Від Матвія 22
1 А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм при́тчами, кажучи:
And Jesus answering, again spoke to them in allegories, saying,
2 „Царство Небесне подібне одно́му царе́ві, що весі́лля справляв був для сина свого́.
“The kingdom of the heavens was likened to a man, a king, who made wedding feasts for his son,
3 І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весі́лля запрошений, — та ті не хотіли прийти.
and he sent forth his servants to call those having been called to the wedding feasts, and they were not willing to come.
4 Зно́ву послав він інших рабів, наказуючи: „Скажіть запрошеним: Ось я приготува́в обід свій, закололи бики й відгодо́ване, — і все готове. Ідіть на весі́лля!“
Again he sent forth other servants, saying, Say to those who have been called: Behold, I prepared my early meal, my oxen and the fatlings have been killed, and all things [are] ready, come to the wedding feasts;
5 Та вони злегковажили та порозхо́дились, — той на поле своє, а той на свій торг.
and they, having disregarded [it], went away, one to his own field, and the other to his merchandise;
6 А останні, похапавши рабів його́, знущалися, та й повбивали їх.
and the rest, having laid hold on his servants, mistreated and slew [them].
7 І розгнівався цар, і послав своє ві́йсько, — і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.
And the king having heard, was angry, and having sent forth his soldiers, he destroyed those murderers, and their city he set on fire;
8 Тоді каже рабам своїм: „Весі́лля готове, але́ недостойні були́ ті покликані.
then he says to his servants, The wedding feast indeed is ready, and those called were not worthy,
9 Тож підіть на роздорі́жжя, і кого тільки спіткаєте, — кличте їх на весі́лля“.
be going, then, on to the cross-ways, and as many as you may find, call to the wedding feasts.
10 І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, — злих і добрих. І весільна кімна́та гістьми́ перепо́внилась.
And those servants, having gone forth to the ways, gathered all, as many as they found, both bad and good, and the wedding was filled with those reclining.
11 Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весі́льну не вбра́ного,
And the king having come in to view those reclining, saw there a man not clothed with wedding clothes,
12 та й каже йому: „Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної?“Той же мовчав.
and he says to him, Friend, how did you come in here, not having wedding clothes? And he was speechless.
13 Тоді́ цар сказав своїм слу́гам: „Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зо́внішньої те́мряви, — буде плач там і скрегіт зубів“.
Then the king said to the servants, Having bound his feet and hands, take him up and cast forth into the outer darkness, there will be the weeping and the gnashing of the teeth;
14 Бо багато покли́каних, — та ви́браних мало“.
for many are called, and few chosen.”
15 Тоді фарисеї пішли й умовлялись, я́к зловити на слові Його.
Then the Pharisees having gone, took counsel how they might ensnare Him in words,
16 І посилають до Нього своїх учнів із іродія́нами, і кажуть: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на лю́дське обличчя не дивишся Ти.
and they send to Him their disciples with the Herodians, saying, “Teacher, we have known that You are true, and the way of God in truth You teach, and You are not caring for anyone, for You do not look to the face of men;
17 Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для ке́саря, чи ні?“
tell us, therefore, what do You think? Is it lawful to give tribute to Caesar or not?”
18 А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: „Чого ви, лицеміри, Мене випробо́вуєте?
And Jesus having known their wickedness, said, “Why do you tempt Me, hypocrites?
19 Покажіть Мені гріш податко́вий“. І прине́сли динарія Йому.
Show Me the tribute-coin.” And they brought to Him a denarius;
20 А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“
and He says to them, “Whose [is] this image and the inscription?”
21 Ті відказують: „Ке́сарів“. Тоді каже Він їм: „Тож віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже“.
They say to Him, “Caesar’s”; then He says to them, “Render therefore the things of Caesar to Caesar, and the things of God to God”;
22 А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.
and having heard they wondered, and having left Him they went away.
23 Того дня приступили до Нього саддуке́ї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його,
In that day there came near to Him Sadducees who are saying there is not a resurrection, and they questioned Him, saying,
24 та й сказали: „Учителю, Мойсей наказав: „Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову́ його, — і відно́вить насіння для брата свого“.
“Teacher, Moses said if anyone may die having no children, his brother will marry his wife, and will raise up seed to his brother.
25 Було ж у нас сім братів. І перший, одружи́вшись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружи́ну свою братові своєму.
And there were with us seven brothers, and the first having married died, and having no seed, he left his wife to his brother;
26 Так само і другий, і третій, — аж до сьомого.
in like manner also the second, and the third, to the seventh,
27 А по всіх вмерла й жінка.
and last of all the woman also died;
28 Отож, у воскре́сенні котро́му з сімох вона дружи́ною буде? Бо всі мали її“.
therefore in the resurrection, of which of the seven will she be wife—for all had her?”
29 Ісус же промовив у відповідь їм: „Помиляєтесь ви, не знавши Писа́ння, ні Божої сили.
And Jesus answering said to them, “You go astray, not knowing the Writings, nor the power of God;
30 Бо в воскресінні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи́ ті на небі.
for in the resurrection they do not marry, nor are they given in marriage, but are as messengers of God in Heaven.
31 А про воскресіння померлих хіба не читали проре́ченого вам від Бога, що каже:
And concerning the resurrection of the dead, did you not read that which was spoken to you by God, saying,
32 „Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих“.
I am the God of Abraham, and the God of Isaac, and the God of Jacob? God is not a God of dead men, but of living.”
33 А наро́д, чувши це, дивувався науці Його.
And having heard, the multitudes were astonished at His teaching;
34 Фарисеї ж, почувши, що Він у́ста замкнув саддуке́ям, зібралися ра́зом.
and the Pharisees, having heard that He silenced the Sadducees, were gathered together to Him;
35 І спитався один із них, учитель Зако́ну, Його випробо́вуючи й кажучи:
and one of them, a lawyer, questioned, tempting Him, and saying,
36 „Учителю, котра́ заповідь найбільша в Зако́ні?“
“Teacher, which [is] the great command in the Law?”
37 Він же промовив йому́: „Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою“.
And Jesus said to him, “You will love the LORD your God with all your heart, and with all your soul, and with all your understanding—
38 Це найбільша й найперша заповідь.
this is a first and great command;
39 А друга одна́кова з нею: „Люби свого ближнього, як само́го себе́“.
and the second [is] like to it: You will love your neighbor as yourself;
40 На двох оцих заповідях увесь Зако́н і Пророки стоять“.
on these—the two commands—all the Law and the Prophets hang.”
41 Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,
And the Pharisees having been gathered together, Jesus questioned them,
42 і сказав: „Що́ ви думаєте про Христа? Чий Він син?“Вони Йому кажуть: „Давидів“.
saying, “What do you think concerning the Christ? Of whom is He Son?” They say to Him, “Of David.”
43 Він до них промовляє: „Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:
He says to them, “How then does David in the Spirit call Him Lord, saying,
44 „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм“.
The LORD said to my Lord, Sit at My right hand, Until I may make Your enemies Your footstool?
45 Тож, коли Давид зве Його Господом, — як же Він йому син?“
If then David calls Him Lord, how is He his son?”
46 І ніхто не спромігся відпові́сти Йому ані сло́ва... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.
And no one was able to answer Him a word, nor did any dare question Him from that day [on].
