Від Матвія 24
1 І вийшов Ісус і від храму пішов. І підійшли Його учні, щоб Йому показати будинки храмо́ві.
anantaraM yIshu ryadA mandirAd bahi rgachChati, tadAnIM shiShyAstaM mandiranirmmANaM darshayitumAgatAH|
2 Він же промовив у відповідь їм: „Чи бачите ви все оце? Поправді кажу́ вам: Не зали́шиться тут навіть камінь на камені, який не зруйнується!“
tato yIshustAnuvAcha, yUyaM kimetAni na pashyatha? yuShmAnahaM satyaM vadAmi, etannichayanasya pAShANaikamapyanyapAShANepari na sthAsyati sarvvANi bhUmisAt kAriShyante|
3 Коли ж Він сидів на Оли́вній горі, підійшли Його учні до Нього само́тньо й спитали: „Скажи нам, — коли станеться це? І яка буде ознака прихо́ду Твого й кінця віку?“ (aiōn g165)
anantaraM tasmin jaitunaparvvatopari samupaviShTe shiShyAstasya samIpamAgatya guptaM paprachChuH, etA ghaTanAH kadA bhaviShyanti? bhavata Agamanasya yugAntasya cha kiM lakShma? tadasmAn vadatu| (aiōn g165)
4 Ісус же промовив у відповідь їм: „Стережіться, щоб вас хто не звів!
tadAnIM yIshustAnavochat, avadhadvvaM, kopi yuShmAn na bhramayet|
5 Бо багато хто при́йде в Ім'я́ Моє, кажучи: „Я Христос“. І зведуть багатьох.
bahavo mama nAma gR^ihlanta AgamiShyanti, khrIShTo. ahameveti vAchaM vadanto bahUn bhramayiShyanti|
6 Ви ж про війни почуєте, і про воєнні чутки́, — глядіть, не лякайтесь, бо „статись належить тому“. Але це не кінець ще.
yUya ncha saMgrAmasya raNasya chADambaraM shroShyatha, avadhadvvaM tena cha nchalA mA bhavata, etAnyavashyaM ghaTiShyante, kintu tadA yugAnto nahi|
7 Бо „повстане наро́д на народ, і царство на царство“, і голод, мор та землетруси настануть місця́ми.
aparaM deshasya vipakSho desho rAjyasya vipakSho rAjyaM bhaviShyati, sthAne sthAne cha durbhikShaM mahAmArI bhUkampashcha bhaviShyanti,
8 А все це — поча́ток терпінь породільних.
etAni duHkhopakramAH|
9 На муки тоді видаватимуть вас, і вбиватимуть вас, і вас будуть нена́видіти всі народи за Ймення Моє.
tadAnIM lokA duHkhaM bhojayituM yuShmAn parakareShu samarpayiShyanti haniShyanti cha, tathA mama nAmakAraNAd yUyaM sarvvadeshIyamanujAnAM samIpe ghR^iNArhA bhaviShyatha|
10 І багато-хто в той час спокусяться, і видавати один о́дного будуть, і один о́дного будуть нена́видіти.
bahuShu vighnaM prAptavatsu parasparam R^itIyAM kR^itavatsu cha eko. aparaM parakareShu samarpayiShyati|
11 Постане багато фальшивих пророків, — і зведу́ть багатьо́х.
tathA bahavo mR^iShAbhaviShyadvAdina upasthAya bahUn bhramayiShyanti|
12 І через розрі́ст беззаконства любов багатьох охоло́не.
duShkarmmaNAM bAhulyA ncha bahUnAM prema shItalaM bhaviShyati|
13 А хто витерпить аж до кінця, — той буде спасе́ний!
kintu yaH kashchit sheShaM yAvad dhairyyamAshrayate, saeva paritrAyiShyate|
14 І проповідана буде ця Євангелія Царства по ці́лому світові, на свідо́цтво наро́дам усім. І тоді при́йде кінець!
aparaM sarvvadeshIyalokAn pratimAkShI bhavituM rAjasya shubhasamAchAraH sarvvajagati prachAriShyate, etAdR^ishi sati yugAnta upasthAsyati|
15 Тож, коли ви побачите ту „гидоту спусто́шення“, що про неї звіщав був пророк Даниїл, на місці святому, — хто читає, нехай розуміє, —
ato yat sarvvanAshakR^idghR^iNArhaM vastu dAniyelbhaviShyadvadinA proktaM tad yadA puNyasthAne sthApitaM drakShyatha, (yaH paThati, sa budhyatAM)
16 тоді ті, хто в Юдеї, нехай в го́ри втікають.
tadAnIM ye yihUdIyadeshe tiShThanti, te parvvateShu palAyantAM|
17 Хто на покрівлі, нехай той не сходить узяти речі з дому свого́.
yaH kashchid gR^ihapR^iShThe tiShThati, sa gR^ihAt kimapi vastvAnetum adhe nAvarohet|
18 І хто на полі, — хай назад не вертається взяти одежу свою.
yashcha kShetre tiShThati, sopi vastramAnetuM parAvR^itya na yAyAt|
19 Горе ж вагі́тним і тим, хто годує грудьми́, за днів тих!
tadAnIM garbhiNIstanyapAyayitrINAM durgati rbhaviShyati|
20 Моліться ж, щоб ваша втеча не сталась зимою, ані в суботу.
ato yaShmAkaM palAyanaM shItakAle vishrAmavAre vA yanna bhavet, tadarthaM prArthayadhvam|
21 Бо скорбо́та велика настане тоді, „якої не було́ з первопо́чину світу аж досі“й не бу́де.
A jagadArambhAd etatkAlaparyyanantaM yAdR^ishaH kadApi nAbhavat na cha bhaviShyati tAdR^isho mahAkleshastadAnIm upasthAsyati|
22 І коли б не вкороти́лись ті дні, не спаслася б ніяка люди́на; але через ви́браних дні ті вкоро́тяться.
tasya kleshasya samayo yadi hsvo na kriyeta, tarhi kasyApi prANino rakShaNaM bhavituM na shaknuyAt, kintu manonItamanujAnAM kR^ite sa kAlo hsvIkariShyate|
23 Тоді, як хто скаже до вас: „Ото, Христос тут" чи „Отам“, — не йміть віри.
apara ncha pashyata, khrIShTo. atra vidyate, vA tatra vidyate, tadAnIM yadI kashchid yuShmAna iti vAkyaM vadati, tathApi tat na pratIt|
24 Бо постануть христи́ неправдиві, і неправдиві пророки, і будуть чинити великі ознаки та чуда, що звели́ б, коли б можна, і ви́браних.
yato bhAktakhrIShTA bhAktabhaviShyadvAdinashcha upasthAya yAni mahanti lakShmANi chitrakarmmANi cha prakAshayiShyanti, tai ryadi sambhavet tarhi manonItamAnavA api bhrAmiShyante|
25 Оце Я наперед вам сказав.
pashyata, ghaTanAtaH pUrvvaM yuShmAn vArttAm avAdiSham|
26 А коли скажуть вам: „Ось Він у пустині“— не виходьте, „Ось Він у криївках“— не вірте!
ataH pashyata, sa prAntare vidyata iti vAkye kenachit kathitepi bahi rmA gachChata, vA pashyata, sontaHpure vidyate, etadvAkya uktepi mA pratIta|
27 Бо як бли́скавка та вибігає зо схо́ду, і з'являється аж до за́ходу, так буде і при́хід Сина Лю́дського.
yato yathA vidyut pUrvvadisho nirgatya pashchimadishaM yAvat prakAshate, tathA mAnuShaputrasyApyAgamanaM bhaviShyati|
28 Бо де труп, — там зберуться орли́.
yatra shavastiShThati, tatreva gR^idhrA milanti|
29 І зараз, по скорботі тих днів, „сонце затьми́ться, і місяць не дасть свого світла“, і зорі попа́дають з неба, і сили небесні пору́шаться.
aparaM tasya kleshasamayasyAvyavahitaparatra sUryyasya tejo lopsyate, chandramA jyosnAM na kariShyati, nabhaso nakShatrANi patiShyanti, gagaNIyA grahAshcha vichaliShyanti|
30 І того ча́су на небі з'я́виться знак Сина Лю́дського, і тоді „заголосять всі зе́мні племе́на“, і побачать вони „Сина Лю́дського, що йтиме на хмарах небесних" із великою поту́гою й славою.
tadAnIm AkAshamadhye manujasutasya lakShma darshiShyate, tato nijaparAkrameNa mahAtejasA cha meghArUDhaM manujasutaM nabhasAgachChantaM vilokya pR^ithivyAH sarvvavaMshIyA vilapiShyanti|
31 І пошле анголі́в Своїх Він із голосним сурмови́м гуком, і зберуть Його ви́браних — „від вітрі́в чотирьох, від кінців неба аж до кі́нців його“.
tadAnIM sa mahAshabdAyamAnatUryyA vAdakAn nijadUtAn praheShyati, te vyomna ekasImAto. aparasImAM yAvat chaturdishastasya manonItajanAn AnIya melayiShyanti|
32 Від дерева ж фіґового навчіться при́кладу: коли віття його вже розпу́кується, і ки́неться листя, то ви знаєте, що близько вже літо.
uDumbarapAdapasya dR^iShTAntaM shikShadhvaM; yadA tasya navInAH shAkhA jAyante, pallavAdishcha nirgachChati, tadA nidAghakAlaH savidho bhavatIti yUyaM jAnItha;
33 Так і ви: коли все це побачите, знайте, що бли́зько, — під дверима!
tadvad etA ghaTanA dR^iShTvA sa samayo dvAra upAsthAd iti jAnIta|
34 Поправді кажу́ вам: не пере́йде цей рід, аж усе оце станеться.
yuShmAnahaM tathyaM vadAmi, idAnIntanajanAnAM gamanAt pUrvvameva tAni sarvvANi ghaTiShyante|
35 Небо й земля промине́ться, але не минуться слова́ Мої!
nabhomedinyo rluptayorapi mama vAk kadApi na lopsyate|
36 А про день той й годину не знає ніхто: ані анголи́ небесні, ані Син, — лише́ Сам Отець.
aparaM mama tAtaM vinA mAnuShaH svargastho dUto vA kopi taddinaM taddaNDa ncha na j nApayati|
37 Як було за днів Но́євих, так буде і при́хід Сина Лю́дського.
aparaM nohe vidyamAne yAdR^ishamabhavat tAdR^ishaM manujasutasyAgamanakAlepi bhaviShyati|
38 Бо так само, як за днів до пото́пу всі їли й пили, женилися й заміж вихо́дили, аж до дня, „коли Ной увійшов до ковче́гу“,
phalato jalAplAvanAt pUrvvaM yaddinaM yAvat nohaH potaM nArohat, tAvatkAlaM yathA manuShyA bhojane pAne vivahane vivAhane cha pravR^ittA Asan;
39 і не знали, аж поки пото́п прийшов та й усіх забрав, — так буде і при́хід Сина Лю́дського.
aparam AplAvitoyamAgatya yAvat sakalamanujAn plAvayitvA nAnayat, tAvat te yathA na vidAmAsuH, tathA manujasutAgamanepi bhaviShyati|
40 Будуть двоє на полі тоді, — один ві́зьметься, а другий поли́шиться.
tadA kShetrasthitayordvayoreko dhAriShyate, aparastyAjiShyate|
41 Дві будуть молоти на жо́рнах, — одна ві́зьметься, а друга полишиться.
tathA peShaNyA piMShatyorubhayo ryoShitorekA dhAriShyate. aparA tyAjiShyate|
42 Тож пильнуйте, бо не знаєте, котрого дня при́йде Господь ваш.
yuShmAkaM prabhuH kasmin daNDa AgamiShyati, tad yuShmAbhi rnAvagamyate, tasmAt jAgrataH santastiShThata|
43 Знайте ж це, що коли б знав госпо́дар, о котрі́й сторожі при́йде зло́дій, то він пильнував би, і підкопа́ти свого дому не дав би.
kutra yAme stena AgamiShyatIti ched gR^ihastho j nAtum ashakShyat, tarhi jAgaritvA taM sandhiM karttitum avArayiShyat tad jAnIta|
44 Тому бу́дьте готові й ви, — бо при́йде Син Лю́дський тієї години, коли ви не ду́маєте!
yuShmAbhiravadhIyatAM, yato yuShmAbhi ryatra na budhyate, tatraiva daNDe manujasuta AyAsyati|
45 Хто ж вірний і мудрий раб, якого пан поставив над своїми челя́дниками давати своєчасно поживу для них?
prabhu rnijaparivArAn yathAkAlaM bhojayituM yaM dAsam adhyakShIkR^itya sthApayati, tAdR^isho vishvAsyo dhImAn dAsaH kaH?
46 Блаженний той раб, що пан його при́йде та зна́йде, що робить він так!
prabhurAgatya yaM dAsaM tathAcharantaM vIkShate, saeva dhanyaH|
47 Поправді кажу́ вам, що над ці́лим маєтком своїм він поставить його.
yuShmAnahaM satyaM vadAmi, sa taM nijasarvvasvasyAdhipaM kariShyati|
48 А як той злий раб скаже у серці своїм: „Заба́риться пан мій прийти“,
kintu prabhurAgantuM vilambata iti manasi chintayitvA yo duShTo dAso
49 і зачне бити товаришів своїх, а їсти та пити з п'яни́цями,
.aparadAsAn praharttuM mattAnAM sa Nge bhoktuM pAtu ncha pravarttate,
50 то пан того раба при́йде дня, якого він не сподівається, і о годині, якої не знає.
sa dAso yadA nApekShate, ya ncha daNDaM na jAnAti, tatkAlaeva tatprabhurupasthAsyati|
51 І він пополови́ні розі́тне його́, і визначить долю йому з лицемірами, — буде плач там і скре́гіт зубів!
tadA taM daNDayitvA yatra sthAne rodanaM dantagharShaNa nchAsAte, tatra kapaTibhiH sAkaM taddashAM nirUpayiShyati|
