Від Матвія 22
1 А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм при́тчами, кажучи:
And Jesus answering, spoke to them again in parables, saying:
2 „Царство Небесне подібне одно́му царе́ві, що весі́лля справляв був для сина свого́.
The kingdom of heaven is like a king that made a marriage feast for his son;
3 І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весі́лля запрошений, — та ті не хотіли прийти.
and sent his servants to call those who had been invited to the marriage feast; and they refused to come.
4 Зно́ву послав він інших рабів, наказуючи: „Скажіть запрошеним: Ось я приготува́в обід свій, закололи бики й відгодо́ване, — і все готове. Ідіть на весі́лля!“
Again, he sent other servants, saying, Tell those who have been invited, Behold, I have prepared my dinner; my oxen and my fatlings are killed, and all things are ready: come to the marriage feast.
5 Та вони злегковажили та порозхо́дились, — той на поле своє, а той на свій торг.
But they were careless, and went away, one to his farm, another to his merchandise.
6 А останні, похапавши рабів його́, знущалися, та й повбивали їх.
And the rest laid hold of his servants, and abused them, and killed them.
7 І розгнівався цар, і послав своє ві́йсько, — і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.
And when that king heard of it, he was angry, and sent his armies, and destroyed those murderers, and burned up their city.
8 Тоді каже рабам своїм: „Весі́лля готове, але́ недостойні були́ ті покликані.
Then he said to his servants: The marriage feast is ready, but those who were invited were not worthy.
9 Тож підіть на роздорі́жжя, і кого тільки спіткаєте, — кличте їх на весі́лля“.
Go, therefore, to the cross-ways, and invite to the marriage feast as many as you find.
10 І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, — злих і добрих. І весільна кімна́та гістьми́ перепо́внилась.
And those servants went out into the roads, and brought together all, as many as they found, both bad and good: and the banquet-room was filled with guests.
11 Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весі́льну не вбра́ного,
And when the king came in to see the guests, he saw there a man that had not put on a wedding-robe.
12 та й каже йому: „Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної?“Той же мовчав.
And he said to him, Friend, how came you in hither without a wedding-robe? And he was silent.
13 Тоді́ цар сказав своїм слу́гам: „Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зо́внішньої те́мряви, — буде плач там і скрегіт зубів“.
Then the king said to his servants, Bind him hand and foot, and take him away, and throw him into the darkness without: there shall be weeping and gnashing of teeth.
14 Бо багато покли́каних, — та ви́браних мало“.
For many are called, but few chosen.
15 Тоді фарисеї пішли й умовлялись, я́к зловити на слові Його.
Then the Pharisees went and held a consultation, that they might entrap him in his words.
16 І посилають до Нього своїх учнів із іродія́нами, і кажуть: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на лю́дське обличчя не дивишся Ти.
And they sent to him their disciples, with the Herodians, saying: Teacher, we know that you are true, and that you teach the way of God in truth, and care not for any one: for you do not look upon the person of men.
17 Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для ке́саря, чи ні?“
Tell us, therefore, what do you think? Is it lawful to give tribute to Cæsar, or not?
18 А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: „Чого ви, лицеміри, Мене випробо́вуєте?
But Jesus, knowing their wickedness, said to them: Why do you tempt me, hypocrites?
19 Покажіть Мені гріш податко́вий“. І прине́сли динарія Йому.
Show me the tribute-money. And they brought him a denarius.
20 А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“
And he said to them: Whose image and superscription is this?
21 Ті відказують: „Ке́сарів“. Тоді каже Він їм: „Тож віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже“.
They said to him: Cæsar’s. Then he said to them: Give, therefore, to Cæsar the things that are Cæsar’s, and to God the things that are God’s.
22 А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.
And when they heard it, they were astonished, and left him, and went away.
23 Того дня приступили до Нього саддуке́ї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його,
On that day there came to him the Sadducees, who say that there is no resurrection; and they put a question to him,
24 та й сказали: „Учителю, Мойсей наказав: „Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову́ його, — і відно́вить насіння для брата свого“.
saying: Teacher, Moses commanded, If any one die without children, his brother shall marry his wife, and raise up children for his brother.
25 Було ж у нас сім братів. І перший, одружи́вшись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружи́ну свою братові своєму.
Now there were with us seven brothers; and the first took a wife, and died; and, having no child, left his wife to his brother.
26 Так само і другий, і третій, — аж до сьомого.
In like manner also the second, and the third, to the seventh.
27 А по всіх вмерла й жінка.
Last of all, the woman also died.
28 Отож, у воскре́сенні котро́му з сімох вона дружи́ною буде? Бо всі мали її“.
Therefore, in the resurrection, of which of the seven will she be the wife? for they all had her.
29 Ісус же промовив у відповідь їм: „Помиляєтесь ви, не знавши Писа́ння, ні Божої сили.
Jesus answered and said to them: You err, because you know neither the scriptures nor the power of God.
30 Бо в воскресінні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи́ ті на небі.
For in the resurrection they neither marry nor are given in marriage, but are as the angels of God in heaven.
31 А про воскресіння померлих хіба не читали проре́ченого вам від Бога, що каже:
But, concerning the resurrection of the dead, have you not read that which was spoken to you by God, saying:
32 „Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих“.
I am the God of Abraham, and the God of Isaac, and the God of Jacob? God is not the God of the dead, but of the living.
33 А наро́д, чувши це, дивувався науці Його.
And when the multitude heard this, they were astonished at his teaching.
34 Фарисеї ж, почувши, що Він у́ста замкнув саддуке́ям, зібралися ра́зом.
When the Pharisees heard that he had put the Sadducees to silence, they came together.
35 І спитався один із них, учитель Зако́ну, Його випробо́вуючи й кажучи:
And one of them, who was a lawyer, asked him a question, that he might tempt him, saying:
36 „Учителю, котра́ заповідь найбільша в Зако́ні?“
Teacher, which is the great commandment in the law?
37 Він же промовив йому́: „Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою“.
Jesus said to him: You shall love the Lord your God with your whole heart, and with your whole soul, and with your whole mind.
38 Це найбільша й найперша заповідь.
This is the first and great commandment.
39 А друга одна́кова з нею: „Люби свого ближнього, як само́го себе́“.
And the second is like it: You shall love your neighbor as yourself.
40 На двох оцих заповідях увесь Зако́н і Пророки стоять“.
On these two commandments hang the whole law and the prophets.
41 Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,
While the Pharisees were together, Jesus asked them a question,
42 і сказав: „Що́ ви думаєте про Христа? Чий Він син?“Вони Йому кажуть: „Давидів“.
saying: What think you of the Christ? whose son is he? They said to him: The son of David.
43 Він до них промовляє: „Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:
He said to them: How then does David in spirit call him Lord, saying,
44 „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм“.
The Lord said to my Lord, Sit thou at my right hand till I make thy enemies thy footstool.
45 Тож, коли Давид зве Його Господом, — як же Він йому син?“
If then David calls him Lord, how is he his son?
46 І ніхто не спромігся відпові́сти Йому ані сло́ва... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.
And no one was able to answer him a word; nor did any one, from that day, dare to ask him another question.
