Від Матвія 22
1 А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм при́тчами, кажучи:
Og Jesus tog til Orde og talte atter i Lignelser til dem og sagde:
2 „Царство Небесне подібне одно́му царе́ві, що весі́лля справляв був для сина свого́.
"Himmeriges Rige lignes ved en Konge, som gjorde Bryllup for sin Søn.
3 І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весі́лля запрошений, — та ті не хотіли прийти.
Og han udsendte sine Tjenere for at kalde de budne til Brylluppet; og de vilde ikke komme.
4 Зно́ву послав він інших рабів, наказуючи: „Скажіть запрошеним: Ось я приготува́в обід свій, закололи бики й відгодо́ване, — і все готове. Ідіть на весі́лля!“
Han udsendte atter andre Tjenere og sagde: Siger til de budne: Se, jeg har beredt mit Måltid, mine Okser og Fedekvæget er slagtet, og alting er rede; kommer til Brylluppet!
5 Та вони злегковажили та порозхо́дились, — той на поле своє, а той на свій торг.
Men de brøde sig ikke derom og gik hen, den ene på sin Mark, den anden til sit Købmandsskab;
6 А останні, похапавши рабів його́, знущалися, та й повбивали їх.
og de øvrige grebe hans Tjenere, forhånede og ihjelsloge dem.
7 І розгнівався цар, і послав своє ві́йсько, — і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.
Men Kongen blev vred og sendte sine Hære ud og slog disse Manddrabere ihjel og satte Ild på deres Stad.
8 Тоді каже рабам своїм: „Весі́лля готове, але́ недостойні були́ ті покликані.
Da siger han til sine Tjenere: Brylluppet er beredt, men de budne vare det ikke værd.
9 Тож підіть на роздорі́жжя, і кого тільки спіткаєте, — кличте їх на весі́лля“.
Går derfor ud på Skillevejene og byder til Brylluppet så mange, som I finde!
10 І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, — злих і добрих. І весільна кімна́та гістьми́ перепо́внилась.
Og de Tjenere gik ud på Vejene og samlede alle dem, de fandt, både onde og gode; og Bryllupshuset blev fuldt af Gæster.
11 Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весі́льну не вбра́ного,
Da nu Kongen gik ind for at se Gæsterne, så han der et Menneske, som ikke var iført Bryllupsklædning.
12 та й каже йому: „Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної?“Той же мовчав.
Og han siger til ham: Ven! hvorledes er du kommen herind og har ingen Bryllupsklædning på? Men han tav.
13 Тоді́ цар сказав своїм слу́гам: „Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зо́внішньої те́мряви, — буде плач там і скрегіт зубів“.
Da sagde Kongen til Tjenerne: Binder Fødder og Hænder på ham, og kaster ham ud i Mørket udenfor; der skal der være Gråd og Tænders Gnidsel.
14 Бо багато покли́каних, — та ви́браних мало“.
Thi mange ere kaldede, men få ere udvalgte."
15 Тоді фарисеї пішли й умовлялись, я́к зловити на слові Його.
Da gik Farisæerne hen og holdt Råd om, hvorledes de kunde fange ham i Ord.
16 І посилають до Нього своїх учнів із іродія́нами, і кажуть: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на лю́дське обличчя не дивишся Ти.
Og de sende deres Disciple til ham tillige med Herodianerne og sige: "Mester! vi vide, at du er sanddru og lærer Guds Vej i Sandhed og ikke bryder dig om nogen; thi du ser ikke på Menneskers Person.
17 Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для ке́саря, чи ні?“
Sig os derfor: Hvad tykkes dig? Er det tilladt at give Kejseren Skat eller ej?"
18 А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: „Чого ви, лицеміри, Мене випробо́вуєте?
Men da Jesus mærkede deres Ondskab, sagde han: "I Hyklere, hvorfor friste I mig?
19 Покажіть Мені гріш податко́вий“. І прине́сли динарія Йому.
Viser mig Skattens Mønt!" Og de bragte ham en Denar".
20 А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“
Og han siger til dem: "Hvis Billede og Overskrift er dette?"
21 Ті відказують: „Ке́сарів“. Тоді каже Він їм: „Тож віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже“.
De sige til ham: "Kejserens." Da siger han til dem: "Så giver Kejseren, hvad Kejserens er, og Gud, hvad Guds er!"
22 А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.
Og da de hørte det, undrede de sig, og de forlode ham og gik bort.
23 Того дня приступили до Нього саддуке́ї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його,
Samme Dag kom der Saddukæere til ham, hvilke sige, at der ingen Opstandelse er, og de spurgte ham og, sagde:
24 та й сказали: „Учителю, Мойсей наказав: „Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову́ його, — і відно́вить насіння для брата свого“.
"Mester! Moses har sagt: Når nogen dør og ikke har Børn, skal hans Broder for Svogerskabets Skyld tage hans Hustru til Ægte og oprejse sin Broder Afkom.
25 Було ж у нас сім братів. І перший, одружи́вшись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружи́ну свою братові своєму.
Men nu var der hos os syv Brødre; og den første giftede sig og døde; og efterdi han ikke havde Afkom, efterlod han sin Hustru til sin Broder.
26 Так само і другий, і третій, — аж до сьомого.
Ligeså også den anden og den tredje, indtil den syvende;
27 А по всіх вмерла й жінка.
men sidst af alle døde Hustruen.
28 Отож, у воскре́сенні котро́му з сімох вона дружи́ною буде? Бо всі мали її“.
Hvem af disse syv skal nu have hende til Hustru i Opstandelsen? thi de have alle haft hende."
29 Ісус же промовив у відповідь їм: „Помиляєтесь ви, не знавши Писа́ння, ні Божої сили.
Men Jesus svarede og sagde til dem: "I fare vild, idet I ikke kende Skrifterne, ej heller Guds Kraft.
30 Бо в воскресінні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи́ ті на небі.
Thi i Opstandelsen tage de hverken til Ægte eller bortgiftes, men de ere ligesom Guds Engle i Himmelen.
31 А про воскресіння померлих хіба не читали проре́ченого вам від Бога, що каже:
Men hvad de dødes Opstandelse angår, have I da ikke læst, hvad der er talt til eder af Gud, når han siger:
32 „Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих“.
Jeg er Abrahams Gud og Isaks Gud og Jakobs Gud. Han er ikke dødes, men levendes Gud."
33 А наро́д, чувши це, дивувався науці Його.
Og da Skarerne hørte dette, bleve de slagne af Forundring over hans Lære.
34 Фарисеї ж, почувши, що Він у́ста замкнув саддуке́ям, зібралися ра́зом.
Men da Farisæerne hørte, at han havde stoppet Munden på Saddukæerne, forsamlede de sig.
35 І спитався один із них, учитель Зако́ну, Його випробо́вуючи й кажучи:
Og en af dem, en lovkyndig, spurgte og fristede ham og sagde:
36 „Учителю, котра́ заповідь найбільша в Зако́ні?“
"Mester, hvilket er det store Bud i Loven?"
37 Він же промовив йому́: „Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою“.
Men han sagde til ham: "Du skal elske Herren din Gud med hele dit Hjerte og med hele din Sjæl og med hele dit Sind.
38 Це найбільша й найперша заповідь.
Dette er det store og første Bud.
39 А друга одна́кова з нею: „Люби свого ближнього, як само́го себе́“.
Men et andet er dette ligt: Du skal elske din Næste som dig selv.
40 На двох оцих заповідях увесь Зако́н і Пророки стоять“.
Af disse to Bud afhænger hele Loven og Profeterne."
41 Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,
Men da Farisæerne vare forsamlede, spurgte Jesus dem og sagde:
42 і сказав: „Що́ ви думаєте про Христа? Чий Він син?“Вони Йому кажуть: „Давидів“.
"Hvad tykkes eder om Kristus? Hvis Søn er han?" De sige til ham: "Davids."
43 Він до них промовляє: „Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:
Han siger til dem: "Hvorledes kan da David i Ånden kalde ham Herre, idet han siger:
44 „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм“.
Herren sagde til min Herre: Sæt dig ved min højre Hånd, indtil jeg får lagt dine Fjender under dine Fødder.
45 Тож, коли Давид зве Його Господом, — як же Він йому син?“
Når nu David kalder ham Herre, hvorledes er han da hans Søn?"
46 І ніхто не спромігся відпові́сти Йому ані сло́ва... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.
Og ingen kunde svare ham et Ord, og ingen vovede mere at rette Spørgsmål til ham efter den Dag.
