Від Матвія 22
1 А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм при́тчами, кажучи:
et respondens Iesus dixit iterum in parabolis eis dicens
2 „Царство Небесне подібне одно́му царе́ві, що весі́лля справляв був для сина свого́.
simile factum est regnum caelorum homini regi qui fecit nuptias filio suo
3 І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весі́лля запрошений, — та ті не хотіли прийти.
et misit servos suos vocare invitatos ad nuptias et nolebant venire
4 Зно́ву послав він інших рабів, наказуючи: „Скажіть запрошеним: Ось я приготува́в обід свій, закололи бики й відгодо́ване, — і все готове. Ідіть на весі́лля!“
iterum misit alios servos dicens dicite invitatis ecce prandium meum paravi tauri mei et altilia occisa et omnia parata venite ad nuptias
5 Та вони злегковажили та порозхо́дились, — той на поле своє, а той на свій торг.
illi autem neglexerunt et abierunt alius in villam suam alius vero ad negotiationem suam
6 А останні, похапавши рабів його́, знущалися, та й повбивали їх.
reliqui vero tenuerunt servos eius et contumelia adfectos occiderunt
7 І розгнівався цар, і послав своє ві́йсько, — і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.
rex autem cum audisset iratus est et missis exercitibus suis perdidit homicidas illos et civitatem illorum succendit
8 Тоді каже рабам своїм: „Весі́лля готове, але́ недостойні були́ ті покликані.
tunc ait servis suis nuptiae quidem paratae sunt sed qui invitati erant non fuerunt digni
9 Тож підіть на роздорі́жжя, і кого тільки спіткаєте, — кличте їх на весі́лля“.
ite ergo ad exitus viarum et quoscumque inveneritis vocate ad nuptias
10 І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, — злих і добрих. І весільна кімна́та гістьми́ перепо́внилась.
et egressi servi eius in vias congregaverunt omnes quos invenerunt malos et bonos et impletae sunt nuptiae discumbentium
11 Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весі́льну не вбра́ного,
intravit autem rex ut videret discumbentes et vidit ibi hominem non vestitum veste nuptiali
12 та й каже йому: „Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної?“Той же мовчав.
et ait illi amice quomodo huc intrasti non habens vestem nuptialem at ille obmutuit
13 Тоді́ цар сказав своїм слу́гам: „Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зо́внішньої те́мряви, — буде плач там і скрегіт зубів“.
tunc dixit rex ministris ligatis pedibus eius et manibus mittite eum in tenebras exteriores ibi erit fletus et stridor dentium
14 Бо багато покли́каних, — та ви́браних мало“.
multi autem sunt vocati pauci vero electi
15 Тоді фарисеї пішли й умовлялись, я́к зловити на слові Його.
tunc abeuntes Pharisaei consilium inierunt ut caperent eum in sermone
16 І посилають до Нього своїх учнів із іродія́нами, і кажуть: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на лю́дське обличчя не дивишся Ти.
et mittunt ei discipulos suos cum Herodianis dicentes magister scimus quia verax es et viam Dei in veritate doces et non est tibi cura de aliquo non enim respicis personam hominum
17 Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для ке́саря, чи ні?“
dic ergo nobis quid tibi videatur licet censum dare Caesari an non
18 А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: „Чого ви, лицеміри, Мене випробо́вуєте?
cognita autem Iesus nequitia eorum ait quid me temptatis hypocritae
19 Покажіть Мені гріш податко́вий“. І прине́сли динарія Йому.
ostendite mihi nomisma census at illi obtulerunt ei denarium
20 А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“
et ait illis Iesus cuius est imago haec et suprascriptio
21 Ті відказують: „Ке́сарів“. Тоді каже Він їм: „Тож віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже“.
dicunt ei Caesaris tunc ait illis reddite ergo quae sunt Caesaris Caesari et quae sunt Dei Deo
22 А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.
et audientes mirati sunt et relicto eo abierunt
23 Того дня приступили до Нього саддуке́ї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його,
in illo die accesserunt ad eum Sadducaei qui dicunt non esse resurrectionem et interrogaverunt eum
24 та й сказали: „Учителю, Мойсей наказав: „Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову́ його, — і відно́вить насіння для брата свого“.
dicentes magister Moses dixit si quis mortuus fuerit non habens filium ut ducat frater eius uxorem illius et suscitet semen fratri suo
25 Було ж у нас сім братів. І перший, одружи́вшись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружи́ну свою братові своєму.
erant autem apud nos septem fratres et primus uxore ducta defunctus est et non habens semen reliquit uxorem suam fratri suo
26 Так само і другий, і третій, — аж до сьомого.
similiter secundus et tertius usque ad septimum
27 А по всіх вмерла й жінка.
novissime autem omnium et mulier defuncta est
28 Отож, у воскре́сенні котро́му з сімох вона дружи́ною буде? Бо всі мали її“.
in resurrectione ergo cuius erit de septem uxor omnes enim habuerunt eam
29 Ісус же промовив у відповідь їм: „Помиляєтесь ви, не знавши Писа́ння, ні Божої сили.
respondens autem Iesus ait illis erratis nescientes scripturas neque virtutem Dei
30 Бо в воскресінні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи́ ті на небі.
in resurrectione enim neque nubent neque nubentur sed sunt sicut angeli Dei in caelo
31 А про воскресіння померлих хіба не читали проре́ченого вам від Бога, що каже:
de resurrectione autem mortuorum non legistis quod dictum est a Deo dicente vobis
32 „Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих“.
ego sum Deus Abraham et Deus Isaac et Deus Iacob non est Deus mortuorum sed viventium
33 А наро́д, чувши це, дивувався науці Його.
et audientes turbae mirabantur in doctrina eius
34 Фарисеї ж, почувши, що Він у́ста замкнув саддуке́ям, зібралися ра́зом.
Pharisaei autem audientes quod silentium inposuisset Sadducaeis convenerunt in unum
35 І спитався один із них, учитель Зако́ну, Його випробо́вуючи й кажучи:
et interrogavit eum unus ex eis legis doctor temptans eum
36 „Учителю, котра́ заповідь найбільша в Зако́ні?“
magister quod est mandatum magnum in lege
37 Він же промовив йому́: „Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою“.
ait illi Iesus diliges Dominum Deum tuum ex toto corde tuo et in tota anima tua et in tota mente tua
38 Це найбільша й найперша заповідь.
hoc est maximum et primum mandatum
39 А друга одна́кова з нею: „Люби свого ближнього, як само́го себе́“.
secundum autem simile est huic diliges proximum tuum sicut te ipsum
40 На двох оцих заповідях увесь Зако́н і Пророки стоять“.
in his duobus mandatis universa lex pendet et prophetae
41 Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,
congregatis autem Pharisaeis interrogavit eos Iesus
42 і сказав: „Що́ ви думаєте про Христа? Чий Він син?“Вони Йому кажуть: „Давидів“.
dicens quid vobis videtur de Christo cuius filius est dicunt ei David
43 Він до них промовляє: „Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:
ait illis quomodo ergo David in spiritu vocat eum Dominum dicens
44 „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм“.
dixit Dominus Domino meo sede a dextris meis donec ponam inimicos tuos scabillum pedum tuorum
45 Тож, коли Давид зве Його Господом, — як же Він йому син?“
si ergo David vocat eum Dominum quomodo filius eius est
46 І ніхто не спромігся відпові́сти Йому ані сло́ва... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.
et nemo poterat respondere ei verbum neque ausus fuit quisquam ex illa die eum amplius interrogare
