Від Матвія 27
1 А коли настав ра́нок, усі первосвященики й старші наро́ду зібрали нараду супроти Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть.
!- Quand le matin fut venu, tous les principaux sacrificateurs et les anciens du peuple tinrent conseil contre Jésus, pour le faire mourir.
2 І, зв'язавши Його, повели́, та й По́нтію Пилату намісникові віддали́.
Et après l'avoir enchaîné, ils l'emmenèrent et le livrèrent à Pilate, le gouverneur.
3 Тоді Юда, що ви́дав Його, як побачив, що Його засудили, розкаявся, і вернув тридцять срібнякі́в первосвященикам і старшим,
Alors Judas, qui l'avait trahi, voyant que Jésus était condamné, fut pris de remords et rapporta les trente pièces d'argent aux principaux sacrificateurs et aux anciens,
4 та й сказав: „Я згрішив, невинну кров ви́давши“. Вони ж відказали: „А нам що до того? Дивись собі сам“.
en disant: J'ai péché, en livrant le sang innocent. Mais ils répondirent: Que nous importe? Cela te regarde!
5 І, кинувши в храм срібняки́, відійшов, а потому пішов, — та й повісився.
Jetant alors les pièces d'argent dans le temple, il se retira, et il alla se pendre.
6 А первосвященики, як взяли срібняки́, то сказали: „Цього не годи́ться покласти до сховку церковного, — це ж бо заплата за кров“.
Mais les principaux sacrificateurs prirent les pièces d'argent, et ils dirent: Il n'est pas permis de les mettre dans le trésor sacré, puisque c'est le prix du sang.
7 А порадившись, купили на них поле ганча́рське, щоб мандрівників ховати,
Après en avoir délibéré, ils achetèrent avec cet argent le Champ du Potier, pour la sépulture des étrangers.
8 чому й зветься те поле „полем крови“аж до сьогодні.
C'est pourquoi ce champ-là est appelé, encore aujourd'hui, «le Champ du sang».
9 Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремі́я, промовляючи: „І взяли вони тридцять срібнякі́в, заплату Оціненого, що Його оцінили сини Ізраїлеві,
Alors fut accompli ce qui avait été dit par Jérémie, le prophète: «Ils ont reçu les trente pièces d'argent, le prix de celui qui a été évalué, oui, évalué par les enfants d'Israël;
10 і дали́ їх за поле ганча́рське, як Господь наказав був мені“.
et il les ont données pour le champ du potier, comme le Seigneur me l'avait commandé.»
11 Ісус же став перед намісником. І намі́сник Його запитав і сказав: „Чи Ти Цар Юдейський?“Ісус же йому відказав: „Ти кажеш“.
Jésus comparut devant le gouverneur, et le gouverneur l'interrogea, en disant: C'est toi qui es le roi des Juifs? Jésus répondit: Tu le dis.
12 Коли ж первосвященики й старші Його винуватили, Він нічо́го на те не відказував.
Et pendant que les principaux sacrificateurs et les anciens l'accusaient, il ne répondait rien.
13 Тоді каже до Нього Пила́т: „Чи не чуєш, — як багато на Тебе свідку́ють?“
Alors Pilate lui dit: N'entends-tu pas tous les témoignages qu'ils déposent contre toi?
14 А Він ні на одне слово йому не відказував, так що намісник був ду́же здивований.
Mais il ne répondit rien sur aucun point, de sorte que le gouverneur était fort étonné.
15 Мав же намісник звича́й відпускати на свято наро́дові в'я́зня одно́го, котро́го хотіли вони.
A chaque fête de Pâque, le gouverneur avait coutume de relâcher un prisonnier, celui que le peuple désignait.
16 Був тоді в'я́зень відо́мий, що звався Вара́вва.
Or, il y avait, à ce moment-là, un prisonnier fameux, nommé Barabbas.
17 І, як зібрались вони, то сказав їм Пилат: „Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву, чи Ісуса, що зветься Христос?“
Pilate dit donc au peuple rassemblé: Lequel voulez-vous que je vous relâche: Barabbas, ou Jésus, celui qu'on appelle Christ?
18 Бо він знав, що Його через за́здрощі видали.
Car il savait bien que c'était par jalousie qu'ils avaient livré Jésus.
19 Коли ж він сидів на судде́вім сиді́нні, його дружи́на прислала сказати йому: „Нічо́го не май з отим Праведником, бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього“.
Pendant qu'il siégeait à son tribunal, sa femme lui envoya dire: N'aie rien à faire avec ce Juste; car j'ai beaucoup souffert, aujourd'hui, en songe, à cause de lui.
20 А первосвященики й старші попідмовля́ли наро́д, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподі́яти.
— Mais les principaux sacrificateurs et les anciens persuadèrent au peuple de demander Barabbas, et de faire périr Jésus.
21 Намісник тоді відповів і сказав їм: „Котро́го ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив?“Вони ж відказали: „Варавву“.
Le gouverneur, prenant la parole, leur dit: Lequel des deux voulez-vous que je vous relâche? Ils répondirent: Barabbas!
22 Пилат каже до них: „А що́ ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос?“Усі закричали: „Нехай ро́зп'ятий бу́де!“
Pilate leur dit: Que ferai-je donc de Jésus, celui qu'on appelle Christ? Tous répondirent: Qu'il soit crucifié!
23 А намісник спитав: „Яке ж зло Він зробив?“Вони ж зачали́ ще сильніше кричати й казати: „Нехай ро́зп'ятий буде!“
Le gouverneur dit: Mais quel mal a-t-il fait? Ils criaient encore plus fort: Qu'il soit crucifié!
24 І, як побачив Пила́т, що нічо́го не вдіє, а неспо́кій ще більший стається, набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: „Я невинний у крові Його! Самі ви побачите“.
Pilate, voyant qu'il ne gagnait rien, mais que le tumulte augmentait, prit de l'eau et se lava les mains devant le peuple en disant: Je suis innocent du sang de cet homme; cela vous regarde.
25 А ввесь наро́д відповів і сказав: „На нас Його кров і на наших дітей!“
Et tout le peuple répondit: Que son sang retombe sur nous et sur nos enfants!
26 Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, він видав, щоб ро́зп'ятий був.
Alors il leur relâcha Barabbas. Quant à Jésus, après l'avoir fait battre de verges, il le leur livra pour qu'il fût crucifié.
27 Тоді то намісникові вояки́, до прето́рія взявши Ісуса, зібрали на Нього ввесь відділ.
Les soldats du gouverneur emmenèrent Jésus dans le prétoire, et ils rassemblèrent autour de lui toute la cohorte.
28 І, роздягнувши Його, багряни́цю наділи на Нього.
Ils lui ôtèrent ses vêtements et le revêtirent d'un manteau d'écarlate.
29 І, сплівши з терни́ни вінка, покла́ли Йому на голову, а трости́ну в прави́цю Його. І, навко́лішки падаючи перед Ним, сміялися з Нього й казали: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“
Puis, ils tressèrent une couronne d'épines, ils la lui mirent sur la tête, avec un roseau dans la main droite; et, fléchissant le genou devant lui, ils se moquaient de lui, en disant: Salut, roi des Juifs!
30 І, плювавши на Нього, хапали тростину, та й по голові Його били.
Ils crachaient sur lui, et, prenant le roseau, ils lui en donnaient des coups sur la tête.
31 А коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього плаща́, і зодягнули в одежу Його. І повели́ Його на розп'яття́.
Après s'être moqués de lui, ils lui ôtèrent le manteau et lui remirent ses vêtements; puis, ils l'emmenèrent pour le crucifier.
32 А виходячи, стріли одного кіріне́янина, — Си́мон на йме́ння, — його змусили не́сти для Нього хреста.
Comme ils sortaient, ils trouvèrent un homme de Cyrène, nommé Simon, et ils le contraignirent à porter la croix de Jésus.
33 І, прибувши на місце, що зветься Голго́фа, цебто сказати „Черепо́вище“,
Arrivés au lieu appelé Golgotha, — ce qui signifie «le lieu du Crâne, » —
34 дали́ Йому пити вина, із гірко́тою змішаного, — та, покуштувавши, Він пити не схотів.
ils lui donnèrent à boire du vin mêlé de fiel; mais, quand il en eut goûté, il n'en voulut point boire.
35 А розп'я́вши Його, вони поділили одежу Його, кинувши же́реба.
Après l'avoir crucifié, ils se partagèrent ses vêtements en les tirant au sort.
36 І, посідавши, стерегли́ Його там.
Et, s'étant assis, ils restaient là à le garder.
37 І напис провини Його помістили над Його головою: „Це Ісус, Цар Юдейський“.
Au-dessus de sa tête, ils avaient placé un écriteau portant le motif de sa condamnation: Voici Jésus, le Roi des Juifs.
38 Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників: одного право́руч, а одного ліво́руч.
En même temps, on crucifia avec lui deux brigands, l'un à sa droite et l'autre à sa gauche.
39 А хто побіч прохо́див, Його лихосло́вили та головами своїми хитали,
Ceux qui passaient par là l'outrageaient, hochant la tête
40 і казали: „Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, — спаси Само́го Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста!“
et disant: Toi qui détruis le temple et qui le rebâtis en trois jours, sauve-toi toi-même, si tu es le Fils de Dieu, et descends de la croix!
41 Так само ж і первосвященики з книжниками та старши́ми, насміхаючися, говорили:
De même aussi, les principaux sacrificateurs, avec les scribes et les anciens, disaient en se moquant:
42 „Він інших спасав, — а Само́го Себе не може спасти́! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зі́йде тепер із хреста, — і ми повіримо Йому!
Il en a sauvé d'autres; il ne peut se sauver lui-même! S'il est le roi d'Israël, qu'il descende maintenant de la croix, et nous croirons en lui.
43 Покладав Він надію на Бога, — нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому́. Бо Він говорив: „Я — Син Божий“.
Il se confie en Dieu; que Dieu le délivre maintenant, s'il l'aime; car il a dit: Je suis le Fils de Dieu.
44 Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були ро́зп'яті.
Et les brigands, crucifiés avec lui, lui adressaient les mêmes outrages.
45 А від години шостої аж до години дев'ятої — те́мрява сталась по ці́лій землі!
Depuis la sixième heure jusqu'à la neuvième, il y eut des ténèbres sur tout le pays.
46 А коло години дев'ятої скрикнув Ісус гучни́м голосом, кажучи: „Елі́, Елі́, лама́ савахта́ні?“цебто: „Боже Мій, Боже Мій, на́що Мене Ти покинув?“
Vers la neuvième heure, Jésus cria d'une voix forte: Éli, Éli, lamma sabachtani. c'est-à-dire: «Mon Dieu, mon Dieu, pourquoi m'as-tu abandonné?»
47 Дехто ж із тих, що стояли там, це почули й казали, що Він кличе Іллю́.
Quelques-uns de ceux qui étaient présents, l'ayant entendu, disaient: Il appelle Élie.
48 А один із них зараз побіг і взяв гу́бку та, оцтом її напо́внивши, настромив на трости́ну й давав Йому пити.
Aussitôt l'un d'eux courut prendre une éponge, et, l'ayant remplie de vinaigre, il la mit au bout d'un roseau et lui donna à boire.
49 Інші казали: „Чекай но, поба́чмо, — чи при́йде Ілля визволяти Його“.
Mais les autres disaient: Laisse! Voyons si Élie viendra le délivrer.
50 А Ісус знову голосом гучним скрикнув, — і духа віддав.
Et Jésus, ayant de nouveau jeté un grand cri, rendit l'esprit.
51 І ось заві́са у храмі роздерлась надво́є — від ве́рху аж додолу, і земля потрясла́ся, і зачали́ розпада́тися скелі,
Alors, voici que le voile du temple se déchira en deux, depuis le haut jusqu'en bas. La terre trembla, les rochers se fendirent,
52 і повідкривались гроби́, і повставало багато тіл спочилих святих,
les tombeaux s'ouvrirent, et les corps de plusieurs saints qui étaient morts ressuscitèrent:
53 а з гробів повиходивши, по Його воскресінні, до міста святого ввійшли, і багатьо́м з'явились.
étant sortis de leurs tombeaux, ils entrèrent dans la ville sainte après sa résurrection, et ils apparurent à plusieurs personnes.
54 А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли́, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися ду́же й казали: „Він був справді Син Божий!“
Le centenier et ceux qui, avec lui, gardaient Jésus, ayant vu le tremblement de terre et tout ce qui était arrivé, furent fort effrayés, et ils dirent: Véritablement, celui-ci était le Fils de Dieu!
55 Було там багато й жінок, що дивилися зда́лека, і що за Ісусом прийшли з Галілеї, і Йому прислуго́вували.
Or, il y avait là plusieurs femmes qui regardaient de loin: c'étaient celles qui avaient suivi Jésus depuis la Galilée, pour le servir.
56 Між ними була́ Марія Магдалина, і Марія, мати Якова й Йо́сипа, і мати синів Зеведе́євих.
De ce nombre étaient Marie-Madeleine et Marie, mère de Jacques et de Joses, et la mère des fils de Zébédée.
57 А коли настав вечір, то прийшов муж багатий із Аримате́ї, на ім'я́ Йо́сип, що й сам був навчався в Ісуса.
Le soir étant venu, un homme riche, d'Arimathée, nommé Joseph, qui lui-même était disciple de Jésus,
58 Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат ізвелів тоді видати.
alla trouver Pilate et lui demanda le corps de Jésus; alors Pilate ordonna qu'on le lui remît.
59 І взяв Йосип Ісусове тіло, обгорнув його в чисте полотно́,
Joseph prit le corps, l'enveloppa dans un linceul blanc,
60 і поклав його в гробі ново́му своїм, що був висік у скелі. До дверей гробови́х привалив він великого каменя, та й відійшов.
et il le déposa dans un sépulcre neuf qu'il avait fait tailler dans le roc pour lui-même; puis, il roula une grande pierre à l'entrée du sépulcre et il s'en alla.
61 Була́ ж там Марія Магдалина та інша Марія, що сиділи насу́проти гро́бу.
Or, Marie-Madeleine et l'autre Marie étaient là, assises en face du tombeau.
62 А наступного дня, що за п'ятницею, до Пилата зібралися первосвященики та фарисеї,
Le lendemain, — qui était le jour après la préparation —, les principaux sacrificateurs et les pharisiens se rendirent ensemble chez Pilate,
63 і сказали: „Пригадали ми, пане, собі, що обма́нець отой, як живий іще був, то сказав: „По трьох днях Я воскре́сну“.
et ils lui dirent: Seigneur, nous nous sommes souvenus que cet imposteur, quand il vivait encore, disait: Après trois jours, je ressusciterai.
64 Звели ж гріб стерегти аж до третього дня, щоб учні Його не прийшли, та й не вкрали Його, і не сказали наро́дові: Він із мертвих воскрес! І буде остання обмана гірша за першу“.
Ordonne donc que le tombeau soit gardé sûrement jusqu'au troisième jour, de peur que ses disciples ne viennent l'enlever et qu'ils ne disent au peuple: Il est ressuscité des morts. Cette dernière imposture serait pire que la première.
65 Відказав їм Пилат: „Сторо́жу ви маєте, — ідіть, забезпечте, як знаєте“.
Pilate leur dit: Vous avez une garde; allez, et gardez-le comme vous l'entendrez.
66 І вони відійшли, і, запеча́тавши каменя, біля гро́бу сторожу поставили.
Ils s'en allèrent donc, et ils s'assurèrent du tombeau, en scellant la pierre et en y plaçant la garde.
