Від Матвія 27
1 А коли настав ра́нок, усі первосвященики й старші наро́ду зібрали нараду супроти Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть.
Ie maraindray, le nikilie’ o Androanavy bey naho roandriañe iabio t’i Iesoà, t’ie tsy mahay tsy havetrake.
2 І, зв'язавши Його, повели́, та й По́нтію Пилату намісникові віддали́.
Rinohi’ iareo naho nitantalieñe mb’ añ’anjomba’ i Pilato mpanandily mb’eo;
3 Тоді Юда, що ви́дав Його, як побачив, що Його засудили, розкаявся, і вернув тридцять срібнякі́в первосвященикам і старшим,
Ie nirendre’ i Jodasy nte-Keriotey, te nozoñeñe t’i Iesoà, le naneñeñe, vaho nahere’e amy mpisorom-beiy naho amo roandria’ ondatio i bogady telo-polo rey.
4 та й сказав: „Я згрішив, невинну кров ви́давши“. Вони ж відказали: „А нам що до того? Дивись собі сам“.
Hoe re: Nanao hakeo iraho, fa nitomaly aman-dio-màliñe, fe hoe ty natoi’ iereo: Inoñe ama’ay v’izay? tafetero!
5 І, кинувши в храм срібняки́, відійшов, а потому пішов, — та й повісився.
Aa le nahifi’e amy anjomba miavakey ao i bogady rey, naho nienga, nangalake taly vaho nameo-batañe.
6 А первосвященики, як взяли срібняки́, то сказали: „Цього не годи́ться покласти до сховку церковного, — це ж бо заплата за кров“.
Rinambe’ o mpisorom-beio i bogady rey, le hoe ty asa’ iareo: Faly tsy mete apoke amy anjomba miavake ao iretoy, fa vilin-dio.
7 А порадившись, купили на них поле ганча́рське, щоб мандрівників ховати,
Le nisafiry vaho natolo’ iereo ho ami’ty tete’ i mpanao valàñe-taney ho fandeveñañe ambahiny.
8 чому й зветься те поле „полем крови“аж до сьогодні.
Izay ty nanoañ’ i tetekey ty hoe kibohon-dio ampara’ henane;
9 Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремі́я, промовляючи: „І взяли вони тридцять срібнякі́в, заплату Оціненого, що Його оцінили сини Ізраїлеві,
nañeneke ty saontsi’ i Zakaria mpitoky nanao ty hoe: Le hoe iraho am’iereo: Naho soa am-pivazohoa’areo, ampitombò ty karamako, fe naho tsy mete, ifoneño. Aa le linanja’ iereo ho amy karamakoy ty drala volafoty telo polo. Le hoe t’Iehovà amako: Ahifio mb’amy mpanao valàñe-taney izay; mb’ am’ indaty mandramerame lietsey.
10 і дали́ їх за поле ганча́рське, як Господь наказав був мені“.
ty amy nandilia’ Iehovà.
11 Ісус же став перед намісником. І намі́сник Його запитав і сказав: „Чи Ти Цар Юдейський?“Ісус же йому відказав: „Ти кажеш“.
Nijohañe añatrefa’ i Pilato eo t’i Iesoà, le hoe re tama’e: Ihe hao ty Mpanjaka’o Jiosio? Hoe t’i Iesoà: Saontsi’o izay.
12 Коли ж первосвященики й старші Його винуватили, Він нічо́го на те не відказував.
Aa ndra te nitomboke Iesoà an-tseseke o mpisorom-beio naho o roandriañeo, tsy nanoin-dre.
13 Тоді каже до Нього Пила́т: „Чи не чуєш, — як багато на Тебе свідку́ють?“
Hoe t’i Pilato tama’e: Tsy oni’o hao ty hamaron-tsisý sesehe’ iereo ama’o?
14 А Він ні на одне слово йому не відказував, так що намісник був ду́же здивований.
F’ie tsy nanoiñe aze ndra saontsy raike, vata’e nahadaba i ragovay.
15 Мав же намісник звича́й відпускати на свято наро́дові в'я́зня одно́го, котро́го хотіли вони.
Ie amy Sabadidake aman-kasiñe atao Fihelañ’ Amboney, fanoe’ i Mpandili’ i Rovaiy ty hañahàñe amy màroy ty raike amo mpirohio, ze tea’ iereo.
16 Був тоді в'я́зень відо́мий, що звався Вара́вва.
Nanam-pirohy seretseretse t’i Pilato, i Barabasy ty añara’e, rinohy ty ami’ty vono-ondaty, vaho najo’e am-balabey ao.
17 І, як зібрались вони, то сказав їм Пилат: „Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву, чи Ісуса, що зветься Христос?“
Ie nifanontoñe iereo, le nanoa’ i Pilato ty hoe: Ia ty tea’ areo ho hahàñe? i Barabasy, ke Iesoà atao Norizañey?
18 Бо він знав, що Його через за́здрощі видали.
tali’e, nifohi’ i Pilato te am-palaiñañe tsy aman-tali’e ty naneseha’ iareo aze, tovo’e,
19 Коли ж він сидів на судде́вім сиді́нні, його дружи́на прислала сказати йому: „Нічо́го не май з отим Праведником, бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього“.
ie niambesatse am-piambesam-pizakàñe eo, le nañitrike entañe ama’e ty vali’e nanao ty hoe: Mihalaly ama’o: Ko mivolan-dra inoñ’ inoñe hatreatre’o indaty vañoñey, amy te niore raha maro iraho ty ama’e ama’ nofy aniankale.
20 А первосвященики й старші попідмовля́ли наро́д, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподі́яти.
Navori’ o mpisorom-beio naho o Androanavio ondatio hijoboñe i Barabasy, vaho havetrake t’i Iesoà.
21 Намісник тоді відповів і сказав їм: „Котро́го ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив?“Вони ж відказали: „Варавву“.
Aa hoe ty ontane’ i Pilato: Ia amy roe rey ty tea’ areo ho hahàko ama’ areo? Hoe iereo: i Barabasy.
22 Пилат каже до них: „А що́ ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос?“Усі закричали: „Нехай ро́зп'ятий бу́де!“
Hoe t’i Pilato tam’ iereo: Aa naho izay, hataoko akore t’Iesoà atao Norizañe? Nirihoñe’ iereo iaby t’ie haradorado.
23 А намісник спитав: „Яке ж зло Він зробив?“Вони ж зачали́ ще сильніше кричати й казати: „Нехай ро́зп'ятий буде!“
Hoe t’i Pilato am’ iereo: Ino ty sata-raty nanoe’e? Le tinazataza’ iereo ty hoe: Aradoradò, Aradoradò, Aradoradò!
24 І, як побачив Пила́т, що нічо́го не вдіє, а неспо́кій ще більший стається, набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: „Я невинний у крові Його! Самі ви побачите“.
Ie, nioni’ i Pilato te tsy amam-dily handiera’e, naho tsy ama’e ty hampanintsiñe iareo, aolo te hirehetse ty firehoreho ondatio, le nandrambe rano vaho nanasa fitàñe añatrefa’ i màroy, nanao ty hoe: votsotse ami’ty lio iraho, mitaoa amy ze hanòe’areo.
25 А ввесь наро́д відповів і сказав: „На нас Його кров і на наших дітей!“
Tinoi’ ondaty iabio ty hoe: Ho ama’ay naho amo ana’aio ty lio’e.
26 Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, він видав, щоб ро́зп'ятий був.
Le hinaha’e t’i Barabasy; vaho nasese’e am’ iereo t’i Iesoà ho fiaheñe naho silofeñe haradoradoa’ iareo.
27 Тоді то намісникові вояки́, до прето́рія взявши Ісуса, зібрали на Нього ввесь відділ.
Le nendese’ o mpiningin-tsoavalam-pizakañeo an-drohy t’i Iesoà vaho natonto’ iareo aolo’ ty fañosoña’ ondaty maro eo.
28 І, роздягнувши Його, багряни́цю наділи на Нього.
Nasaro ama’e ty lamba landy naho nikopohañe tsarimbo landy antsetra.
29 І, сплівши з терни́ни вінка, покла́ли Йому на голову, а трости́ну в прави́цю Його. І, навко́лішки падаючи перед Ним, сміялися з Нього й казали: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“
Nirarèñe halam-patike, le nasabaka’ iareo añambone’e, le nasiam-bararata ty am-pità’e havana ao, vaho nitongaleke ama’e nikobìke ty hoe: Fañanintsiñe ama’o ry Mpanjaka’ o Jiosio!
30 І, плювавши на Нього, хапали тростину, та й по голові Його били.
Nandrorà’ iereo ty lahara’e, naho nandrambe bararata le namiafiake ty añambone’e.
31 А коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього плаща́, і зодягнули в одежу Його. І повели́ Його на розп'яття́.
Ie nilosoran-kizake, le nafaha’ iereo i saroñe mireparepay naho naombe ama’e o siki’eo vaho nandily t’ie haradorado.
32 А виходячи, стріли одного кіріне́янина, — Си́мон на йме́ння, — його змусили не́сти для Нього хреста.
Ie niakatse i rovay, le nitendreke ty ondaty atao Simona nte-Kanana vaho nampitarazoeñ’ aze i hatae ajale’ey.
33 І, прибувши на місце, що зветься Голго́фа, цебто сказати „Черепо́вище“,
Aa ie nandoake an-toetse atao Golgota, toe Vohe-Kalvary
34 дали́ Йому пити вина, із гірко́тою змішаного, — та, покуштувавши, Він пити не схотів.
le finantso’ iereo divay nalaro afero, f’ie nitsopeke, naho naharendreke, le tsy nimete ninoñe.
35 А розп'я́вши Його, вони поділили одежу Його, кинувши же́реба.
Pinè’ iereo an-katae re le zinara an-tsapake o saro’eo,
36 І, посідавши, стерегли́ Його там.
37 І напис провини Його помістили над Його головою: „Це Ісус, Цар Юдейський“.
le napetake ambone’ i añambone’ey ty nanesehañe aze, ami’ty hoe: Intoy Iesoà nte-Nazareta, Mpanjaka’ Israele.
38 Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників: одного право́руч, а одного ліво́руч.
Le nampindrezam-piradorado ama’e: ty malaso roe, ty raike ankavana’e vaho ty raike ankavia’e eo.
39 А хто побіч прохо́див, Його лихосло́вили та головами своїми хитали,
Nanìtse aze ze niary eo naho nañekotsèko-doha
40 і казали: „Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, — спаси Само́го Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста!“
nanao ty hoe: Inao! Ihe ho nandrotsake i anjomban’ Añaharey naho hamboatse aze ami’ty telo andro, mirombaha! Naho Anan’ Añahare irehe, mizotsoa amo hataeo.
41 Так само ж і первосвященики з книжниками та старши́ми, насміхаючися, говорили:
Nikizak’ aze ka o mpisorom-beio naho o roandria’ ondatio, ami’ty hoe:
42 „Він інших спасав, — а Само́го Себе не може спасти́! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зі́йде тепер із хреста, — і ми повіримо Йому!
Ie nandrombake ty ila’e, fe tsy maharombake ty vata’e. Naho ie i Mpanjaka’ Israeley, apoho hizotso amo hataeo hatokisa’ay.
43 Покладав Він надію на Бога, — нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому́. Бо Він говорив: „Я — Син Божий“.
Iatoa’e t’i Andrianañahare, adono ho hahan’ Añahare henaneo naho tea’e amy nanoe’e ty hoe t’ie Anan’ Añahare.
44 Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були ро́зп'яті.
Nanitse aze hoe izay ka i malaso nitrao-peke ama’e rey.
45 А від години шостої аж до години дев'ятої — те́мрява сталась по ці́лій землі!
Ie ami’ty ora fah’eneñe fonga nimaieñe i Taney pak’ ami’ ty ora faha-sive.
46 А коло години дев'ятої скрикнув Ісус гучни́м голосом, кажучи: „Елі́, Елі́, лама́ савахта́ні?“цебто: „Боже Мій, Боже Мій, на́що Мене Ти покинув?“
Le nipazake ty hoe t’i Iesoà: Eli, Eli, lama sabaktany, ze adika ty hoe: O Andrianañahareko, Andrianañahareko, ino ty namorintseña’o ahy?
47 Дехто ж із тих, що стояли там, це почули й казали, що Він кличе Іллю́.
Hoe ty raike nijohañe eo: Mitoka i Elia toke.
48 А один із них зараз побіг і взяв гу́бку та, оцтом її напо́внивши, настромив на трости́ну й давав Йому пити.
Aa le nilay mb’eo amy zao ty nangalake mofo mangefokefoke, naho natsafe’e vinegra vaho natoho’e ama’e ho sitsihe’e.
49 Інші казали: „Чекай но, поба́чмо, — чи при́йде Ілля визволяти Його“.
Hoe ka ty ila’e, Eo hey, hentean-tika ke ho avy handrombake aze t’i Elia.
50 А Ісус знову голосом гучним скрикнув, — і духа віддав.
Nipazake indraike am-piarañanañañe mafe t’i Iesoà, vaho nengae’e aman-dRae ty arofo’e.
51 І ось заві́са у храмі роздерлась надво́є — від ве́рху аж додолу, і земля потрясла́ся, і зачали́ розпада́тися скелі,
Le inao! nitori-anjake ho roe boak’ ambone mañambane i lamba fièfen’ Anjomban’ Añaharey. Niozoñozoñe ty tane, naho nifoy o vatoo;
52 і повідкривались гроби́, і повставало багато тіл спочилих святих,
Nisokake o kiborio; vaho nitroatse ty fañova maro’ o noro’e nirotse an-debokeo;
53 а з гробів повиходивши, по Його воскресінні, до міста святого ввійшли, і багатьо́м з'явились.
ie niakatse an-kibory naho nimb’ amy rova miavakey vaho niboake ami’ty maro.
54 А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли́, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися ду́же й казали: „Він був справді Син Божий!“
Ie nioni’ ty mpifehe zato naho o nitrao-pijohañe ama’e nisary Iesoào i ozoñozon-taney naho o raha nanoeñeo, le nañeveñe naho nanao ty hoe: Toe Anan’ Añahare o eio.
55 Було там багато й жінок, що дивилися зда́лека, і що за Ісусом прийшли з Галілеї, і Йому прислуго́вували.
Nizorazora ey ty roakemba maro amo niatrake Iesoà hirik’ e Galilia pake henane zay.
56 Між ними була́ Марія Магдалина, і Марія, мати Якова й Йо́сипа, і мати синів Зеведе́євих.
Am’ iereo t’i Miriame nte-Magdalà, i Marie rene’ Iakobe naho i Josesy, vaho ty rene’ i ana’ i Zebedia rey.
57 А коли настав вечір, то прийшов муж багатий із Аримате́ї, на ім'я́ Йо́сип, що й сам був навчався в Ісуса.
Ie ho niròñe i àndroy, pok’eo ty mpañarivo nte Arimatea, Iosefe ty tahina’e, mpioke am’ Iesoà,
58 Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат ізвелів тоді видати.
nimb’ amy Pilato mb’eo nihalaly ty fañòva’ Iesoà, le linili’ i Pilato te hatolotse aze.
59 І взяв Йосип Ісусове тіло, обгорнув його в чисте полотно́,
Nitakone’ Iosefe i fañòvay, le niholonkoñe’e an-damba-lande marerarera matify, naho
60 і поклав його в гробі ново́му своїм, що був висік у скелі. До дверей гробови́х привалив він великого каменя, та й відійшов.
nirohote’e an-dona’e vao ao, ie vaho hinali’e an-damilamy, le navarimariña’e mb’am-piziliha’ i lonakey ty vato jabajaba.
61 Була́ ж там Марія Магдалина та інша Марія, що сиділи насу́проти гро́бу.
62 А наступного дня, що за п'ятницею, до Пилата зібралися первосвященики та фарисеї,
Amy loak’ àndro i Fihelañ’ Amboney, le nimb’amy Pilato mb’eo o mpisorom-beio naho o Fariseoo.
63 і сказали: „Пригадали ми, пане, собі, що обма́нець отой, як живий іще був, то сказав: „По трьох днях Я воскре́сну“.
Le hoe iereo tama’e: O Roandriañeo, tiahi’ay te ie mbe niveloñe i mpandañitsey le nanoe’e ty hoe t’ie hivañon-ko veloñe naho afake telo andro.
64 Звели ж гріб стерегти аж до третього дня, щоб учні Його не прийшли, та й не вкрали Його, і не сказали наро́дові: Він із мертвих воскрес! І буде остання обмана гірша за першу“.
Aa le andilio te ho gariteñe pak’ami’ty andro faha telo i kiboriy, kera ho pok’eo o mpiama’eo hañaoke aze, vaho hitalily am’ondatio t’ie nivañon-ko veloñe. Ie anoe’ iereo, le ho lombolombo’ i valoha’ey ty famañahiañe fara’e.
65 Відказав їм Пилат: „Сторо́жу ви маєте, — ідіть, забезпечте, як знаєте“.
Hoe t’i Pilato am’iereo: Ipaiao mpigaritse, le ambeno amy ze lefe’ areo.
66 І вони відійшли, і, запеча́тавши каменя, біля гро́бу сторожу поставили.
Aa le nifonire’ iereo ty fañarovañe i lonakey, namoli-tomboke aze vaho nampijadoñe mpañambeñe.
