Від Матвія 27
1 А коли настав ра́нок, усі первосвященики й старші наро́ду зібрали нараду супроти Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть.
When the morning was come, all the chief priests and elders of the people took counsel against Jesus to put him to death.
2 І, зв'язавши Його, повели́, та й По́нтію Пилату намісникові віддали́.
And when they had bound him, they led [him] away, and delivered him to Pontius Pilate the governor.
3 Тоді Юда, що ви́дав Його, як побачив, що Його засудили, розкаявся, і вернув тридцять срібнякі́в первосвященикам і старшим,
Then Judas, who had betrayed him, when he saw that he was condemned, repented and brought again the thirty pieces of silver to the chief priests and elders,
4 та й сказав: „Я згрішив, невинну кров ви́давши“. Вони ж відказали: „А нам що до того? Дивись собі сам“.
Saying, I have sinned in that I have betrayed innocent blood. And they said, What [is that] to us? see thou [to that].
5 І, кинувши в храм срібняки́, відійшов, а потому пішов, — та й повісився.
And he cast down the pieces of silver in the temple, and departed, and went and hanged himself.
6 А первосвященики, як взяли срібняки́, то сказали: „Цього не годи́ться покласти до сховку церковного, — це ж бо заплата за кров“.
And the chief priests took the silver pieces, and said, It is not lawful to put them into the treasury, because it is the price of blood.
7 А порадившись, купили на них поле ганча́рське, щоб мандрівників ховати,
And they took counsel, and bought with them the potter's field, to bury strangers in.
8 чому й зветься те поле „полем крови“аж до сьогодні.
Wherefore that field has been called, The field of blood, to this day.
9 Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремі́я, промовляючи: „І взяли вони тридцять срібнякі́в, заплату Оціненого, що Його оцінили сини Ізраїлеві,
Then was fulfilled that which was spoken by Jeremiah the prophet, saying, And they took the thirty pieces of silver, the price of him that was valued, whom they of the children of Israel did value;
10 і дали́ їх за поле ганча́рське, як Господь наказав був мені“.
And gave them for the potter's field, as the Lord appointed me.
11 Ісус же став перед намісником. І намі́сник Його запитав і сказав: „Чи Ти Цар Юдейський?“Ісус же йому відказав: „Ти кажеш“.
And Jesus stood before the governor: and the governor asked him, saying, Art thou the King of the Jews? And Jesus said to him, Thou sayest.
12 Коли ж первосвященики й старші Його винуватили, Він нічо́го на те не відказував.
And when he was accused by the chief priests and elders, he answered nothing.
13 Тоді каже до Нього Пила́т: „Чи не чуєш, — як багато на Тебе свідку́ють?“
Then saith Pilate to him, Hearest thou not how many things they testify against thee?
14 А Він ні на одне слово йому не відказував, так що намісник був ду́же здивований.
And he answered him to not a word; so that the governor marveled greatly.
15 Мав же намісник звича́й відпускати на свято наро́дові в'я́зня одно́го, котро́го хотіли вони.
Now at [that] feast, the governor was wont to release to the people a prisoner, whom they would.
16 Був тоді в'я́зень відо́мий, що звався Вара́вва.
And they had then a notable prisoner, called Barabbas.
17 І, як зібрались вони, то сказав їм Пилат: „Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву, чи Ісуса, що зветься Христос?“
Therefore when they were assembled, Pilate said to them, Whom will ye that I release to you? Barabbas, or Jesus, who is called Christ?
18 Бо він знав, що Його через за́здрощі видали.
(For he knew that for envy they had delivered him.)
19 Коли ж він сидів на судде́вім сиді́нні, його дружи́на прислала сказати йому: „Нічо́го не май з отим Праведником, бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього“.
When he was sitting on the judgment-seat, his wife sent to him, saying, Have thou nothing to do with that just man: for I have suffered many things this day in a dream, because of him.
20 А первосвященики й старші попідмовля́ли наро́д, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподі́яти.
But the chief priests and elders persuaded the multitude that they should ask Barabbas, and destroy Jesus.
21 Намісник тоді відповів і сказав їм: „Котро́го ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив?“Вони ж відказали: „Варавву“.
The governor answered and said to them, Which of the two will ye that I release to you? They said, Barabbas.
22 Пилат каже до них: „А що́ ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос?“Усі закричали: „Нехай ро́зп'ятий бу́де!“
Pilate saith to them, What shall I do then with Jesus, who is called Christ? [They] all say to him, Let him be crucified.
23 А намісник спитав: „Яке ж зло Він зробив?“Вони ж зачали́ ще сильніше кричати й казати: „Нехай ро́зп'ятий буде!“
And the governor said, Why, what evil hath he done? But they cried out the more, saying, Let him be crucified.
24 І, як побачив Пила́т, що нічо́го не вдіє, а неспо́кій ще більший стається, набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: „Я невинний у крові Його! Самі ви побачите“.
When Pilate saw that he could not prevail at all, but [that] rather a tumult was made, he took water, and washed [his] hands before the multitude, saying, I am innocent of the blood of this just person: see ye [to it].
25 А ввесь наро́д відповів і сказав: „На нас Його кров і на наших дітей!“
Then answered all the people, and said, His blood [be] on us, and on our children.
26 Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, він видав, щоб ро́зп'ятий був.
Then he released Barabbas to them: and when he had scourged Jesus, he delivered [him] to be crucified.
27 Тоді то намісникові вояки́, до прето́рія взявши Ісуса, зібрали на Нього ввесь відділ.
Then the soldiers of the governor took Jesus into the common hall, and gathered to him the whole band [of soldiers].
28 І, роздягнувши Його, багряни́цю наділи на Нього.
And they stripped him, and put on him a scarlet robe.
29 І, сплівши з терни́ни вінка, покла́ли Йому на голову, а трости́ну в прави́цю Його. І, навко́лішки падаючи перед Ним, сміялися з Нього й казали: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“
And when they had platted a crown of thorns, they put [it] upon his head, and a reed in his right hand: and they bowed the knee before him, and mocked him, saying, Hail, King of the Jews?
30 І, плювавши на Нього, хапали тростину, та й по голові Його били.
And they spit upon him, and took the reed, and struck him on the head.
31 А коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього плаща́, і зодягнули в одежу Його. І повели́ Його на розп'яття́.
And after that they had mocked him, they took the robe off from him, and put his own raiment on him, and led him away to crucify [him].
32 А виходячи, стріли одного кіріне́янина, — Си́мон на йме́ння, — його змусили не́сти для Нього хреста.
And as they came out, they found a man of Cyrene, Simon by name: him they constrained to bear his cross.
33 І, прибувши на місце, що зветься Голго́фа, цебто сказати „Черепо́вище“,
And when they had come to a place called Golgotha, that is to say, a place of a skull,
34 дали́ Йому пити вина, із гірко́тою змішаного, — та, покуштувавши, Він пити не схотів.
They gave him vinegar to drink, mingled with gall: and when he had tasted [of it], he would not drink.
35 А розп'я́вши Його, вони поділили одежу Його, кинувши же́реба.
And they crucified him, and parted his garments, casting lots: that it might be fulfilled which was spoken by the prophet, They parted my garments among them, and upon my vesture they cast lots.
36 І, посідавши, стерегли́ Його там.
And sitting down, they watched him there:
37 І напис провини Його помістили над Його головою: „Це Ісус, Цар Юдейський“.
And set up over his head his accusation written, THIS IS JESUS THE KING OF THE JEWS.
38 Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників: одного право́руч, а одного ліво́руч.
Then were there two thieves crucified with him: one on the right hand, and another on the left.
39 А хто побіч прохо́див, Його лихосло́вили та головами своїми хитали,
And they that passed by, reviled him, wagging their heads,
40 і казали: „Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, — спаси Само́го Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста!“
And saying, Thou that destroyest the temple, and buildest [it] in three days, save thyself. If thou art the Son of God, come down from the cross.
41 Так само ж і первосвященики з книжниками та старши́ми, насміхаючися, говорили:
Likewise also the chief priests mocking [him], with the scribes and elders, said,
42 „Він інших спасав, — а Само́го Себе не може спасти́! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зі́йде тепер із хреста, — і ми повіримо Йому!
He saved others; himself he cannot save. If he is King of Israel, let him now come down from the cross, and we will believe him.
43 Покладав Він надію на Бога, — нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому́. Бо Він говорив: „Я — Син Божий“.
He trusted in God; let him deliver him now if he will have him: for he said, I am the Son of God.
44 Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були ро́зп'яті.
The thieves also who were crucified with him, cast the same in his teeth.
45 А від години шостої аж до години дев'ятої — те́мрява сталась по ці́лій землі!
Now from the sixth hour there was darkness over all the land to the ninth hour.
46 А коло години дев'ятої скрикнув Ісус гучни́м голосом, кажучи: „Елі́, Елі́, лама́ савахта́ні?“цебто: „Боже Мій, Боже Мій, на́що Мене Ти покинув?“
And about the ninth hour Jesus cried with a loud voice, saying, Eli, Eli, lama sabachthani? that is to say, My God, my God, why hast thou forsaken me?
47 Дехто ж із тих, що стояли там, це почули й казали, що Він кличе Іллю́.
Some of them that stood there, when they heard [that], said, This [man] calleth for Elijah.
48 А один із них зараз побіг і взяв гу́бку та, оцтом її напо́внивши, настромив на трости́ну й давав Йому пити.
And immediately one of them ran, and took a spunge, and filled [it] with vinegar, and put [it] on a reed, and gave him to drink.
49 Інші казали: „Чекай но, поба́чмо, — чи при́йде Ілля визволяти Його“.
The rest said, Forbear, let us see whether Elijah will come to save him.
50 А Ісус знову голосом гучним скрикнув, — і духа віддав.
Jesus, when he had cried again with a loud voice, expired.
51 І ось заві́са у храмі роздерлась надво́є — від ве́рху аж додолу, і земля потрясла́ся, і зачали́ розпада́тися скелі,
And behold, the vail of the temple was rent in two, from the top to the bottom: and the earth shook, and the rocks rent;
52 і повідкривались гроби́, і повставало багато тіл спочилих святих,
And the graves were opened, and many bodies of saints who slept, arose,
53 а з гробів повиходивши, по Його воскресінні, до міста святого ввійшли, і багатьо́м з'явились.
And came out of the graves after his resurrection, and went into the holy city, and appeared to many.
54 А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли́, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися ду́же й казали: „Він був справді Син Божий!“
Now when the centurion, and they that were with him, watching Jesus, saw the earthquake, and those things that were done, they feared greatly, saying, Truly this was the Son of God.
55 Було там багато й жінок, що дивилися зда́лека, і що за Ісусом прийшли з Галілеї, і Йому прислуго́вували.
And many women were there (beholding at a distance) who followed Jesus from Galilee, ministering to him:
56 Між ними була́ Марія Магдалина, і Марія, мати Якова й Йо́сипа, і мати синів Зеведе́євих.
Among whom was Mary Magdalene, and Mary the mother of James and Joses, and the mother of Zebedee's children.
57 А коли настав вечір, то прийшов муж багатий із Аримате́ї, на ім'я́ Йо́сип, що й сам був навчався в Ісуса.
When the evening was come, there came a rich man of Arimathea, named Joseph, who also himself was a disciple of Jesus.
58 Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат ізвелів тоді видати.
He went to Pilate, and begged the body of Jesus. Then Pilate commanded the body to be delivered.
59 І взяв Йосип Ісусове тіло, обгорнув його в чисте полотно́,
And when Joseph had taken the body, he wrapped it in a clean linen cloth,
60 і поклав його в гробі ново́му своїм, що був висік у скелі. До дверей гробови́х привалив він великого каменя, та й відійшов.
And laid it in his own new tomb, which he had hewn out in the rock; and he rolled a great stone to the door of the sepulcher, and departed.
61 Була́ ж там Марія Магдалина та інша Марія, що сиділи насу́проти гро́бу.
And there was Mary Magdalene, and the other Mary, sitting over against the sepulcher.
62 А наступного дня, що за п'ятницею, до Пилата зібралися первосвященики та фарисеї,
Now the next day that followed the day of the preparation, the chief priests and Pharisees came together to Pilate,
63 і сказали: „Пригадали ми, пане, собі, що обма́нець отой, як живий іще був, то сказав: „По трьох днях Я воскре́сну“.
Saying, Sir, we remember that that deceiver said, while he was yet alive, After three days I will rise again.
64 Звели ж гріб стерегти аж до третього дня, щоб учні Його не прийшли, та й не вкрали Його, і не сказали наро́дові: Він із мертвих воскрес! І буде остання обмана гірша за першу“.
Command therefore that the sepulcher be made secure until the third day, lest his disciples come by night, and steal him away, and say to the people, He is risen from the dead: so the last error will be worse than the first.
65 Відказав їм Пилат: „Сторо́жу ви маєте, — ідіть, забезпечте, як знаєте“.
Pilate said to them, Ye have a watch: go, make [it] as secure as ye can.
66 І вони відійшли, і, запеча́тавши каменя, біля гро́бу сторожу поставили.
So they went, and having sealed the stone, made the sepulcher secure with a watch.
