Від Матвія 22
1 А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм при́тчами, кажучи:
Jesus answered and spoke to them again in parables, saying,
2 „Царство Небесне подібне одно́му царе́ві, що весі́лля справляв був для сина свого́.
“The Kingdom of Heaven is like a certain king, who made a wedding feast for his son,
3 І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весі́лля запрошений, — та ті не хотіли прийти.
and sent out his servants to call those who were invited to the wedding feast, but they would not come.
4 Зно́ву послав він інших рабів, наказуючи: „Скажіть запрошеним: Ось я приготува́в обід свій, закололи бики й відгодо́ване, — і все готове. Ідіть на весі́лля!“
Again he sent out other servants, saying, ‘Tell those who are invited, “Behold, I have prepared my dinner. My cattle and my fatlings are killed, and all things are ready. Come to the wedding feast!”’
5 Та вони злегковажили та порозхо́дились, — той на поле своє, а той на свій торг.
But they made light of it, and went their ways, one to his own farm, another to his merchandise;
6 А останні, похапавши рабів його́, знущалися, та й повбивали їх.
and the rest grabbed his servants, treated them shamefully, and killed them.
7 І розгнівався цар, і послав своє ві́йсько, — і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.
When the king heard that, he was angry, and sent his armies, destroyed those murderers, and burned their city.
8 Тоді каже рабам своїм: „Весі́лля готове, але́ недостойні були́ ті покликані.
“Then he said to his servants, ‘The wedding is ready, but those who were invited were not worthy.
9 Тож підіть на роздорі́жжя, і кого тільки спіткаєте, — кличте їх на весі́лля“.
Go therefore to the intersections of the highways, and as many as you may find, invite to the wedding feast.’
10 І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, — злих і добрих. І весільна кімна́та гістьми́ перепо́внилась.
Those servants went out into the highways and gathered together as many as they found, both bad and good. The wedding was filled with guests.
11 Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весі́льну не вбра́ного,
“But when the king came in to see the guests, he saw there a man who did not have on wedding clothing,
12 та й каже йому: „Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної?“Той же мовчав.
and he said to him, ‘Friend, how did you come in here not wearing wedding clothing?’ He was speechless.
13 Тоді́ цар сказав своїм слу́гам: „Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зо́внішньої те́мряви, — буде плач там і скрегіт зубів“.
Then the king said to the servants, ‘Bind him hand and foot, take him away, and throw him into the outer darkness. That is where the weeping and grinding of teeth will be.’
14 Бо багато покли́каних, — та ви́браних мало“.
For many are called, but few chosen.”
15 Тоді фарисеї пішли й умовлялись, я́к зловити на слові Його.
Then the Pharisees went and took counsel how they might entrap him in his talk.
16 І посилають до Нього своїх учнів із іродія́нами, і кажуть: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на лю́дське обличчя не дивишся Ти.
They sent their disciples to him, along with the Herodians, saying, “Teacher, we know that you are honest, and teach the way of God in truth, no matter whom you teach; for you are not partial to anyone.
17 Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для ке́саря, чи ні?“
Tell us therefore, what do you think? Is it lawful to pay taxes to Caesar, or not?”
18 А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: „Чого ви, лицеміри, Мене випробо́вуєте?
But Jesus perceived their wickedness, and said, “Why do you test me, you hypocrites?
19 Покажіть Мені гріш податко́вий“. І прине́сли динарія Йому.
Show me the tax money.” They brought to him a denarius.
20 А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“
He asked them, “Whose is this image and inscription?”
21 Ті відказують: „Ке́сарів“. Тоді каже Він їм: „Тож віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже“.
They said to him, “Caesar’s.” Then he said to them, “Give therefore to Caesar the things that are Caesar’s, and to God the things that are God’s.”
22 А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.
When they heard it, they marveled, and left him and went away.
23 Того дня приступили до Нього саддуке́ї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його,
On that day Sadducees (those who say that there is no resurrection) came to him. They asked him,
24 та й сказали: „Учителю, Мойсей наказав: „Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову́ його, — і відно́вить насіння для брата свого“.
saying, “Teacher, Moses said, ‘If a man dies, having no children, his brother shall marry his wife and raise up offspring for his brother.’
25 Було ж у нас сім братів. І перший, одружи́вшись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружи́ну свою братові своєму.
Now there were with us seven brothers. The first married and died, and having no offspring left his wife to his brother.
26 Так само і другий, і третій, — аж до сьомого.
In the same way, the second also, and the third, to the seventh.
27 А по всіх вмерла й жінка.
After them all, the woman died.
28 Отож, у воскре́сенні котро́му з сімох вона дружи́ною буде? Бо всі мали її“.
In the resurrection therefore, whose wife will she be of the seven? For they all had her.”
29 Ісус же промовив у відповідь їм: „Помиляєтесь ви, не знавши Писа́ння, ні Божої сили.
But Jesus answered them, “You are mistaken, not knowing the Scriptures, nor the power of God.
30 Бо в воскресінні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи́ ті на небі.
For in the resurrection they neither marry nor are given in marriage, but are like God’s angels in heaven.
31 А про воскресіння померлих хіба не читали проре́ченого вам від Бога, що каже:
But concerning the resurrection of the dead, have not you read that which was spoken to you by God, saying,
32 „Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих“.
‘I am the God of Abraham, and the God of Isaac, and the God of Jacob’? God is not the God of the dead, but of the living.”
33 А наро́д, чувши це, дивувався науці Його.
When the multitudes heard it, they were astonished at his teaching.
34 Фарисеї ж, почувши, що Він у́ста замкнув саддуке́ям, зібралися ра́зом.
But the Pharisees, when they heard that he had silenced the Sadducees, gathered themselves together.
35 І спитався один із них, учитель Зако́ну, Його випробо́вуючи й кажучи:
One of them, a lawyer, asked him a question, testing him.
36 „Учителю, котра́ заповідь найбільша в Зако́ні?“
“Teacher, which is the greatest commandment in the law?”
37 Він же промовив йому́: „Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою“.
Jesus said to him, “‘You shall love the Lord your God with all your heart, with all your soul, and with all your mind.’
38 Це найбільша й найперша заповідь.
This is the first and great commandment.
39 А друга одна́кова з нею: „Люби свого ближнього, як само́го себе́“.
A second likewise is this, ‘You shall love your neighbor as yourself.’
40 На двох оцих заповідях увесь Зако́н і Пророки стоять“.
The whole law and the prophets depend on these two commandments.”
41 Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,
Now while the Pharisees were gathered together, Jesus asked them a question,
42 і сказав: „Що́ ви думаєте про Христа? Чий Він син?“Вони Йому кажуть: „Давидів“.
saying, “What do you think of the Christ? Whose son is he?” They said to him, “Of David.”
43 Він до них промовляє: „Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:
He said to them, “How then does David in the Spirit call him Lord, saying,
44 „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм“.
‘The Lord said to my Lord, sit on my right hand, until I make your enemies a footstool for your feet’?
45 Тож, коли Давид зве Його Господом, — як же Він йому син?“
“If then David calls him Lord, how is he his son?”
46 І ніхто не спромігся відпові́сти Йому ані сло́ва... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.
No one was able to answer him a word, neither did any man dare ask him any more questions from that day forward.
