховку церковного, — це ж бо заплата за кров“.
Первосвященники, взяв сребреники, сказали: непозволительно положить их в сокровищницу церковную, потому что это цена крови.
7 А порадившись, купили на них поле ганча́рське, щоб мандрівників ховати,
Сделав же совещание, купили на них землю горшечника, для погребения странников;
8 чому й зветься те поле „полем крови“аж до сьогодні.
посему и называется земля та “землею крови” до сего дня.
9 Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремі́я, промовляючи: „І взяли вони тридцять срібнякі́в, заплату Оціненого, що Його оцінили сини Ізраїлеві,
Тогда сбылось реченное через пророка Иеремию, который говорит: и взяли тридцать сребреников, цену Оцененного, Которого оценили сыны Израиля,
10 і дали́ їх за поле ганча́рське, як Господь наказав був мені“.
и дали их за землю горшечника, как сказал мне Господь.
11 Ісус же став перед намісником. І намі́сник Його запитав і сказав: „Чи Ти Цар Юдейський?“Ісус же йому відказав: „Ти кажеш“.
Иисус же стал пред правителем. И спросил Его правитель: Ты Царь Иудейский? Иисус сказал ему: ты говоришь.
12 Коли ж первосвященики й старші Його винуватили, Він нічо́го на те не відказував.
И когда обвиняли Его первосвященники и старейшины, Он ничего не отвечал.
13 Тоді каже до Нього Пила́т: „Чи не чуєш, — як багато на Тебе свідку́ють?“
Тогда говорит Ему Пилат: не слышишь, сколько свидетельствуют против Тебя?
14 А Він ні на одне слово йому не відказував, так що намісник був ду́же здивований.
И не отвечал ему ни на одно слово, так что правитель весьма дивился.
15 Мав же намісник звича́й відпускати на свято наро́дові в'я́зня одно́го, котро́го хотіли вони.
На праздник же Пасхи правитель имел обычай отпускать народу одного узника, которого хотели.
16 Був тоді в'я́зень відо́мий, що звався Вара́вва.
Был тогда у них известный узник, называемый Варавва;
17 І, як зібрались вони, то сказав їм Пилат: „Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву, чи Ісуса, що зветься Христос?“
итак, когда собрались они, сказал им Пилат: кого хотите, чтобы я отпустил вам: Варавву или Иисуса, называемого Христом?
18 Бо він знав, що Його через за́здрощі видали.
ибо знал, что предали Его из зависти.
19 Коли ж він сидів на судде́вім сиді́нні, його дружи́на прислала сказати йому: „Нічо́го не май з отим Праведником, бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього“.
Между тем, как сидел он на судейском месте, жена его послала ему сказать: не делай ничего Праведнику Тому, потому что я ныне во сне много пострадала за Него.
20 А первосвященики й старші попідмовля́ли наро́д, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподі́яти.
Но первосвященники и старейшины возбудили народ просить Варавву, а Иисуса погубить.
21 Намісник тоді відповів і сказав їм: „Котро́го ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив?“Вони ж відказали: „Варавву“.
Тогда правитель спросил их: кого из двух хотите, чтобы я отпустил вам? Они сказали: Варавву.
22 Пилат каже до них: „А що́ ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос?“Усі закричали: „Нехай ро́зп'ятий бу́де!“
Пилат говорит им: что же я сделаю Иисусу, называемому Христом? Говорят ему все: да будет распят.
23 А намісник спитав: „Яке ж зло Він зробив?“Вони ж зачали́ ще сильніше кричати й казати: „Нехай ро́зп'ятий буде!“
Правитель сказал: какое же зло сделал Он? Но они еще сильнее кричали: да будет распят.
24 І, як побачив Пила́т, що нічо́го не вдіє, а неспо́кій ще більший стається, набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: „Я невинний у крові Його! Самі ви побачите“.
Пилат, видя, что ничто не помогает, но смятение увеличивается, взял воды, и умыл руки перед народом, и сказал: невиновен я в крови Праведника Сего; смотрите вы.
25 А ввесь наро́д відповів і сказав: „На нас Його кров і на наших дітей!“
И, отвечая, весь народ сказал: кровь Его на нас и на детях наших.
26 Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, він видав, щоб ро́зп'ятий був.
Тогда отпустил им Варавву, а Иисуса, бив, предал на распятие.
27 Тоді то намісникові вояки́, до прето́рія взявши Ісуса, зібрали на Нього ввесь відділ.
Тогда воины правителя, взяв Иисуса в преторию, собрали на Него весь полк
28 І, роздягнувши Його, багряни́цю наділи на Нього.
и, раздев Его, надели на Него багряницу;
29 І, сплівши з терни́ни вінка, покла́ли Йому на голову, а трости́ну в прави́цю Його. І, навко́лішки падаючи перед Ним, сміялися з Нього й казали: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“
и, сплетши венец из терна, возложили Ему на голову и дали Ему в правую руку трость; и, становясь пред Ним на колени, насмехались над Ним, говоря: радуйся, Царь Иудейский!
30 І, плювавши на Нього, хапали тростину, та й по голові Його били.
и плевали на Него и, взяв трость, били Его по голове.
31 А коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього плаща́, і зодягнули в одежу Його. І повели́ Його на розп'яття́.
И когда насмеялись над Ним, сняли с Него багряницу, и одели Его в одежды Его, и повели Его на распятие.
32 А виходячи, стріли одного кіріне́янина, — Си́мон на йме́ння, — його змусили не́сти для Нього хреста.
Выходя, они встретили одного Киринеянина, по имени Симона; сего заставили нести крест Его.
33 І, прибувши на місце, що зветься Голго́фа, цебто сказати „Черепо́вище“,
И, придя на место, называемое Голгофа, что значит Лобное место,
34 дали́ Йому пити вина, із гірко́тою змішаного, — та, покуштувавши, Він пити не схотів.
дали Ему пить уксуса, смешанного с желчью; и, отведав, не хотел пить.
35 А розп'я́вши Його, вони поділили одежу Його, кинувши же́реба.
Распявшие же Его делили одежды его, бросая жребий;
36 І, посідавши, стерегли́ Його там.
и, сидя, стерегли Его там;
37 І напис провини Його помістили над Його головою: „Це Ісус, Цар Юдейський“.
и поставили над головою Его надпись, означающую вину Его: Сей есть Иисус, Царь Иудейский.
38 Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників: одного право́руч, а одного ліво́руч.
Тогда распяты с Ним два разбойника: один по правую сторону, а другой по левую.
39 А хто побіч прохо́див, Його лихосло́вили та головами своїми хитали,
Проходящие же злословили Его, кивая головами своими
40 і казали: „Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, — спаси Само́го Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста!“
и говоря: Разрушающий храм и в три дня Созидающий! спаси Себя Самого; если Ты Сын Божий, сойди с креста.
41 Так само ж і первосвященики з книжниками та старши́ми, насміхаючися, говорили:
Подобно и первосвященники с книжниками и старейшинами и фарисеями, насмехаясь, говорили:
42 „Він інших спасав, — а Само́го Себе не може спасти́! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зі́йде тепер із хреста, — і ми повіримо Йому!
других спасал, а Себя Самого не может спасти; если Он Царь Израилев, пусть теперь сойдет с креста, и уверуем в Него;
43 Покладав Він надію на Бога, — нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому́. Бо Він говорив: „Я — Син Божий“.
уповал на Бога; пусть теперь избавит Его, если Он угоден Ему. Ибо Он сказал: Я Божий Сын.
44 Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були ро́зп'яті.
Также и разбойники, распятые с Ним, поносили Его.
45 А від години шостої аж до години дев'ятої — те́мрява сталась по ці́лій землі!
От шестого же часа тьма была по всей земле до часа девятого;
46 А коло години дев'ятої скрикнув Ісус гучни́м голосом, кажучи: „Елі́, Елі́, лама́ савахта́ні?“цебто: „Боже Мій, Боже Мій, на́що Мене Ти покинув?“
а около девятого часа возопил Иисус громким голосом: Или, Или! лама савахфани? то есть: Боже Мой, Боже Мой! для чего Ты Меня оставил?
47 Дехто ж із тих, що стояли там, це почули й казали, що Він кличе Іллю́.
Некоторые из стоявших там, слыша это, говорили: Илию зовет Он.
48 А один із них зараз побіг і взяв гу́бку та, оцтом її напо́внивши, настромив на трости́ну й давав Йому пити.
И тотчас побежал один из них, взял губку, наполнил уксусом и, наложив на трость, давал Ему пить;
49 Інші казали: „Чекай но, поба́чмо, — чи при́йде Ілля визволяти Його“.
а другие говорили: постой, посмотрим, придет ли Илия спасти Его.
50 А Ісус знову голосом гучним скрикнув, — і духа віддав.
Иисус же, опять возопив громким голосом, испустил дух.
51 І ось заві́са у храмі роздерлась надво́є — від ве́рху аж додолу, і земля потрясла́ся, і зачали́ розпада́тися скелі,
И вот, завеса в храме разодралась надвое, сверху донизу; и земля потряслась; и камни расселись;
52 і повідкривались гроби́, і повставало багато тіл спочилих святих,
и гробы отверзлись; и многие тела усопших святых воскресли
53 а з гробів повиходивши, по Його воскресінні, до міста святого ввійшли, і багатьо́м з'явились.
и, выйдя из гробов по воскресении Его, вошли во святый град и явились многим.
54 А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли́, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися ду́же й казали: „Він був справді Син Божий!“
Сотник же и те, которые с ним стерегли Иисуса, видя землетрясение и все бывшее, устрашились весьма и говорили: воистину Он был Сын Божий.
55 Було там багато й жінок, що дивилися зда́лека, і що за Ісусом прийшли з Галілеї, і Йому прислуго́вували.
Там были также и смотрели издали многие женщины, которые следовали за Иисусом из Галилеи, служа Ему;
56 Між ними була́ Марія Магдалина, і Марія, мати Якова й Йо́сипа, і мати синів Зеведе́євих.
между ними были Мария Магдалина и Мария, мать Иакова и Иосии, и мать сыновей Зеведеевых.
57 А коли настав вечір, то прийшов муж багатий із Аримате́ї, на ім'я́ Йо́сип, що й сам був навчався в Ісуса.
Когда же настал вечер, пришел богатый человек из Аримафеи, именем Иосиф, который также учился у Иисуса;
58 Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат ізвелів тоді видати.
он, придя к Пилату, просил тела Иисусова. Тогда Пилат приказал отдать тело;
59 І взяв Йосип Ісусове тіло, обгорнув його в чисте полотно́,
и, взяв тело, Иосиф обвил его чистою плащаницею
60 і поклав його в гробі ново́му своїм, що був висік у скелі. До дверей гробови́х привалив він великого каменя, та й відійшов.
и положил его в новом своем гробе, который высек он в скале; и, привалив большой камень к двери гроба, удалился.
61 Була́ ж там Марія Магдалина та інша Марія, що сиділи насу́проти гро́бу.
Была же там Мария Магдалина и другая Мария, которые сидели против гроба.
62 А наступного дня, що за п'ятницею, до Пилата зібралися первосвященики та фарисеї,
На другой день, который следует за пятницею, собрались первосвященники и фарисеи к Пилату
63 і сказали: „Пригадали ми, пане, собі, що обма́нець отой, як живий іще був, то сказав: „По трьох днях Я воскре́сну“.
и говорили: господин! Мы вспомнили, что обманщик тот, еще будучи в живых, сказал: после трех дней воскресну;
64 Звели ж гріб стерегти аж до третього дня, щоб учні Його не прийшли, та й не вкрали Його, і не сказали наро́дові: Він із мертвих воскрес! І буде остання обмана гірша за першу“.
итак прикажи охранять гроб до третьего дня, чтобы ученики Его, придя ночью, не украли Его и не сказали народу: воскрес из мертвых; и будет последний обман хуже первого.
65 Відказав їм Пилат: „Сторо́жу ви маєте, — ідіть, забезпечте, як знаєте“.
Пилат сказал им: имеете стражу; пойдите, охраняйте, как знаете.
66 І вони відійшли, і, запеча́тавши каменя, біля гро́бу сторожу поставили.
Они пошли и поставили у гроба стражу, и приложили к камню печать.
