Від Матвія 27
1 А коли настав ра́нок, усі первосвященики й старші наро́ду зібрали нараду супроти Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть.
NOW when the morning came, all the chief priests and the elders of the people took counsel against Jesus how they might put him to death.
2 І, зв'язавши Його, повели́, та й По́нтію Пилату намісникові віддали́.
And having bound him, they led him away, and delivered him to Pontius Pilate the governor.
3 Тоді Юда, що ви́дав Його, як побачив, що Його засудили, розкаявся, і вернув тридцять срібнякі́в первосвященикам і старшим,
Then Judas who betrayed him, seeing that he was condemned, repenting, carried back the thirty silver pieces to the chief priests and the elders,
4 та й сказав: „Я згрішив, невинну кров ви́давши“. Вони ж відказали: „А нам що до того? Дивись собі сам“.
saying, I have sinned, in betraying innocent blood. But they said, What is that to us? see thou to that.
5 І, кинувши в храм срібняки́, відійшов, а потому пішов, — та й повісився.
And throwing down the silver pieces in the temple, he departed; and going out, hanged himself.
6 А первосвященики, як взяли срібняки́, то сказали: „Цього не годи́ться покласти до сховку церковного, — це ж бо заплата за кров“.
Then the chief priests taking up the silver pieces, said, It is not lawful to put them to the treasure destined for sacred uses, because it is the price of blood.
7 А порадившись, купили на них поле ганча́рське, щоб мандрівників ховати,
So taking counsel, they bought with them a potter’s field, as a burial-place for strangers.
8 чому й зветься те поле „полем крови“аж до сьогодні.
Therefore is that field called, The field of blood unto this day.
9 Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремі́я, промовляючи: „І взяли вони тридцять срібнякі́в, заплату Оціненого, що Його оцінили сини Ізраїлеві,
Then was fulfilled what was spoken by Jeremiah the prophet, saying, And they took the thirty silver pieces, the price of him who had been estimated at that rate, whom they of the children of Israel did value:
10 і дали́ їх за поле ганча́рське, як Господь наказав був мені“.
and gave them for the potter’s field, as the Lord had ordered me.
11 Ісус же став перед намісником. І намі́сник Його запитав і сказав: „Чи Ти Цар Юдейський?“Ісус же йому відказав: „Ти кажеш“.
Then was Jesus placed before the governor, and the governor interrogated him, saying, Art thou the King of the Jews? Then Jesus replied to him, Thou sayest true.
12 Коли ж первосвященики й старші Його винуватили, Він нічо́го на те не відказував.
And when he was accused of the chief priests and elders, he made no reply.
13 Тоді каже до Нього Пила́т: „Чи не чуєш, — як багато на Тебе свідку́ють?“
Then saith Pilate to him, Hearest thou not how many things they testify against thee?
14 А Він ні на одне слово йому не відказував, так що намісник був ду́же здивований.
And he made him no reply, no not to a single word: so that the governor marvelled exceedingly.
15 Мав же намісник звича́й відпускати на свято наро́дові в'я́зня одно́го, котро́го хотіли вони.
Now at the feast, the governor had been accustomed to release one prisoner to the people, whomsoever they chose.
16 Був тоді в'я́зень відо́мий, що звався Вара́вва.
And they had at that time a notorious prisoner, called Barabbas.
17 І, як зібрались вони, то сказав їм Пилат: „Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву, чи Ісуса, що зветься Христос?“
Being therefore gathered around him, Pilate said to them, Whom will ye that I release unto you? Barabbas, or Jesus called Messiah?
18 Бо він знав, що Його через за́здрощі видали.
For he knew that out of envy they had delivered him up.
19 Коли ж він сидів на судде́вім сиді́нні, його дружи́на прислала сказати йому: „Нічо́го не май з отим Праведником, бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього“.
Then, as he was sitting on the tribunal, his wife sent a message to him, saying, Have thou nothing to do with that righteous person; for I have suffered much to-day in a dream on his account.
20 А первосвященики й старші попідмовля́ли наро́д, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподі́яти.
But the chief priests and elders persuaded the populace that they should ask for Barabbas, and destroy Jesus.
21 Намісник тоді відповів і сказав їм: „Котро́го ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив?“Вони ж відказали: „Варавву“.
The governor repeating the question, said to them, Which of the two will ye that I release unto you? They said Barabbas.
22 Пилат каже до них: „А що́ ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос?“Усі закричали: „Нехай ро́зп'ятий бу́де!“
Pilate saith unto them, What then shall I do with Jesus, who is called the Messiah? They all say to him, Let him be crucified.
23 А намісник спитав: „Яке ж зло Він зробив?“Вони ж зачали́ ще сильніше кричати й казати: „Нехай ро́зп'ятий буде!“
The governor replied, But what evil hath he done? They cried out with greater vehemence, saying, Let him be crucified.
24 І, як побачив Пила́т, що нічо́го не вдіє, а неспо́кій ще більший стається, набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: „Я невинний у крові Його! Самі ви побачите“.
When Pilate saw that it was of no use to contend, but that rather a tumult was rising, he took water, and washed his hands before the people, saying, I am innocent of the blood of this righteous man: ye must answer for it.
25 А ввесь наро́д відповів і сказав: „На нас Його кров і на наших дітей!“
Then all the people answering said, His blood be on us, and on our children.
26 Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, він видав, щоб ро́зп'ятий був.
Then he released unto them Barabbas: but having scourged Jesus, he delivered him up to be crucified.
27 Тоді то намісникові вояки́, до прето́рія взявши Ісуса, зібрали на Нього ввесь відділ.
Thereupon the soldiers of the governor taking Jesus away to the Praetorium, gathered around him the whole band:
28 І, роздягнувши Його, багряни́цю наділи на Нього.
and stripping him, put about him a scarlet cloak.
29 І, сплівши з терни́ни вінка, покла́ли Йому на голову, а трости́ну в прави́цю Його. І, навко́лішки падаючи перед Ним, сміялися з Нього й казали: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“
And platting a crown of thorns, they placed it on his head, and a cane in his right hand: and bowing the knee before him, mocked him, saying, Hail, king of the Jews!
30 І, плювавши на Нього, хапали тростину, та й по голові Його били.
And spitting upon him, they took the cane, and struck him upon his head.
31 А коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього плаща́, і зодягнули в одежу Його. І повели́ Його на розп'яття́.
And when they had insulted him, they took off from him the cloak, and put his own garments on him, and led him away to crucify him.
32 А виходячи, стріли одного кіріне́янина, — Си́мон на йме́ння, — його змусили не́сти для Нього хреста.
And as they were going out, they found a man of Cyrene, Simon by name; him they compelled to carry his cross.
33 І, прибувши на місце, що зветься Голго́фа, цебто сказати „Черепо́вище“,
And when they were come to a place called Golgotha (which is called the place of a skull),
34 дали́ Йому пити вина, із гірко́тою змішаного, — та, покуштувавши, Він пити не схотів.
they gave him vinegar to drink mingled with gall: and having tasted it, he refused to drink.
35 А розп'я́вши Його, вони поділили одежу Його, кинувши же́реба.
Then having crucified him, they parted his garments, casting the lot: that it might be fulfilled, what was spoken by the prophet, They parted my garments among them, and for my vesture they threw the lot.
36 І, посідавши, стерегли́ Його там.
And sitting down, they guarded him there.
37 І напис провини Його помістили над Його головою: „Це Ісус, Цар Юдейський“.
And they placed over his head his accusation in writing, THIS IS JESUS THE KING OF THE JEWS.
38 Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників: одного право́руч, а одного ліво́руч.
Then were crucified with him two robbers, one on his right hand, and the other on his left.
39 А хто побіч прохо́див, Його лихосло́вили та головами своїми хитали,
And they who were passing by reviled him, shaking their heads,
40 і казали: „Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, — спаси Само́го Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста!“
and saying, Thou that canst pull down the temple, and build it in three days, save thyself. If thou be the Son of God, descend from the cross.
41 Так само ж і первосвященики з книжниками та старши́ми, насміхаючися, говорили:
And with similar language also did the chief priests, insulting him, with the scribes and elders, and Pharisees,
42 „Він інших спасав, — а Само́го Себе не може спасти́! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зі́йде тепер із хреста, — і ми повіримо Йому!
say, He saved others, himself he is unable to save. If he be the King of Israel, let him come down now from the cross, and we will believe him.
43 Покладав Він надію на Бога, — нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому́. Бо Він говорив: „Я — Син Божий“.
He trusted in God; let him now deliver him, if he will have him: for he said, I am the Son of God.
44 Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були ро́зп'яті.
And in the same manner also, did the robbers who were crucified with him, revile him.
45 А від години шостої аж до години дев'ятої — те́мрява сталась по ці́лій землі!
Now from the fifth hour darkness fell upon all the land, unto the ninth hour.
46 А коло години дев'ятої скрикнув Ісус гучни́м голосом, кажучи: „Елі́, Елі́, лама́ савахта́ні?“цебто: „Боже Мій, Боже Мій, на́що Мене Ти покинув?“
But about the ninth hour Jesus cried out with an exceeding loud cry, saying, Eli! Eli! lama, sabacthani? that is, My God! my God! why hast thou forsaken me?
47 Дехто ж із тих, що стояли там, це почули й казали, що Він кличе Іллю́.
Then some of those who stood there, hearing him, said, This man is calling out for Elias.
48 А один із них зараз побіг і взяв гу́бку та, оцтом її напо́внивши, настромив на трости́ну й давав Йому пити.
And immediately one of them, running, and taking a sponge, and filling it with vinegar, and fastening it to a pole, put it to him to drink.
49 Інші казали: „Чекай но, поба́чмо, — чи при́йде Ілля визволяти Його“.
The others said, Let him alone, let us see whether Elias will come to save him.
50 А Ісус знову голосом гучним скрикнув, — і духа віддав.
Then Jesus crying again with a loud voice gave up the ghost.
51 І ось заві́са у храмі роздерлась надво́є — від ве́рху аж додолу, і земля потрясла́ся, і зачали́ розпада́тися скелі,
And, lo! the vail of the temple was rent in two, from the upper part to the bottom; and the earth was shaken; and the rocks were rent;
52 і повідкривались гроби́, і повставало багато тіл спочилих святих,
and the sepulchres were opened; and many bodies of saints, who slept, arose;
53 а з гробів повиходивши, по Його воскресінні, до міста святого ввійшли, і багатьо́м з'явились.
and coming out of the sepulchres after his resurrection, entered into the holy city, and appeared unto many.
54 А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли́, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися ду́же й казали: „Він був справді Син Божий!“
Then the centurion, and they who were with him, guarding Jesus, when they saw the earthquake, and the things which were done, were exceedingly terrified, saying, Assuredly this was the Son of God.
55 Було там багато й жінок, що дивилися зда́лека, і що за Ісусом прийшли з Галілеї, і Йому прислуго́вували.
Now there were many women on the spot, looking on at a distance, who had followed Jesus from Galilee, ministering unto him:
56 Між ними була́ Марія Магдалина, і Марія, мати Якова й Йо́сипа, і мати синів Зеведе́євих.
among whom was Mary Magdalen, and Mary the mother of James and Joses, and the mother of Zebedee’s children.
57 А коли настав вечір, то прийшов муж багатий із Аримате́ї, на ім'я́ Йо́сип, що й сам був навчався в Ісуса.
But when the evening was come, there came a rich man of Arimathea, whose name was Joseph, who himself also was a disciple of Jesus:
58 Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат ізвелів тоді видати.
he going in to Pilate, begged for the body of Jesus. Then Pilate ordered the body to be given him.
59 І взяв Йосип Ісусове тіло, обгорнув його в чисте полотно́,
And Joseph receiving the body, wrapped it in clean linen;
60 і поклав його в гробі ново́му своїм, що був висік у скелі. До дверей гробови́х привалив він великого каменя, та й відійшов.
and laid it in his own new sepulchre, which he had hewn out in a rock: and rolling a vast stone against the door of the sepulchre, departed.
61 Була́ ж там Марія Магдалина та інша Марія, що сиділи насу́проти гро́бу.
And Mary Magdalen, and the other Mary, were there sitting opposite the sepulchre.
62 А наступного дня, що за п'ятницею, до Пилата зібралися первосвященики та фарисеї,
Now on the morrow, which is the day after the preparation, the chief priests and Pharisees came in a body to Pilate,
63 і сказали: „Пригадали ми, пане, собі, що обма́нець отой, як живий іще був, то сказав: „По трьох днях Я воскре́сну“.
saying, Sir, we have reflected, that this deceiver, when yet alive, said, After three days I will rise again.
64 Звели ж гріб стерегти аж до третього дня, щоб учні Його не прийшли, та й не вкрали Його, і не сказали наро́дові: Він із мертвих воскрес! І буде остання обмана гірша за першу“.
Command therefore that the sepulchre be made perfectly secure until the third day, lest his disciples coming by night, steal him, and say to the people, He is risen from the dead, so the last delusion would be worse than the first.
65 Відказав їм Пилат: „Сторо́жу ви маєте, — ідіть, забезпечте, як знаєте“.
Then said Pilate unto them, Ye have a guard, go and make it as secure as ye think fit.
66 І вони відійшли, і, запеча́тавши каменя, біля гро́бу сторожу поставили.
So they went and made the sepulchre secure, putting a seal upon the stone, after placing the guard.
