Від Матвія 22
1 А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм при́тчами, кажучи:
And Jesus responding, again spoke to them in parables, saying,
2 „Царство Небесне подібне одно́му царе́ві, що весі́лля справляв був для сина свого́.
The kingdom of the heavens is like a king-man, who made a marriage for his son.
3 І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весі́лля запрошений, — та ті не хотіли прийти.
And he sent his servants to invite those who had been called to the marriage: and they were not willing to come.
4 Зно́ву послав він інших рабів, наказуючи: „Скажіть запрошеним: Ось я приготува́в обід свій, закололи бики й відгодо́ване, — і все готове. Ідіть на весі́лля!“
And again he sent other servants, saying; Speak to those who have been called, Behold, I have prepared my dinner: my oxen and my fatling are slain, and all things are ready: come to the marriage.
5 Та вони злегковажили та порозхо́дились, — той на поле своє, а той на свій торг.
And they being careless, went away, one to his farm, and another to his merchandise:
6 А останні, похапавши рабів його́, знущалися, та й повбивали їх.
but the rest, taking his servants, insulted, and slew them.
7 І розгнівався цар, і послав своє ві́йсько, — і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.
And the king was angry; and sending his armies, he destroyed those murderers, and burnt up their cities.
8 Тоді каже рабам своїм: „Весі́лля готове, але́ недостойні були́ ті покликані.
Then he says to his servants, The wedding is ready, but those having been invited were not worthy.
9 Тож підіть на роздорі́жжя, і кого тільки спіткаєте, — кличте їх на весі́лля“.
Go ye therefore to crossings of the roads, and so many as you may find, invite to the marriage.
10 І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, — злих і добрих. І весільна кімна́та гістьми́ перепо́внилась.
And those servants having gone out into the ways, led in all whom they found, both bad and good: and the wedding was filled with guests.
11 Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весі́льну не вбра́ного,
And the king having come in to look upon the guests, saw there a man not having on a wedding-garment.
12 та й каже йому: „Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної?“Той же мовчав.
And he says to him, Comrade, how did you come in hither, not having the wedding-garment? And he was silent.
13 Тоді́ цар сказав своїм слу́гам: „Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зо́внішньої те́мряви, — буде плач там і скрегіт зубів“.
Then the king said to the servants, Having bound him feet and hands, cast him into the darkness which is without; and there shall be weeping and gnashing of the teeth.
14 Бо багато покли́каних, — та ви́браних мало“.
For many are called, but few elected.
15 Тоді фарисеї пішли й умовлялись, я́к зловити на слові Його.
Then the Pharisees going forth, took counsel how they might ensnare Him in His speech.
16 І посилають до Нього своїх учнів із іродія́нами, і кажуть: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на лю́дське обличчя не дивишся Ти.
And they send to Him their own disciples along with the Herodians, saying, Teacher, we know that thou art true, and that thou art teaching the way of God in truth, and there is not a care to thee for any one; for thou dost not look into the face of men.
17 Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для ке́саря, чи ні?“
Then tell us, what seems good to thee? is it lawful to give tribute to Caesar, or not?
18 А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: „Чого ви, лицеміри, Мене випробо́вуєте?
And Jesus knowing their wickedness, said, Why tempt ye me, O ye hypocrites?
19 Покажіть Мені гріш податко́вий“. І прине́сли динарія Йому.
Show me the tribute money: and they brought Him a denarion.
20 А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“
And He says to them, Whose is this image and superscription?
21 Ті відказують: „Ке́сарів“. Тоді каже Він їм: „Тож віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже“.
They say to Him, Caesar's. Then He says to them, Therefore render Caesar the things which are Caesar's; and unto God the things which are God's.
22 А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.
And hearing they are astonished, and leaving Him, they went away.
23 Того дня приступили до Нього саддуке́ї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його,
On that day the Sadducees came to Him, saying, there is no resurrection: and asked Him,
24 та й сказали: „Учителю, Мойсей наказав: „Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову́ його, — і відно́вить насіння для брата свого“.
saying, Teacher, Moses said, If any man may die, not having children, his brother shall marry his wife, and raise up seed to his brother.
25 Було ж у нас сім братів. І перший, одружи́вшись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружи́ну свою братові своєму.
But there were among us seven brothers: the first marrying died, and having no seed left his wife to his brother.
26 Так само і другий, і третій, — аж до сьомого.
Likewise also, the second, and third, even unto seven.
27 А по всіх вмерла й жінка.
And last of all the woman also died.
28 Отож, у воскре́сенні котро́му з сімох вона дружи́ною буде? Бо всі мали її“.
Therefore in the resurrection, of which one of the seven shall she be the wife? for they all had her.
29 Ісус же промовив у відповідь їм: „Помиляєтесь ви, не знавши Писа́ння, ні Божої сили.
and Jesus responding said to them, You err, not knowing the Scriptures, nor the power of God.
30 Бо в воскресінні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи́ ті на небі.
For in the resurrection they neither marry nor are given in marriage, but they are as angels of God in heaven:
31 А про воскресіння померлих хіба не читали проре́ченого вам від Бога, що каже:
concerning the resurrection of the dead, have you not read that which was spoken to you by God, saying,
32 „Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих“.
I am the God of Abraham, and the God of Isaac, and the God of Jacob? God is not the God of the dead, but of the living.
33 А наро́д, чувши це, дивувався науці Його.
And the multitudes hearing, were delighted with His teaching.
34 Фарисеї ж, почувши, що Він у́ста замкнув саддуке́ям, зібралися ра́зом.
And the Pharisees, hearing that He silenced the Sadducees, gathered themselves together.
35 І спитався один із них, учитель Зако́ну, Його випробо́вуючи й кажучи:
And one of them, a theologian, tempting Him, asked Him also, saying,
36 „Учителю, котра́ заповідь найбільша в Зако́ні?“
Teacher, what is the great commandment in the law?
37 Він же промовив йому́: „Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою“.
And He said to him; Thou shalt love the Lord thy God with all thy heart, and with all thy soul, and with all thy mind.
38 Це найбільша й найперша заповідь.
This is the first and great commandment.
39 А друга одна́кова з нею: „Люби свого ближнього, як само́го себе́“.
And the second is like unto it, Thou shalt love thy neighbor as thyself.
40 На двох оцих заповідях увесь Зако́н і Пророки стоять“.
On these two commandments hang all the law, and the prophets.
41 Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,
And the Pharisees being assembled, Jesus asked them,
42 і сказав: „Що́ ви думаєте про Христа? Чий Він син?“Вони Йому кажуть: „Давидів“.
saying, What seems to you concerning the Christ? whose son is He? They say to Him, Of David.
43 Він до них промовляє: „Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:
He says to them, How then does David in the Spirit call Him Lord, saying,
44 „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм“.
The Lord said to my Lord, Sit thou on my right hand, until I may make thine enemies the footstool of thy feet?
45 Тож, коли Давид зве Його Господом, — як же Він йому син?“
Then if David calls Him Lord, how is He his son?
46 І ніхто не спромігся відпові́сти Йому ані сло́ва... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.
And no one was able to respond a word to Him, neither did any one from that day dare to ask Him anything more.
