Від Матвія 22
1 А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм при́тчами, кажучи:
ⲁ̅ⲡⲁⲗⲓⲛ ⲟⲛ ⲁϥⲟⲩⲱϣⲃ ⲛϭⲓ ⲓⲏⲥ ⲡⲉϫⲁϥ ⲛⲁⲩ ϩⲓⲧⲛ ϩⲉⲛⲡⲁⲣⲁⲃⲟⲗⲏ ⲉϥϫⲱ ⲙⲙⲟⲥ
2 „Царство Небесне подібне одно́му царе́ві, що весі́лля справляв був для сина свого́.
ⲃ̅ϫⲉ ⲉⲥⲧⲛⲧⲱⲛ ⲛϭⲓ ⲧⲙⲛⲧⲣⲣⲟ ⲛⲙⲡⲏⲩⲉ ⲉⲩⲣⲱⲙⲉ ⲛⲣⲣⲟ ⲡⲁⲓ ⲛⲧⲁϥⲉⲓⲣⲉ ⲛⲟⲩϣⲉⲗⲉⲉⲧ ⲙⲡⲉϥϣⲏⲣⲉ
3 І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весі́лля запрошений, — та ті не хотіли прийти.
ⲅ̅ⲁϥϫⲟⲟⲩ ⲉⲃⲟⲗ ⲛⲛⲉϥϩⲙϩⲁⲗ ⲉⲧⲱϩⲙ ⲉⲛⲉⲧⲧⲁϩⲙ ⲉⲧϣⲉⲗⲉⲉⲧ ⲛⲧⲟⲟⲩ ⲇⲉ ⲙⲡⲟⲩⲟⲩⲱϣ ⲉⲉⲓ
4 Зно́ву послав він інших рабів, наказуючи: „Скажіть запрошеним: Ось я приготува́в обід свій, закололи бики й відгодо́ване, — і все готове. Ідіть на весі́лля!“
ⲇ̅ⲡⲁⲗⲓⲛ ⲟⲛ ⲁϥϫⲟⲟⲩ ⲛϩⲉⲛⲕⲉϩⲙϩⲁⲗ ⲉⲛⲁϣⲱⲟⲩ ⲉϥϫⲱ ⲙⲙⲟⲥ ϫⲉ ⲁϫⲓⲥ ⲛⲛⲉⲧⲧⲁϩⲙ ϫⲉ ⲉⲓⲥ ϩⲏⲏⲧⲉ ⲉⲓⲥ ⲡⲁⲁⲣⲓⲥⲧⲟⲛ ⲁⲓⲥⲃⲧⲱⲧϥ ⲛⲁⲙⲁⲥⲉ ⲙⲛ ⲛⲉⲧⲥⲁⲛⲁϣⲧ ⲥⲉϣⲁⲁⲧ ⲁⲩⲱ ⲛⲕⲁ ⲛⲓⲙ ⲥⲃⲧⲱⲧ ⲁⲙⲏⲓⲧⲛ ⲉⲧϣⲉⲗⲉⲉⲧ
5 Та вони злегковажили та порозхо́дились, — той на поле своє, а той на свій торг.
ⲉ̅ⲛⲧⲟⲟⲩ ⲇⲉ ⲁⲩⲁⲙⲉⲗⲉⲓ ⲁⲩⲃⲱⲕ ϩⲟⲓⲛⲉ ⲙⲉⲛ ⲉⲛⲉⲩϭⲟⲟⲙ ⲕⲉⲟⲩⲁ ⲇⲉ ⲉⲧⲉϥⲉⲓⲉⲡϣⲱⲧ
6 А останні, похапавши рабів його́, знущалися, та й повбивали їх.
ⲋ̅ⲡⲕⲉⲥⲉⲉⲡⲉ ⲇⲉ ⲁⲩⲁⲙⲁϩⲧⲉ ⲛⲛⲉϥϩⲙϩⲁⲗ ⲁⲩⲥⲟⲥⲟⲩ ⲁⲩⲱ ⲁⲩⲙⲟⲟⲩⲧⲟⲩ
7 І розгнівався цар, і послав своє ві́йсько, — і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.
ⲍ̅ⲡⲣⲣⲟ ⲇⲉ ⲁϥⲛⲟⲩϭⲥ ⲁⲩⲱ ⲁϥϫⲟⲟⲩ ⲛⲛⲉϥⲥⲧⲣⲁⲧⲉⲩⲙⲁ ⲁϥⲧⲁⲕⲟ ⲛⲛⲣⲉϥϩⲱⲧⲃ ⲉⲧⲙⲙⲁⲩ ⲁⲩⲱ ⲁϥⲣⲱⲕϩ ⲛⲧⲉⲩⲡⲟⲗⲓⲥ
8 Тоді каже рабам своїм: „Весі́лля готове, але́ недостойні були́ ті покликані.
ⲏ̅ⲧⲟⲧⲉ ⲡⲉϫⲁϥ ⲛⲛⲉϥϩⲙϩⲁⲗ ϫⲉ ⲡⲙⲁ ⲛϣⲉⲗⲉⲉⲧ ⲙⲉⲛ ⲥⲃⲧⲱⲧ ⲛⲉⲧⲧⲁϩⲙ ⲇⲉ ⲛⲉⲩⲙⲡϣⲁ ⲁⲛ
9 Тож підіть на роздорі́жжя, і кого тільки спіткаєте, — кличте їх на весі́лля“.
ⲑ̅ⲃⲱⲕ ϭⲉ ⲉⲃⲟⲗ ⲉⲙⲙⲁ ⲛⲙⲟⲟϣⲉ ⲛⲛⲉϩⲓⲟⲟⲩⲉ ⲛⲧⲉⲧⲛⲧⲱϩⲙ ⲛⲛⲉⲧⲉⲧⲛⲛⲁϩⲉ ⲉⲣⲟⲟⲩ ⲉⲡⲙⲁ ⲛϣⲉⲗⲉⲉⲧ
10 І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, — злих і добрих. І весільна кімна́та гістьми́ перепо́внилась.
ⲓ̅ⲁⲩⲉⲓ ϭⲉ ⲉⲃⲟⲗ ⲛϭⲓ ⲛϩⲙϩⲁⲗ ⲉⲧⲙⲙⲁⲩ ⲉⲛⲉϩⲓⲟⲟⲩⲉ ⲁⲩϫⲓ ⲉϩⲟⲩⲛ ⲛⲟⲩⲟⲛ ⲛⲓⲙ ⲛⲧⲁⲩϩⲉ ⲉⲣⲟⲟⲩ ⲡⲟⲛⲏⲣⲟⲥ ϩⲓⲁⲅⲁⲑⲟⲥ ⲁϥⲙⲟⲩϩ ⲛϭⲓ ⲡⲙⲁ ⲛϣⲉⲗⲉⲉⲧ ⲛⲛⲉⲧⲛⲏϫ
11 Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весі́льну не вбра́ного,
ⲓ̅ⲁ̅ⲁϥⲃⲱⲕ ⲇⲉ ⲉϩⲟⲩⲛ ⲛϭⲓ ⲡⲣⲣⲟ ⲉⲛⲁⲩ ⲉⲛⲉⲧⲛⲏϫ ⲁϥⲛⲁⲩ ⲉⲩⲣⲱⲙⲉ ⲙⲡⲙⲁ ⲉⲧⲙⲙⲁⲩ ⲉⲙⲛϩⲃⲥⲱ ϩⲓⲱⲱϥ ⲙⲙⲁ ⲛϣⲉⲗⲉⲉⲧ
12 та й каже йому: „Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної?“Той же мовчав.
ⲓ̅ⲃ̅ⲡⲉϫⲁϥ ⲛⲁϥ ϫⲉ ⲡⲉϣⲃⲏⲣ ⲛⲁϣ ⲛϩⲉ ⲁⲕⲉⲓ ⲉϩⲟⲩⲛ ⲉⲡⲉⲓⲙⲁ ⲉⲙⲛϩⲃⲥⲱ ϩⲓⲱⲱⲕ ⲙⲙⲁ ⲛϣⲉⲗⲉⲉⲧ ⲛⲧⲟϥ ⲇⲉ ⲁⲣⲱϥ ⲧⲱⲙ
13 Тоді́ цар сказав своїм слу́гам: „Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зо́внішньої те́мряви, — буде плач там і скрегіт зубів“.
ⲓ̅ⲅ̅ⲡⲉϫⲁϥ ⲛϭⲓ ⲡⲣⲣⲟ ⲛⲛⲉⲧⲇⲓⲁⲕⲟⲛⲉⲓ ϫⲉ ⲙⲟⲩⲣ ⲛⲛⲉϥϭⲓϫ ⲙⲛ ⲛⲉϥⲟⲩⲉⲣⲏⲧⲉ ⲛⲧⲉⲧⲛⲛⲟⲩϫⲉ ⲙⲙⲟϥ ⲉⲃⲟⲗ ⲉⲡⲕⲁⲕⲉ ⲉⲧϩⲓⲃⲟⲗ ⲉϥⲛⲁϣⲱⲡⲉ ⲙⲙⲁⲩ ⲛϭⲓ ⲡⲣⲓⲙⲉ ⲁⲩⲱ ⲡϭⲁϩϭϩ ⲛⲛⲟⲃϩⲉ
14 Бо багато покли́каних, — та ви́браних мало“.
ⲓ̅ⲇ̅ϩⲁϩ ⲅⲁⲣ ⲛⲉⲧⲧⲁϩⲙ ϩⲉⲛⲕⲟⲩⲓ ⲇⲉ ⲛⲉⲧⲥⲟⲧⲡ
15 Тоді фарисеї пішли й умовлялись, я́к зловити на слові Його.
ⲓ̅ⲉ̅ⲧⲟⲧⲉ ⲁⲩⲃⲱⲕ ⲛϭⲓ ⲛⲉⲫⲁⲣⲓⲥⲥⲁⲓⲟⲥ ⲁⲩϫⲓ ⲛⲟⲩϣⲟϫⲛⲉ ϫⲉⲕⲁⲥ ⲉⲩⲉϭⲟⲡϥ ϩⲛ ⲟⲩϣⲁϫⲉ
16 І посилають до Нього своїх учнів із іродія́нами, і кажуть: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на лю́дське обличчя не дивишся Ти.
ⲓ̅ⲋ̅ⲁⲩϫⲟⲟⲩ ⲛⲁϥ ⲛⲛⲉⲩⲙⲁⲑⲏⲧⲏⲥ ⲙⲛ ⲛϩⲏⲣⲱⲇⲓⲁⲛⲟⲥ ⲉⲩϫⲱ ⲙⲙⲟⲥ ϫⲉ ⲡⲥⲁϩ ⲧⲛⲥⲟⲟⲩⲛ ϫⲉ ⲛⲧⲕⲟⲩⲙⲉ ⲁⲩⲱ ⲧⲉϩⲓⲏ ⲙⲡⲛⲟⲩⲧⲉ ⲉⲕϯ ⲥⲃⲱ ⲛϩⲏⲧⲥ ϩⲛ ⲟⲩⲙⲉ ⲁⲩⲱ ⲙⲡⲉⲕⲣⲟⲟⲩϣ ⲁⲛ ⲡⲉ ϩⲁⲗⲁⲁⲩ ⲛⲉⲕϭⲱϣⲧ ⲅⲁⲣ ⲁⲛ ⲡⲉ ⲉϩⲟ ⲛⲣⲱⲙⲉ
17 Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для ке́саря, чи ні?“
ⲓ̅ⲍ̅ⲁϫⲓⲥ ϭⲉ ⲛⲁⲛ ϫⲉ ⲟⲩ ⲡⲉⲧⲥⲇⲟⲕⲉⲓ ⲛⲁⲕ ⲉⲝⲉⲥⲧⲉⲓ ⲉϯⲕⲩⲛⲥⲟⲥ ⲙⲡⲣⲣⲟ ϫⲛⲟⲩⲕ ⲉⲝⲉⲥⲧⲉⲓ
18 А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: „Чого ви, лицеміри, Мене випробо́вуєте?
ⲓ̅ⲏ̅ⲛⲧⲉⲣⲉϥⲉⲓⲙⲉ ⲇⲉ ⲛϭⲓ ⲓⲏⲥ ⲉⲧⲉⲩⲡⲟⲛⲏⲣⲓⲁ ⲡⲉϫⲁϥ ⲛⲁⲩ ϫⲉ ⲁϩⲣⲱⲧⲛ ⲧⲉⲧⲛⲡⲉⲓⲣⲁⲍⲉ ⲙⲙⲟⲓ ⲛϩⲩⲡⲟⲕⲣⲓⲧⲏⲥ
19 Покажіть Мені гріш податко́вий“. І прине́сли динарія Йому.
ⲓ̅ⲑ̅ⲙⲁⲧⲟⲩⲟⲓ ⲉⲡⲛⲟⲙⲓⲥⲙⲁ ⲙⲡⲕⲩⲛⲥⲟⲥ ⲛⲧⲟⲟⲩ ⲇⲉ ⲁⲩⲉⲓⲛⲉ ⲛⲁϥ ⲛⲟⲩⲥⲁⲧⲉⲉⲣⲉ
20 А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“
ⲕ̅ⲡⲉϫⲁϥ ⲛⲁⲩ ϫⲉ ⲧⲁⲛⲓⲙ ⲧⲉ ⲧⲉⲓϩⲓⲕⲱⲛ ⲙⲛ ⲧⲉⲓⲉⲡⲉⲓⲅⲣⲁⲫⲏ
21 Ті відказують: „Ке́сарів“. Тоді каже Він їм: „Тож віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже“.
ⲕ̅ⲁ̅ⲡⲉϫⲁⲩ ⲛⲁϥ ϫⲉ ⲧⲁⲡⲣⲣⲟ ⲧⲉ ⲧⲟⲧⲉ ⲡⲉϫⲁϥ ⲛⲁⲩ ϫⲉ ϯ ϭⲉ ⲛⲛⲁⲡⲣⲣⲟ ⲙⲡⲣⲣⲟ ⲁⲩⲱ ⲛⲁⲡⲛⲟⲩⲧⲉ ⲙⲡⲛⲟⲩⲧⲉ
22 А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.
ⲕ̅ⲃ̅ⲁⲩⲥⲱⲧⲙ ⲇⲉ ⲁⲩⲣϣⲡⲏⲣⲉ ⲁⲩⲱ ⲁⲩⲕⲱ ⲙⲙⲟϥ ⲁⲩⲃⲱⲕ
23 Того дня приступили до Нього саддуке́ї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його,
ⲕ̅ⲅ̅ϩⲙⲡⲉϩⲟⲟⲩ ⲉⲧⲙⲙⲁⲩ ⲁⲩϯⲡⲉⲩⲟⲩⲟⲓ ⲉⲣⲟϥ ⲛϭⲓ ⲛⲥⲁⲇⲇⲟⲩⲕⲁⲓⲟⲥ ⲛⲁⲓ ⲉⲧϫⲱ ⲙⲙⲟⲥ ϫⲉ ⲙⲛ ⲁⲛⲁⲥⲧⲁⲥⲓⲥ ⲛⲁϣⲱⲡⲉ ⲁⲩϫⲛⲟⲩϥ ⲇⲉ
24 та й сказали: „Учителю, Мойсей наказав: „Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову́ його, — і відно́вить насіння для брата свого“.
ⲕ̅ⲇ̅ⲉⲩϫⲱ ⲙⲙⲟⲥ ϫⲉ ⲡⲥⲁϩ ⲁϥϫⲟⲟⲥ ⲛϭⲓ ⲙⲱⲩⲥⲏⲥ ϫⲉ ⲉϣⲱⲡⲉ ⲉⲣϣⲁⲛⲟⲩⲁ ⲙⲟⲩ ⲉⲙⲛⲧϥϣⲏⲣⲉ ⲙⲙⲁⲩ ⲉⲣⲉⲡⲉϥⲥⲟⲛ ϫⲓ ⲛⲧⲉϥⲥϩⲓⲙⲉ ⲛϥⲧⲟⲩⲛⲟⲥ ⲛⲟⲩⲥⲡⲉⲣⲙⲁ ⲙⲡⲉϥⲥⲟⲛ
25 Було ж у нас сім братів. І перший, одружи́вшись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружи́ну свою братові своєму.
ⲕ̅ⲉ̅ⲉⲛⲉⲩϣⲟⲟⲡ ⲇⲉ ϩⲁⲧⲏⲛ ⲡⲉ ⲛϭⲓ ⲥⲁϣϥ ⲛⲥⲟⲛ ⲁⲩⲱ ⲡϣⲟⲣⲡ ⲁϥϫⲓϩⲓⲙⲉ ⲁϥⲙⲟⲩ ⲁⲩⲱ ⲉⲙⲛⲧϥϣⲏⲣⲉ ⲙⲙⲁⲩ ⲁϥⲕⲱ ⲛⲧⲉϥⲥϩⲓⲙⲉ ⲙⲡⲉϥⲥⲟⲛ
26 Так само і другий, і третій, — аж до сьомого.
ⲕ̅ⲋ̅ϩⲟⲙⲟⲓⲱⲥ ⲡⲙⲉϩⲥⲛⲁⲩ ⲁⲩⲱ ⲡⲙⲉϩϣⲟⲙⲛⲧ ϣⲁⲉϩⲣⲁⲓ ⲉⲡⲙⲉϩⲥⲁϣϥ
27 А по всіх вмерла й жінка.
ⲕ̅ⲍ̅ⲙⲛⲛⲥⲱⲟⲩ ⲇⲉ ⲧⲏⲣⲟⲩ ⲁⲥⲙⲟⲩ ⲛϭⲓ ⲧⲉⲥϩⲓⲙⲉ
28 Отож, у воскре́сенні котро́му з сімох вона дружи́ною буде? Бо всі мали її“.
ⲕ̅ⲏ̅ϩⲣⲁⲓ ϭⲉ ϩⲛ ⲧⲁⲛⲁⲥⲧⲁⲥⲓⲥ ⲉⲥⲛⲁϣⲱⲡⲉ ⲛⲥϩⲓⲙⲉ ⲛⲛⲓⲙ ⲙⲡⲥⲁϣϥ ⲁⲩϫⲓⲧⲥ ⲅⲁⲣ ⲧⲏⲣⲟⲩ
29 Ісус же промовив у відповідь їм: „Помиляєтесь ви, не знавши Писа́ння, ні Божої сили.
ⲕ̅ⲑ̅ⲁϥⲟⲩⲱϣⲃ ⲇⲉ ⲛϭⲓ ⲓⲏⲥ ⲡⲉϫⲁϥ ⲛⲁⲩ ϫⲉ ⲧⲉⲧⲛⲡⲗⲁⲛⲁ ⲉⲛⲧⲉⲧⲛⲥⲟⲟⲩⲛ ⲁⲛ ⲛⲛⲉⲅⲣⲁⲫⲏ ⲟⲩⲧⲉ ⲧϭⲟⲙ ⲙⲡⲛⲟⲩⲧⲉ
30 Бо в воскресінні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи́ ті на небі.
ⲗ̅ϩⲣⲁⲓ ⲅⲁⲣ ϩⲛ ⲧⲁⲛⲁⲥⲧⲁⲥⲓⲥ ⲟⲩⲧⲉ ⲙⲉⲩϫⲓⲥϩⲓⲙⲉ ⲟⲩⲧⲉ ⲙⲉⲩϩⲙⲟⲟⲥ ⲙⲛ ϩⲁⲓ ⲁⲗⲗⲁ ⲉⲩⲛⲁϣⲱⲡⲉ ⲛⲑⲉ ⲛⲛⲁⲅⲅⲉⲗⲟⲥ ⲉⲧϩⲛ ⲧⲡⲉ
31 А про воскресіння померлих хіба не читали проре́ченого вам від Бога, що каже:
ⲗ̅ⲁ̅ⲉⲧⲃⲉ ⲧⲁⲛⲁⲥⲧⲁⲥⲓⲥ ⲇⲉ ⲛⲛⲉⲧⲙⲟⲟⲩⲧ ⲙⲡⲉⲧⲛⲱϣ ⲙⲡⲉⲛⲧⲁⲩϫⲟⲟϥ ⲛⲏⲧⲛ ⲉⲃⲟⲗ ϩⲓⲧⲙ ⲡⲛⲟⲩⲧⲉ ⲉϥϫⲱ ⲙⲙⲟⲥ
32 „Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих“.
ⲗ̅ⲃ̅ϫⲉ ⲁⲛⲟⲕ ⲡⲉ ⲡⲛⲟⲩⲧⲉ ⲛⲁⲃⲣⲁϩⲁⲙ ⲡⲛⲟⲩⲧⲉ ⲛⲓⲥⲁⲁⲕ ⲡⲛⲟⲩⲧⲉ ⲛⲓⲁⲕⲱⲃ ⲡⲛⲟⲩⲧⲉ ⲛⲛⲉⲧⲙⲟⲟⲩⲧ ⲁⲛ ⲡⲉ ⲁⲗⲗⲁ ⲡⲁⲛⲉⲧⲟⲛϩ ⲡⲉ
33 А наро́д, чувши це, дивувався науці Його.
ⲗ̅ⲅ̅ⲁⲩⲥⲱⲧⲙ ⲇⲉ ⲛϭⲓ ⲙⲙⲏⲏϣⲉ ⲁⲩⲣϣⲡⲏⲣⲉ ⲉϩⲣⲁⲓ ⲉϫⲛ ⲧⲉϥⲥⲃⲱ
34 Фарисеї ж, почувши, що Він у́ста замкнув саддуке́ям, зібралися ра́зом.
ⲗ̅ⲇ̅ⲛⲧⲉⲣⲟⲩⲥⲱⲧⲙ ⲇⲉ ⲛϭⲓ ⲛⲉⲫⲁⲣⲓⲥⲥⲁⲓⲟⲥ ϫⲉ ⲁϥϣⲧⲙⲣⲱⲟⲩ ⲛⲛⲥⲁⲇⲇⲟⲩⲕⲁⲓⲟⲥ ⲁⲩⲥⲱⲟⲩϩ ⲉⲛⲉⲩⲉⲣⲏⲟⲩ
35 І спитався один із них, учитель Зако́ну, Його випробо́вуючи й кажучи:
ⲗ̅ⲉ̅ⲁϥϫⲛⲟⲩϥ ⲛϭⲓ ⲟⲩⲁ ⲉⲃⲟⲗ ⲛϩⲏⲧⲟⲩ ⲟⲩⲛⲟⲙⲱⲇⲓⲇⲁⲥⲕⲁⲗⲟⲥ ⲉϥⲡⲉⲓⲣⲁⲍⲉ ⲙⲙⲟϥ
36 „Учителю, котра́ заповідь найбільша в Зако́ні?“
ⲗ̅ⲋ̅ϫⲉ ⲡⲥⲁϩ ⲁϣ ⲧⲉ ⲧⲛⲟϭ ⲛⲉⲛⲧⲟⲗⲏ ϩⲣⲁⲓ ϩⲙ ⲡⲛⲟⲙⲟⲥ
37 Він же промовив йому́: „Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою“.
ⲗ̅ⲍ̅ⲛⲧⲟϥ ⲇⲉ ⲡⲉϫⲁϥ ⲛⲁϥ ϫⲉ ⲉⲕⲉⲙⲉⲣⲉⲡϫⲟⲉⲓⲥ ⲡⲉⲕⲛⲟⲩⲧⲉ ϩⲙ ⲡⲉⲕϩⲏⲧ ⲧⲏⲣϥ ⲁⲩⲱ ϩⲣⲁⲓ ϩⲛ ⲧⲉⲕⲯⲩⲭⲏ ⲧⲏⲣⲥ ⲁⲩⲱ ϩⲣⲁⲓ ϩⲛ ⲛⲉⲕⲙⲉⲉⲩⲉ ⲧⲏⲣⲟⲩ
38 Це найбільша й найперша заповідь.
ⲗ̅ⲏ̅ⲧⲁⲓ ⲧⲉ ⲧⲛⲟϭ ⲁⲩⲱ ⲧϣⲟⲣⲡ ⲉⲛⲉⲛⲧⲟⲗⲏ
39 А друга одна́кова з нею: „Люби свого ближнього, як само́го себе́“.
ⲗ̅ⲑ̅ⲧⲙⲉϩⲥⲛⲧⲉ ⲇⲉ ⲉⲧⲉⲓⲛⲉ ⲙⲙⲟⲥ ⲧⲉ ⲧⲁⲓ ϫⲉ ⲉⲕⲉⲙⲉⲣⲉ ⲡⲉⲧϩⲓⲧⲟⲩⲱⲕ ⲛⲧⲉⲕϩⲉ
40 На двох оцих заповідях увесь Зако́н і Пророки стоять“.
ⲙ̅ⲡⲛⲟⲙⲟⲥ ⲙⲛ ⲛⲉⲡⲣⲟⲫⲏⲧⲏⲥ ⲉⲩⲁϣⲉ ϩⲛ ⲧⲉⲓⲉⲛⲧⲟⲗⲏ ⲥⲛⲧⲉ
41 Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,
ⲙ̅ⲁ̅ⲉⲩⲥⲟⲟⲩϩ ⲇⲉ ⲉϩⲟⲩⲛ ⲛϭⲓ ⲛⲉⲫⲁⲣⲓⲥⲥⲁⲓⲟⲥ ⲁϥϫⲛⲟⲩⲟⲩ ⲛϭⲓ ⲓⲏⲥ
42 і сказав: „Що́ ви думаєте про Христа? Чий Він син?“Вони Йому кажуть: „Давидів“.
ⲙ̅ⲃ̅ⲉϥϫⲱ ⲙⲙⲟⲥ ϫⲉ ⲟⲩ ⲡⲉⲧⲥⲇⲟⲕⲉⲓ ⲛⲏⲧⲛ ⲉⲧⲃⲉ ⲡⲉⲭⲥ ⲡϣⲏⲣⲉ ⲛⲛⲓⲙ ⲡⲉ ⲡⲉϫⲁⲩ ⲛⲁϥ ϫⲉ ⲡϣⲏⲣⲉ ⲛⲇⲁⲩⲉⲓⲇ ⲡⲉ
43 Він до них промовляє: „Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:
ⲙ̅ⲅ̅ⲡⲉϫⲁϥ ⲛⲁⲩ ϫⲉ ⲛⲁϣ ⲛϩⲉ ⲇⲁⲩⲉⲓⲇ ⲙⲟⲩⲧⲉ ⲉⲣⲟϥ ϩⲙ ⲡⲉⲡⲛⲁ ϫⲉ ⲡϫⲟⲉⲓⲥ ⲉϥϫⲱ ⲙⲙⲟⲥ
44 „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм“.
ⲙ̅ⲇ̅ϫⲉ ⲡⲉϫⲉⲡϫⲟⲉⲓⲥ ⲙⲡⲁϫⲟⲉⲓⲥ ϫⲉ ϩⲙ ⲟⲟⲥ ⲛⲥⲁⲟⲩⲛⲁⲙ ⲙⲙⲟⲓ ϣⲁⲛϯⲕⲱ ⲛⲛⲉⲕϫⲓⲛϫⲉⲉⲩⲉ ϩⲁⲡⲉⲥⲏⲧ ⲛⲛⲉⲕⲟⲩⲉⲣⲏⲧⲉ
45 Тож, коли Давид зве Його Господом, — як же Він йому син?“
ⲙ̅ⲉ̅ⲉϣϫⲉ ⲇⲁⲩⲉⲓⲇ ϭⲉ ⲙⲟⲩⲧⲉ ⲉⲣⲟϥ ϫⲉ ⲡϫⲟⲉⲓⲥ ⲛⲁϣ ⲛϩⲉ ⲡⲉϥϣⲏⲣⲉ ⲡⲉ
46 І ніхто не спромігся відпові́сти Йому ані сло́ва... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.
ⲙ̅ⲋ̅ⲁⲩⲱ ⲙⲡⲉⲗⲁⲁⲩ ϭⲙϭⲟⲙ ⲉⲟⲩⲟϣⲃⲉϥ ⲛⲟⲩϣⲁϫⲉ ⲟⲩⲧⲉ ⲙⲡⲉⲗⲁⲁⲩ ⲧⲟⲗⲙⲁ ϫⲓⲛ ⲡⲉϩⲟⲟⲩ ⲉⲧⲙⲙⲁⲩ ⲉϫⲛⲟⲩϥ
