Від Матвія 24
1 І вийшов Ісус і від храму пішов. І підійшли Його учні, щоб Йому показати будинки храмо́ві.
Et egressus Iesus de templo, ibat. Et accesserunt discipuli eius, ut ostenderent ei ædificationes templi.
2 Він же промовив у відповідь їм: „Чи бачите ви все оце? Поправді кажу́ вам: Не зали́шиться тут навіть камінь на камені, який не зруйнується!“
Ipse autem respondens dixit illis: Videtis hæc omnia? Amen dico vobis, non relinquetur hic lapis super lapidem, qui non destruatur.
3 Коли ж Він сидів на Оли́вній горі, підійшли Його учні до Нього само́тньо й спитали: „Скажи нам, — коли станеться це? І яка буде ознака прихо́ду Твого й кінця віку?“ (aiōn g165)
Sedente autem eo super Montem Oliveti, accesserunt ad eum discipuli secreto, dicentes: Dic nobis, quando hæc erunt? et quod signum adventus tui, et consummationis sæculi? (aiōn g165)
4 Ісус же промовив у відповідь їм: „Стережіться, щоб вас хто не звів!
Et respondens Iesus, dixit eis: Videte ne quis vos seducat.
5 Бо багато хто при́йде в Ім'я́ Моє, кажучи: „Я Христос“. І зведуть багатьох.
Multi enim venient in nomine meo, dicentes: Ego sum Christus: et multos seducent.
6 Ви ж про війни почуєте, і про воєнні чутки́, — глядіть, не лякайтесь, бо „статись належить тому“. Але це не кінець ще.
Audituri enim estis prælia, et opiniones præliorum. Videte ne turbemini. Oportet enim hæc fieri, sed nondum est finis.
7 Бо „повстане наро́д на народ, і царство на царство“, і голод, мор та землетруси настануть місця́ми.
Consurget enim gens in gentem, et regnum in regnum, et erunt pestilentiæ, et fames, et terræmotus per loca.
8 А все це — поча́ток терпінь породільних.
Hæc autem omnia initia sunt dolorum.
9 На муки тоді видаватимуть вас, і вбиватимуть вас, і вас будуть нена́видіти всі народи за Ймення Моє.
Tunc tradent vos in tribulationem, et occident vos: et eritis odio omnibus gentibus propter nomen meum.
10 І багато-хто в той час спокусяться, і видавати один о́дного будуть, і один о́дного будуть нена́видіти.
Et tunc scandalizabuntur multi, et invicem tradent, et odio habebunt invicem.
11 Постане багато фальшивих пророків, — і зведу́ть багатьо́х.
Et multi pseudoprophetæ surgent, et seducent multos.
12 І через розрі́ст беззаконства любов багатьох охоло́не.
Et quoniam abundavit iniquitas, refrigescet caritas multorum.
13 А хто витерпить аж до кінця, — той буде спасе́ний!
Qui autem perseveraverit usque in finem, hic salvus erit.
14 І проповідана буде ця Євангелія Царства по ці́лому світові, на свідо́цтво наро́дам усім. І тоді при́йде кінець!
Et prædicabitur hoc Evangelium regni in universo orbe, in testimonium omnibus gentibus: et tunc veniet consummatio.
15 Тож, коли ви побачите ту „гидоту спусто́шення“, що про неї звіщав був пророк Даниїл, на місці святому, — хто читає, нехай розуміє, —
Cum ergo videritis abominationem desolationis, quæ dicta est a Daniele propheta, stantem in loco sancto, qui legit, intelligat:
16 тоді ті, хто в Юдеї, нехай в го́ри втікають.
tunc qui in Iudæa sunt, fugiant ad montes:
17 Хто на покрівлі, нехай той не сходить узяти речі з дому свого́.
et qui in tecto, non descendat tollere aliquid de domo sua:
18 І хто на полі, — хай назад не вертається взяти одежу свою.
et qui in agro, non revertatur tollere tunicam suam.
19 Горе ж вагі́тним і тим, хто годує грудьми́, за днів тих!
Væ autem prægnantibus, et nutrientibus in illis diebus.
20 Моліться ж, щоб ваша втеча не сталась зимою, ані в суботу.
Orate autem ut non fiat fuga vestra in hieme, vel sabbato.
21 Бо скорбо́та велика настане тоді, „якої не було́ з первопо́чину світу аж досі“й не бу́де.
Erit enim tunc tribulatio magna, qualis non fuit ab initio mundi usque modo, neque fiet.
22 І коли б не вкороти́лись ті дні, не спаслася б ніяка люди́на; але через ви́браних дні ті вкоро́тяться.
Et nisi breviati fuissent dies illi, non fieret salva omnis caro: sed propter electos breviabuntur dies illi.
23 Тоді, як хто скаже до вас: „Ото, Христос тут" чи „Отам“, — не йміть віри.
Tunc si quis vobis dixerit: Ecce hic est Christus, aut illic: nolite credere.
24 Бо постануть христи́ неправдиві, і неправдиві пророки, і будуть чинити великі ознаки та чуда, що звели́ б, коли б можна, і ви́браних.
Surgent enim pseudochristi, et pseudoprophetæ: et dabunt signa magna, et prodigia, ita ut in errorem inducantur (si fieri potest) etiam electi.
25 Оце Я наперед вам сказав.
Ecce prædixi vobis.
26 А коли скажуть вам: „Ось Він у пустині“— не виходьте, „Ось Він у криївках“— не вірте!
Si ergo dixerint vobis, Ecce in deserto est, nolite exire: Ecce in penetralibus, nolite credere.
27 Бо як бли́скавка та вибігає зо схо́ду, і з'являється аж до за́ходу, так буде і при́хід Сина Лю́дського.
Sicut enim fulgur exit ab Oriente, et paret usque in Occidentem: ita erit et adventus Filii hominis.
28 Бо де труп, — там зберуться орли́.
Ubicumque fuerit corpus, illic congregabuntur et aquilæ.
29 І зараз, по скорботі тих днів, „сонце затьми́ться, і місяць не дасть свого світла“, і зорі попа́дають з неба, і сили небесні пору́шаться.
Statim autem post tribulationem dierum illorum sol obscurabitur, et luna non dabit lumen suum, et stellæ cadent de cælo, et virtutes cælorum commovebuntur:
30 І того ча́су на небі з'я́виться знак Сина Лю́дського, і тоді „заголосять всі зе́мні племе́на“, і побачать вони „Сина Лю́дського, що йтиме на хмарах небесних" із великою поту́гою й славою.
et tunc parebit signum Filii hominis in cælo: et tunc plangent omnes tribus terræ: et videbunt Filium hominis venientem in nubibus cæli cum virtute multa, et maiestate.
31 І пошле анголі́в Своїх Він із голосним сурмови́м гуком, і зберуть Його ви́браних — „від вітрі́в чотирьох, від кінців неба аж до кі́нців його“.
Et mittet Angelos suos cum tuba, et voce magna: et congregabunt electos eius a quattuor ventis, a summis cælorum usque ad terminos eorum.
32 Від дерева ж фіґового навчіться при́кладу: коли віття його вже розпу́кується, і ки́неться листя, то ви знаєте, що близько вже літо.
Ab arbore autem fici discite parabolam: cum iam ramus eius tener fuerit, et folia nata, scitis quia prope est æstas:
33 Так і ви: коли все це побачите, знайте, що бли́зько, — під дверима!
ita et vos cum videritis hæc omnia, scitote quia prope est in ianuis.
34 Поправді кажу́ вам: не пере́йде цей рід, аж усе оце станеться.
Amen dico vobis, quia non præteribit generatio hæc, donec omnia hæc fiant.
35 Небо й земля промине́ться, але не минуться слова́ Мої!
Cælum, et terra transibunt, verba autem mea non præteribunt.
36 А про день той й годину не знає ніхто: ані анголи́ небесні, ані Син, — лише́ Сам Отець.
De die autem illa, et hora nemo scit, neque Angeli cælorum, nisi solus Pater.
37 Як було за днів Но́євих, так буде і при́хід Сина Лю́дського.
Sicut autem in diebus Noe, ita erit et adventus Filii hominis.
38 Бо так само, як за днів до пото́пу всі їли й пили, женилися й заміж вихо́дили, аж до дня, „коли Ной увійшов до ковче́гу“,
Sicut enim erant in diebus ante diluvium comedentes et bibentes, nubentes et nuptum tradentes, usque ad eum diem, quo intravit Noe in arcam,
39 і не знали, аж поки пото́п прийшов та й усіх забрав, — так буде і при́хід Сина Лю́дського.
et non cognoverunt donec venit diluvium, et tulit omnes: ita erit et adventus Filii hominis.
40 Будуть двоє на полі тоді, — один ві́зьметься, а другий поли́шиться.
Tunc duo erunt in agro: unus assumetur, et unus relinquetur.
41 Дві будуть молоти на жо́рнах, — одна ві́зьметься, а друга полишиться.
Duæ molentes in mola: una assumetur, et una relinquetur.
42 Тож пильнуйте, бо не знаєте, котрого дня при́йде Господь ваш.
Vigilate ergo, quia nescitis qua hora Dominus vester venturus sit.
43 Знайте ж це, що коли б знав госпо́дар, о котрі́й сторожі при́йде зло́дій, то він пильнував би, і підкопа́ти свого дому не дав би.
Illud autem scitote, quoniam si sciret paterfamilias qua hora fur venturus esset, vigilaret utique, et non sineret perfodi domum suam.
44 Тому бу́дьте готові й ви, — бо при́йде Син Лю́дський тієї години, коли ви не ду́маєте!
Ideo et vos estote parati: quia qua nescitis hora Filius hominis venturus est.
45 Хто ж вірний і мудрий раб, якого пан поставив над своїми челя́дниками давати своєчасно поживу для них?
Quis, putas, est fidelis servus, et prudens, quem constituit dominus suus super familiam suam, ut det illis cibum in tempore?
46 Блаженний той раб, що пан його при́йде та зна́йде, що робить він так!
Beatus ille servus, quem cum venerit dominus eius, invenerit sic facientem.
47 Поправді кажу́ вам, що над ці́лим маєтком своїм він поставить його.
Amen dico vobis, quoniam super omnia bona sua constituet eum.
48 А як той злий раб скаже у серці своїм: „Заба́риться пан мій прийти“,
Si autem dixerit malus servus ille in corde suo: Moram fecit dominus meus venire:
49 і зачне бити товаришів своїх, а їсти та пити з п'яни́цями,
et cœperit percutere conservos suos, manducet autem, et bibat cum ebriosis:
50 то пан того раба при́йде дня, якого він не сподівається, і о годині, якої не знає.
veniet dominus servi illius in die, qua non sperat, et hora, qua ignorat:
51 І він пополови́ні розі́тне його́, і визначить долю йому з лицемірами, — буде плач там і скре́гіт зубів!
et dividet eum, partemque eius ponet cum hypocritis. Illic erit fletus, et stridor dentium.
