Від Матвія 26
1 І сталось, коли закінчи́в Ісус усі ці слова, Він сказав Своїм учням:
Et il advint, lorsque Jésus eut terminé tous ces discours, qu'il dit à ses disciples:
2 „Ви знаєте, що через два дні буде Па́сха, — і Лю́дський Син буде виданий на розп'я́ття“.
« Vous savez que dans deux jours a lieu la Pâque, et que le fils de l'homme doit être livré pour être crucifié. »
3 Тоді первосвященики, і книжники, і старші народу зібралися в домі первосвященика, званого Кайя́фою,
Alors les grands prêtres et les anciens du peuple se rassemblèrent dans la cour du grand prêtre appelé Caiaphas,
4 і радилися, щоб пі́дступом взяти Ісуса й забити.
et ils délibérèrent en commun, afin de se saisir par ruse de Jésus et de le mettre à mort.
5 І вони говорили: „Та не в свято, щоб бува колотнеча в наро́ді не сталась“.
Mais ils disaient: « Que ce ne soit pas pendant la fête, afin qu'il n'y ait pas d'émeute parmi le peuple. »
6 Коли ж Ісус був у Віфа́нії, у домі Си́мона прокаже́ного,
Or Jésus s'étant trouvé à Béthanie dans la maison de Simon le lépreux,
7 підійшла одна жінка до Нього, маючи аляба́строву пляшечку дорогоцінного ми́ра, — і вилила на Його голову, як сидів при столі Він.
une femme s'approcha de lui tenant une fiole d'albâtre qui renfermait un parfum de grand prix, et elle le versait sur sa tête pendant qu'il était à table.
8 Як побачили ж учні це, то обурилися та й сказали: „На́що таке марнотра́тство?
Ce que les disciples ayant vu ils s'en indignèrent en disant: « Pourquoi cette profusion?
9 Бо дорого можна було б це продати, і віддати убогим“.
Car il pouvait être vendu très cher, et être donné aux pauvres. »
10 Зрозумівши Ісус, промовив до них: „Чого при́крість ви робите жінці? Вона ж добрий учинок зробила Мені.
Mais Jésus l'ayant su, leur dit: « Pourquoi faites-vous de la peine à cette femme? Car elle a accompli une bonne œuvre envers moi;
11 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте.
en effet vous devez toujours avoir les pauvres avec vous, mais moi, vous ne devez pas m'avoir toujours;
12 Бо, виливши миро оце на тіло Моє, вона те вчинила на по́хорон Мій.
car celle-ci, en jetant ce parfum sur mon corps, l'a fait en vue de mes funérailles.
13 Поправді кажу́ вам: де тільки оця Єва́нгелія проповідувана буде в цілому світі, — на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!“
Mais en vérité je vous le déclare: où que cet évangile soit prêché dans le monde entier, on parlera aussi de ce qu'elle a fait, en mémoire d'elle. »
14 Тоді один із Дванадцятьох, званий Юдою Іскаріотським, подався до первосвящеників,
Alors un des douze, appelé Judas Iscariote, s'étant rendu auprès des grands prêtres,
15 і сказав: „Що́ хочете дати мені, — і я вам Його видам?“І вони йому виплатили тридцять срібняків.
leur dit: « Que voulez-vous me donner, et de mon côté je vous le livrerai? » Et ils lui pesèrent trente pièces d'argent.
16 І він відтоді шукав слу́шного ча́су, щоб видати Його.
Et dès lors il cherchait une bonne occasion pour le livrer.
17 А першого дня Опрі́сноків учні підійшли до Ісуса й сказали Йому: „Де́ хочеш, щоб ми приготува́ли пасху спожити Тобі?
Or le premier jour de la fête des pains sans levain les disciples vinrent à Jésus en disant: « Où veux-tu que nous fassions les préparatifs pour que tu manges la pâque? »
18 А Він відказав: „Ідіть до такого то в місто, і перекажіть йому: каже Вчитель: час Мій близьки́й, — справлю Пасху з Своїми учнями в тебе“.
Et il dit: « Allez dans la ville auprès d'un tel, et dites-lui: « Le maître dit: Mon temps est proche; je vais faire chez toi la pâque avec mes disciples. »
19 І учні зробили, як звелів їм Ісус, і зачали́ пасху готува́ти.
Et les disciples firent ce que Jésus leur avait prescrit, et ils préparèrent la pâque.
20 А коли настав вечір, Він із дванадцятьма учнями сів за стіл.
Or, quand le soir fut venu, il était à table avec les douze;
21 І, як вони споживали, Він сказав: „Поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене“.
et pendant qu'ils mangeaient, il dit: « En vérité je vous déclare que l'un d'entre vous me livrera. »
22 А вони засмутилися тяжко, і кожен із них став питати Його: „Чи не я то, о Господи?“
Et vivement attristés ils se mirent chacun à lui dire: « Est-ce que c'est moi, Seigneur? »
23 А Він відповів і промовив: „Хто руку свою вмочить у миску зо Мною, той видасть Мене.
Mais il répliqua: « Celui qui a trempé avec moi la main dans le plat, celui-là me livrera.
24 Людський Син справді йде, як про Нього написано; але горе тому чоловікові, що видасть Лю́дського Сина! Було́ б краще йому, коли б той чоловік не родився!“
Le Fils de l'homme s'en va, il est vrai, selon ce qui a été écrit de lui, mais malheur à cet homme par qui le Fils de l'homme est livré; il eût été bon pour lui que cet homme-là ne fût pas né. »
25 Юда ж, зрадник Його, відповів і сказав: „Чи не я то, Учителю?“Відказав Він йому: „Ти сказав“.
Et Judas qui le livrait répliqua: « Est-ce que c'est moi, Rabbi? » Il lui dit: « Tu l'as dit. »
26 Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і́ поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: „Прийміть, споживайте, це — тіло Моє“.
Or, pendant qu'ils mangeaient, Jésus, ayant pris du pain et prononcé une bénédiction, le rompit, et après l'avoir donné aux disciples, il dit: « Prenez, mangez; ceci est mon corps. »
27 А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: „Пийте з неї всі,
Et, ayant pris une coupe et rendu grâces, il la leur donna, en disant: « Buvez-en tous;
28 бо це — кров Моя Ново́го Заповіту, що за багатьох проливається на відпу́щення гріхів!
car ceci est mon sang, celui de l'alliance, qui est versé pour plusieurs, en vue de la rémission des péchés.
29 Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного аж до дня, коли з вами його нови́м питиму в Царстві Мого Отця“.
Mais je vous le déclare: désormais je ne boirai certainement plus de ce produit de la vigne, jusqu'à ce jour où j'en boirai du nouveau avec vous dans le royaume de mon Père. »
30 А коли відспівали вони, то на го́ру Оливну пішли.
Et après avoir chanté, ils sortirent pour se rendre à la montagne des Oliviers.
31 Промовляє тоді їм Ісус: „Усі ви через Мене споку́ситеся ночі цієї. Бо написано: „Уражу́ Па́стиря, — і розпоро́шаться вівці отари“.
Alors Jésus leur dit: « Vous trébucherez tous à cause de moi cette nuit-ci; car il est écrit: Je frapperai le berger et les brebis du troupeau seront dispersées.
32 По воскре́сенні ж Своїм Я вас ви́переджу в Галілеї“.
Mais après être ressuscité, je vous précéderai en Galilée. »
33 А Петро відповів і сказав Йому: „Якби й усі спокуси́лись про Тебе, — я не спокушу́ся ніко́ли“.
Or Pierre lui répliqua: « Si tous viennent à trébucher à cause de toi, pour moi je ne trébucherai jamais. »
34 Промовив до нього Ісус: „Поправді кажу́ тобі, що ночі цієї, перше ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“.
Jésus lui dit: « En vérité je te déclare que cette nuit-ci, avant que le coq ait chanté, tu me renieras trois fois. »
35 Говорить до Нього Петро: „Коли б мені навіть умерти з Тобою, — я не відречуся від Тебе!“Так сказали й усі учні.
Pierre lui dit: « Quand il me faudrait mourir avec toi, je ne te renierai certainement pas. » Tous les disciples aussi parlèrent de même.
36 Тоді з ними приходить Ісус до місцевости, званої Гефсима́нія, і промовляє до учнів: „Посидьте ви тут, аж поки піду́ й помолюся отам“.
Alors Jésus arrive avec eux dans un lieu appelé Gethsémani, et il dit aux disciples: « Asseyez-vous ici, jusques à ce que, après m'être rendu là, j'aie prié. »
37 І, взявши Петра й двох синів Зеведе́євих, зачав сумувати й тужити.
Et ayant pris avec lui Pierre, et les deux fils de Zébédée, il commença à être triste et abattu.
38 Тоді промовляє до них: „Обго́рнена сумом смертельним душа Моя! Залиші́ться тут, і попильнуйте зо Мною“.
Alors il leur dit: « Mon âme est triste jusqu'à la mort; demeurez ici, et veillez avec moi. »
39 І, трохи далі пройшовши, упав Він долі́лиць, та молився й благав: „Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене. Та проте, — не як Я хо́чу, а як Ти“.
Et s'étant un peu avancé il se prosterna le visage contre terre, priant et disant: « Mon Père, s'il est possible, que cette coupe s'éloigne de moi. Toutefois non pas comme moi je veux, mais comme Toi. »
40 І, вернувшись до учнів, знайшов їх, що спали, і промовив Петрові: „Отак, — не змогли ви й однієї години попильнувати зо Мною?
Et il vient vers les disciples, et il les trouve endormis, et il dit à Pierre: « Ainsi vous n'avez pas pu veiller une seule heure avec moi?
41 Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу, — бадьо́рий бо дух, але немічне тіло“.
Veillez et priez, afin que vous n'entriez pas en tentation; l'esprit, il est vrai, est plein d'élan, mais la chair est faible. »
42 Відійшовши ще вдруге, Він молився й благав: „Отче Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її, — нехай станеться воля Твоя!“
S'étant retiré derechef une seconde fois, il fit cette prière: « Mon Père, si elle ne peut pas s'éloigner sans que je la boive, que Ta volonté se fasse. »
43 І, прийшовши, знову знайшов їх, що спали, бо зважні́ли їм очі були.
Et étant revenu, il les retrouva endormis; leurs yeux en effet s'étaient appesantis.
44 І, залиши́вши їх, знов пішов, і помолився втре́тє, те саме слово промовивши.
Et les ayant laissés, il s'en alla derechef, et pria une troisième fois, en répétant encore les mêmes paroles.
45 Потому приходить до учнів і їм промовляє: „Ви ще далі спите й спочиваєте? Ось година набли́зилась, — і до рук грішникам виданий буде Син Лю́дський.
Alors il revient vers les disciples et leur dit: « Dormez désormais et reposez-vous; car voici, l'heure s'approche, et le fils de l'homme va être livré aux mains des pécheurs.
46 Уставайте, ходім, — ось наблизи́вся Мій зра́дник!“
Levez-vous, allons; voici, celui qui me livre s'approche. »
47 І коли Він іще говорив, аж ось прийшов Юда, один із Дванадцятьо́х, а з ним люду багато від первосвящеників і старших наро́ду з мечами та ки́ями.
Et pendant qu'il parlait encore, voici, Judas l'un des douze survint, et avec lui une foule nombreuse armée d'épées et de bâtons, envoyée par les grands prêtres et les anciens du peuple.
48 А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: „Кого поцілую, то Він, — беріть Його“.
Or, celui qui le livrait leur avait donné une indication en disant: « Celui que j'embrasserai, c'est lui; saisissez-le. »
49 І зараз Він підійшов до Ісуса й сказав: Раді́й, Учителю!“І поцілував Його.
Et s'étant aussitôt approché de Jésus il dit: « Salut, Rabbi, » et il lui donna un tendre baiser.
50 Ісус же йому відказав: „Чого, друже, прийшов ти?“Тоді приступили та руки наклали на Ісуса, — і схопи́ли Його.
Mais Jésus lui dit: « Camarade, sois à ce qui t'amène! » Alors s'étant approchés ils mirent la main sur Jésus et se saisirent de lui.
51 А ось один із тих, що з Ісусом були́, витягнув руку, і меча свого ви́хопив та й рубону́в раба первосвященика, — і відтяв йому вухо.
Et voici, l'un de ceux qui étaient avec lui ayant étendu la main tira son épée, et ayant frappé l'esclave du grand prêtre, il lui enleva l'oreille.
52 Тоді промовляє до нього Ісус: „Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто ві́зьме меча, — від меча і загинуть.
Alors Jésus lui dit: « Remets ton épée à sa place; car tous ceux qui auront pris l'épée périront par l'épée;
53 Чи ти ду́маєш, що не мо́жу тепер упросити Свого Отця, — і Він дасть Мені зараз більше дванадцяти леґіо́нів анголі́в?
ou bien t'imagines-tu que je ne puis invoquer mon Père, et Il me fournira tout de suite plus de douze légions d'anges?
54 Але як має збутись Писа́ння, що так статися мусить?“
Mais dans ce cas comment les écritures se fussent-elles accomplies? Car il faut qu'il en advienne ainsi. »
55 Тієї години промовив Ісус до наро́ду: „Немов на розбійника вийшли з мечами та ки́ями, щоб узяти Мене! Я щоденно у храмі сидів і навчав, — і Мене не взяли́ ви.
En ce moment-là Jésus dit à la foule: « Vous êtes sortis comme contre un brigand, avec des épées et des bâtons, pour me prendre; tous les jours j'étais assis dans le temple, occupé à enseigner, et vous ne vous êtes pas saisis de moi.
56 Це ж сталось усе, щоб збулися писа́ння пророків“. Усі учні тоді залишили Його й повтікали.
Mais tout cela est advenu, afin que les écritures des prophètes fussent accomplies. » Alors tous ses disciples l'ayant abandonné s'enfuirent.
57 А вони схопи́ли Ісуса, і повели́ до первосвященика Кайяфи, де зібралися книжники й старші.
Mais ceux qui s'étaient saisis de Jésus l'amenèrent chez Caiaphas le grand prêtre, où les scribes et les anciens étaient rassemblés.
58 Петро ж зда́лека йшов услід за Ним аж до дво́ру первосвященика, і, ввійшовши всере́дину, сів із слу́жбою, щоб бачити кінець.
Or Pierre le suivait de loin jusqu'à la cour du grand prêtre, et y étant entré, il se tenait assis avec les valets pour voir la fin.
59 А первосвященики та ввесь синедріо́н шукали на Ісуса неправдивого свідчення, щоб смерть заподіяти Йому,
Mais les grands prêtres et le sanhédrin tout entier cherchaient un faux témoignage contre Jésus, afin de le faire mourir,
60 і не знахо́дили, хоч кривосвідків багато підхо́дило. Аж ось накінець з'явилися двоє,
et ils n'en trouvèrent pas, quoiqu'il se fût présenté beaucoup de faux témoins. Mais à la fin il se présenta deux faux témoins
61 і сказали: „Він говорив: Я можу зруйнувати храм Божий, — і за три дні збудувати його“.
qui dirent: « Celui-ci a dit: « Je peux détruire le sanctuaire de Dieu, et le rebâtir en trois jours. »
62 Тоді первосвященик устав і до Нього сказав: „Ти нічого не відповідаєш на те, що свідчать су́проти Тебе?“
Et le grand prêtre s'étant levé, lui dit: « Est-ce que tu ne réponds rien à ce dont ceux-ci témoignent contre toi? »
63 Ісус же мовчав. І первосвященик сказав Йому: „Заприсягаю Тебе Живим Богом, щоб нам Ти сказав, — чи Христос Ти, Син Божий?“
Mais Jésus gardait le silence. Et le grand prêtre lui dit: « Je t'adjure, au nom du Dieu vivant, de nous dire si tu es le Christ, le fils de Dieu? »
64 Промовляє до нього Ісус: „Ти сказав... А навіть повім вам: відтепе́р ви побачите Лю́дського Сина, що сидітиме право́руч сили Божої, і на хмарах небесних прихо́дитиме!“
Jésus lui dit: « C'est toi qui l'as dit. D'ailleurs je vous le déclare: dès à présent vous verrez le fils de l'homme assis à la droite de la Puissance, et venant sur les nuées du ciel. »
65 Тоді первосвященик розде́р одежу свою та й сказав: „Він богознева́жив! На́що нам іще свідки потрібні? Ось ви чули тепер Його богознева́гу!
Alors le grand prêtre déchira ses vêtements en disant: « Il a blasphémé. Qu'avons-nous encore besoin de témoins? Voyez; maintenant vous venez d'entendre le blasphème.
66 Як вам здається?“Вони ж відповіли та сказали: „Повинен умерти!“
Que vous en semble? » Et eux répliquèrent: « Il mérite la mort. »
67 Тоді стали плювати на обличчя Йому, та бити по що́ках Його, інші ж ки́ями били,
Alors ils lui crachèrent au visage, et ils le souffletèrent, et il y en eut qui le fustigèrent
68 і казали: „Пророкуй нам, Христе́, хто́ то вдарив Тебе?“
en disant: « Prophétise-nous, Christ, qui est celui qui t'a frappé. »
69 А Петро перед домом сидів на подвір'ї. І приступила до Нього служни́ця одна та й сказала: „І ти був з Ісусом Галіле́янином!“
Cependant Pierre se tenait assis dehors dans la cour, et une servante s'approcha de lui en disant: Toi aussi, tu étais avec Jésus le Galiléen. »
70 А він перед всіма́ відрікся, сказавши: „Не відаю я, що ти кажеш“.
Mais il le nia devant tous en disant: « J'ignore de quoi tu parles. »
71 А коли до воріт він підхо́див, побачила інша його та й сказала приявним там людям: „Оцей був з Ісусом Назаряни́ном!“
Et une autre le vit comme il se retirait sous le porche, et elle dit à ceux qui étaient là: « Celui-ci était avec Jésus le Nazoréen. »
72 І він зно́ву відрікся та став присягатись: „Не знаю Цього Чоловіка!“
Et il nia derechef en disant avec serment: « Je ne connais pas cet homme. »
73 Підійшли ж трохи згодом присутні й сказали Петрові: „І ти справді з отих, та й мова твоя виявляє тебе“.
Et peu de temps après, ceux qui étaient là s'étant approchés dirent à Pierre: « Vraiment, tu es aussi des leurs, car ton langage encore te fait reconnaître. »
74 Тоді він став клясти́сь та божитись: „Не знаю Цього́ Чоловіка!“І заспівав півень хвилі тієї.
Alors il se mit à proférer des imprécations et à dire: « Je jure que je ne connais pas cet homme. » Et aussitôt un coq chanta.
75 І згадав Петро сказане слово Ісусове: „Перше ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“. І, вийшовши звідти, він гірко заплакав.
Et Pierre se souvint de la parole que Jésus avait dite: « Avant que le coq ait chanté tu m'auras renié trois fois. » Et étant sorti, il pleura amèrement.
